Підприємці та письменники влилися в довгий список професій, представники яких всього за рік стали небезпечними в Україні. До цього влада прославилися тим, що переслідували журналістів, істориків, опозиційних політиків, скептично налаштованих по відношенню до керівництва країни блогерів і правозахисників. Іншими словами, всіх інакомислячих, пише у свіжому випуску журналу «Кореспондент»

No commetns...

про вибори знову
Молодая одесситка пришла к раввину:

– Ребе! Ко мне сватаются двое: насильник и грабитель. Других нет – вы же знаете какой такой район эта Молдаванка. Кого выбрать?

Ребе задумывается. А жена раввина говорит:

– Если бы спросили меня, то я бы сказала, что таки пусть лучше дважды изнасилуют чем один раз ограбят.
___________________________

«Вот если бы все на мине подорвались... Но об этом можно только мечтать...»

(с) М. Жванецкий

Ще кілька тижнів і закінчаться розбори польотів, маскаради і клоунади політиків, працівники штабів порозбирають друковані агітаційні матеріали на власні потреби, на більшість штабів по Україні знову навісять великий радянський замок.
В житті простого українця нічого не буде змінюватись: стреси на роботі, тотальні побори при випадковій зустрічі з представниками державної влади, біль в голові від того що, несуть політики на ТБ і в медіа загалом.
Ви чекаєте на зміни? А на яких підставах? Ви ж залишаєтесь таким самим. Ви не змінюєтесь. Як ви можете вимагати змін від інших?
Ви так само як і мільйони співвітчизників будете кидати сміття на вулицю прямо з вікна, йти без переходу або на червоне світло світлофору, паркуватись на газоні і чекати поки введуть високі штрафи за адміністративне правопорушення. Ви знову будете палити у громадських місцях, на сходовій клітці вдома чи перед своїм університетом, не зважаючи на те, що високі штрафи за це вже прийняті.
Все буде так само у вашому житті. І ніяке підвищення доходів, рівня медицини, благоустрій вашого дому чи навколишньої території не змінить вашої свідомості і світогляду.
Новий телевізор з плазмовим екраном і переглядом новин не зробить вас компетентним бодай у найпростішому питанні, а новий, в десятки разів дорожчий, мобільний телефон не зробить вас затребуваним, вам і далі ніхто не буде дзвонити.
Все буде так само. Ви будете їсте ті ж макарони, але просто в дорожчому упакуванні. Пити ту ж горілку, але в гарнішій пляшці. Ви будете знати, що у вас великі шанси цим всім отруїтись, але будете їсти і пити – ви ж такі самі.
Викладач в університеті й знову занижуватиме оцінку за те, що у студента інша думка, вимагатиме реферат написаний від руки у 2010 році. При цьому здібний студент буде намагатися встигнути сходити на обов'язкові пари і опрацювати матеріал для самостійної роботи, не зважаючи на те, що ми в Болонському процесі і він має право обирати, що йому важливіше, а лінивий студент знову понесе конверт, і абсурд не так в тому, що його візьмуть, а в тому, що це буде його рішення і позиція на все подальше життя.
Партії на місцях знову продаватимуть місця у списках до рад обласного і місцевого рівня.
Підприємці і міська "інтелігенція" знову будуть відбивати гроші голосуючи за "довічну" оренду землі чи вирубку дерев, для того щоб поставити, ще один кіоск з сигаретами як це сталося перед новим роком на Броварському проспекті.
Все так само. Годинник не міняється від того, що йому замінили циферблат. Він зміниться тоді, коли йому замінять механізм.
Але ми стали унікальними настільки, що навіть тут не зможемо використати досвід інших "годинників", не зважаючи на те, що ми такі самі у всьому.
Ми потребуємо змін у собі, адже ми – механізм, а наша влада – то тільки циферблат. Потускнілий, темний і брудний циферблат. І треба сильно вдарити по ньому, щоб його прихильники не змогли його склеїти.
Але вдарити так, щоб не пошкодити механізм, адже в такому разі не буде вже чого замінювати.