-Музыка

 -Я - фотограф

my ukraine


1 фотографий

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Adam_Ivan

 -Подписка по e-mail

 

 -Постоянные читатели

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 14.01.2008
Записей: 188
Комментариев: 14
Написано: 246

П'ять днів війни

Дневник

Понедельник, 20 Июня 2011 г. 22:02 + в цитатник




Подивився фільм.
Жахливо. Ми навіть не уявляємо, у якому тендітному і крихкому світі ми живемо...

Метки:  

Дещо про перемогу

Дневник

Среда, 11 Мая 2011 г. 11:15 + в цитатник
Пізно увечері учора, знайомлячись з матеріалами львівських подій 9-го травня та реакцією на них, натрапив на один цікавий лінк "почему я не праздную день победьІ", який вивів мене на роздуми одного російського ветерана Михайла Шмульова з російської сибірської глибинки. Ця людина пройшла всю другу світову війну, починаючи з фінської кампанії і завершуючи її на Далекому Сході у війні проти Японії. А після всього цього - сповна пізнала всі "прєлєсті" лагерного буття. Тому ця людина має право судити.

Взагалі-то останнім часом святкові події навколо 9-го травня (особливо минулого року) дещо бентежили. Страшна свистопляска з ґеорґіївськими стрічками , пишні паради, реляції у медіа, "знамьона побєди", тощо - все це створювало деякий дисонанс у сприйнятті явища власне війни. А коли я кілька років назад витратив близько тижня щоби відшукати могилу свого діда, батька моєї мами, який пішов на війну влітку 41-го і загинув у лютому 43-го на Псковщині, мені довелось передивитись величезну кількість архівних матеріалів того часу. Дякувати військовому архіву у Подольську, котрий тонами викладає зараз документи того часу в інет. І мушу вам сказати, що після цього знайомства якось зовсім по-іншому сприймаюцця події тих часів. Не стандартно, не шаблонно.

Прочитавши статтю, лінк на яку я наводжу нижче, мені захотілось, щоб це стало відомим якомога більшому числу френдів і думаючих людей взагалі. Витратьте п'ять филин часу і прочитайте. Без жодних коментарів. Там все сказано.

Стаття М.Шмульова на сайті "Голоса Сибири"



Дякую.

Метки:  

Про свободу і сваволю

Дневник

Четверг, 24 Февраля 2011 г. 12:33 + в цитатник
«Що хочу, те й роблю!» – це бєспрєдєл.
«Чого не хочу, того і не роблю!» – це свобода.

Метки:  

Гідність

Дневник

Среда, 09 Февраля 2011 г. 12:31 + в цитатник
Загальна декларація прав людини визнає людську гідність власне за основу усіх прав людини, ставить за первинну і основоположною базу в ієрархії прав людини, щодо якої решта прав, зокрема, на життя, на справедливий суд, є похідними

...визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру

Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах.

Людина перестає бути людиною, коли втрачає свою гідність.
Реалізація інших прав та і самого життя взагалі, втрачає для неї будь-який сенс.
Для справжньої людини втрата людської гідності є більшою втратою, ніж втрата життя.


ІМХО.

Метки:  

Пояснення – все, факт – ніщо

Дневник

Пятница, 03 Декабря 2010 г. 12:48 + в цитатник
Кожен з нас може по різному ставитись до історичних фактів, подій і особистостей. Хтось вважає Батия героєм, а хтось – вбивцею, Леніна – великим вождем і вчителем чи хворою людиною, Біблію – вигадкою чи зведенням історичних подій, а загибель Римської імперії – як велетенською трагедією чи черговим актом історичного прогресу.

Ось, наприклад, 138 років тому – 3 грудня 1872 року – співробітник Британського музею Джордж Сміт, друкарський гравер по міді і унікальний знавець клинопису Ассирії, виступив на засіданні Лондонського товариства біблійної археології з сенсаційним повідомленням.

У результаті розшифровки глиняних клинописних табличок, знайдених при розкопках стародавнього міста Ніневії, на уламку однієї з них йому вдалося прочитати уривок з шумерського епосу III тис. до н. е. про Гільгамеша, в якому було викладено початок легенди про Всесвітній потоп. Текстуально вона була близька до біблійної, але старшою від неї на 700 років!

То як тоді бути стосовно самої Біблії і фактів, які вона містить с точки зору історичної правди?

До чого все це? Сьогодні по дорозі до офісу ми завели з колегою розмову про історію і трактування історичних подій. Призвів до цього «документальний» серіал, котрий на цьому тижні демонстрував «Інтер» – «И примкнувший к ним Шепелев…».

Так от, моя позиція полягала у тому, що історія – найбільш суб’єктивна суспільна наука, котра, власне, нічого не вивчає, а лише тлумачить і інтерпретує якісь факти, документи чи інші джерела. Є палеонтологія, археологія, архівознавство тощо – об’єктивні науки, котрі займаються і оперують об’єктивними фактами: документами, кістками і черепками. А історики навперебій намагаються оди поперед одного трактувати ці факти і артефакти на свій манер, як вони це розуміють. Оскільки не існує абсолютного однакового бачення і розуміння якогось явища двома різними людьми, так самісінько не може бути цілком однозначного розуміння і історичних фактів двома різними істориками. Тому, на моє переконання, слід дуже і дуже обережно підходити до цих проблем, а не штампувати на широкий загал квазідокументальні «фільми» типу «Ісус Христос», «Чингізхан», «Берія» чи «Брежнєв». А більше того – займатись створенням спільних для кількох різних народів підручників з історії.

Півтори тисячі років тому «волелюбні» германські племена знищили Римську імперію, в результаті чого Європа на кілька століть занурилась у так звані «темні віки». Це не лише не принесло жодних покращень, а навіть і не передбачало їх. Чи може все навпаки? Був голодомор в Україні геноцидом чи це просто деякі управлінські помилки? Залежить від трактування…

Тепер про сьогодення. Опублікована сайтом WikiLeaks 251 тисяча документів Держдепартаменту США, більшість з яких – таємні донесення з посольств всього світу, наочно демонструє, як США прагнуть закріпити свій вплив у світі. Якщо стисло – це, власне, крах усієї зовнішньої політики США.

Жодному письменникові-фантастові такий сюжет не привидівся б і у найфантастичнішому сні.

Відвертість і безпардонна природа документів – безпрецедентні. Мабуть, це якось можна пояснити тим, що розсекретити документи за регламентом Держдепартаменту США можна не раніше, ніж через 25 років. Тому їхні автори не переймалися муками сумління – до самого відходу в небуття їм нічого не загрожувало. Результат: світ реально збагнув і конкретно пересвідчився, що сучасна дипломатія, котра зовні виглядає не менш привабливо, ніж бездоганні смокінги «джентльменів» з Уолл-Стріт, насправді є брудною і огидною, скидаючись на копання в чужих інтимних шафах.

Гучна історія з Wikileaks призводить до згаданого вище страшного висновку, який, утім, треба мати мужність визнати, щоб адекватніше розуміти світ, в якому ми живемо. Дуже стисло цей висновок – до речі, далеко не новий – винесено у заголовок посту. Ми живемо не у світі фактів, а у світі інтерпретацій. Можна тільки дивуватися, що навіть після скандалу довкола Wikileaks щось вперто не дозволяє багатьом людям роздивитись цієї елементарної істини. Елементарної тому, що якраз вона жодних тлумачень не потребує.

Феномен Wikileaks тягне за собою іще один висновок, прямо пов’язаний з попереднім. І від цього не менш сумний. Висновок цей настільки ж простий, як і жорстокий: світ, в якому немає «правди», а є лише її різні тлумачення, не може розраховувати на жодний прогрес. Адже прогрес – це лише рух до якоїсь абстрактної істини.
До сьогодні такими істинами вважаються «демократія», «права людини», «загальне благоденство», «свобода совісті», тощо. Проте саме сьогодні ми, нажаль, наочно спостерігаємо глибоку кризу всіх цих понять. І ця криза скрізь.

Але чорна, сумна й неприємна правда полягає в тому, що саме американський пієтет до свободи слова загнав Америку, а разом із нею і всю т.зв. «західну цивілізацію», У пастку, виходу з якої немає. І справді, який вигляд мав би американський уряд в очах решти світу, коли б не зміг навіть ліквідувати «прописку» скандального сайту на власній веб-території?

Мимоволі спадає на думку, що повна свобода інформації є не тільки благом, але й злом. Хоча б у тому сенсі, що невдовзі зовсім не буде закритих зон, тож людські віра й сподівання на самовдосконалення й гармонію із зовнішнім світом стануть недосяжними й далекими, як інші галактики.

Для лідерів деяких держав, котрі утримують в концтаборах тисячі політв’язнів, або надсилають незгодним по кілька грамів полонію, або просто смажать своїх політичних опонентів на спеціально освяченому вогнищі, це було б очевидним виявом слабкості. І не слабкості Америки, а слабкості демократії взагалі.
Проте, найгірше полягає у тому, що сам феномен Wikileaks уже став таким свідченням. І люди, які вирішують політичні суперечки за допомогою концтаборів, полонію та вогнищ, вже переконані у тому, що їхній шлях – найкращий, а всі ці балачки про верховенство права та права людини навіки повинні залишитись їм до одного місця. Українські події останніх місяців – яскрава тому ілюстрація.

Феномен Wikileaks – яскраве, але в цілому досить дрібне свідчення наближення світу до нових «темних віків». Римська цивілізація знищила себе, з найкращих міркувань почавши давати права громадянства так званим «варварам» і винаймаючи їх для охорони своїх же кордонів. Нинішня цивілізація, «Pax Americana», знищує себе, поставивши понад усе свободу слова. Як би цинічно це не лунало, але це – факт.

З.І. Хостинг Wikileaks здійснювався на ресурсі Amazon.com. На початку цього тижня, після розгоряння скандалу «амазонки» прикрили хостинг на прохання американської влади, про що й було повідомлено цілком офіційно.
А вже сьогодні вранці сайт Wikileaks.org перестав працювати і наразі є недоступним для користувачів.
У мікроблозі проекту на «Твіттері» повідомляється, що домен Wikileaks.org «убитий американським сервісом EveryDNS.net», який надає послуги DNS. За заявою Wikileaks, підставою для цього стали нібито DDOS-атаки на сайт. На сайті EveryDNS.net розміщене повідомлення, яке підтверджує, що сервіс надавав сайту DNS-адреси до 2 грудня і що зараз надання послуг сайту перерване відповідно до правил сервісу.

Метки:  

 Страницы: [1]