Ото була вже багатенько років у мене напівмрія-напівнамір - купити додому боксерського мішка чи щось подібне... Довго ці наміри виношуались, епізодично були пориви знайти щось підходяще... йшли роки, вже й ніби вибрав - напівкруглу настінну подушку, високу, щоб бити і ногами і руками, ніби якісну, шкіряну, від виробника. Та намір все не втілювався в дійсність - спершу треба було змиритись з високою ціною, потім шили її лише за передоплатою, потрапити до них в робочий час було дуже незручно, та й транспортувати накладно. знов йшли роки - вже й з'явилась автівка, і ніби й пора і можна, та ніяк не зберусь ))
Зібрався нарешті! Шили її мені місяць, таки поїхав й забрав, окремою історією було лузерське її вішання, спершу на дюбелі - відстій, потім на анкери - непогано. Убив два вихідні.
І от кінець врешті решт, нарешті вона висить і можна її лупити собі на втіху...

І тут - виявляєцця стратегічний прокол - на третій сеанс лупління - сусідка бабулька - божа кульбабка - скаженіє! Виявляєцця в неї вся квартира двигтить! Хоч повісив я і не напряму в на суміжній стіні. Який облом, починаю обдумувати влан перевішування подушки на зовсім нічийну стіну, з пересуванням меблів. тим часом постукую її легенько та лише в денний час...

--------------------

Це все відбулось тиждень тому. А от сьогодні - в нашому передбаннику на дві квартири - стоїть залізний хрест та кришка від труни. Бабульки не стало. Кажуть онкологія. Від цього уточнення - на душі легшає.