Леонид Быков. Будем жить…
 

С большим почтением отношусь к Леониду Быкову, замечательном у актёру и режиссёру...  Его фильмы "В бой идут одни старики" и "Аты -баты шли солдаты" считаю одними из лучших о войне...

Леонид Быков родился 12 декабря 1928 года в селе Знаменском Славянского района Донецкой области.

Его отец и мать были также родом из села Знаменское (Черкасской волости Изюмского уезда Харьковской губернии). Согласно советским документам Федор Иванов сын явился на свет 24 декабря 1898 года, а Зинаида Панкратьева дочь — 16 июля 1907 года. По национальности они были украинцы.

Петро Чайковський — славний нащадок козацького роду ...
 

6 листопада Україна втратила двох великих композиторів, двох козацьких нащадків. 1893 р. у кращий світ пішов Петро Чайковський. 1912 р. Микола Лисенко, основоположник української класичної музики. далі

Принцеса Сіаму з Луцька
 

Неймовірна історія життя маленької дівчинки Каті з Луцька, що стала дружиною спадкоємця королівського трону Сіаму

Королівська родина Сіаму: Катерина Десницька — принцеса Сіаму, спадкоємець королівського трону — Чакрабонгсе Буванафа і маленький син — принц Чула

Ця історія почалась в маленькому місті Луцьку. 27 квітня 1886 року в багатодітній родині Івана Степановича та Марії Михайлівни Десницьких народилась донечка і назвали її Катерина. Батько був головою Луцького окружного суду, а мати займалась вихованням 12 дітей (4 — від свого першого шлюбу, 6 — від першого шлюбу чоловіка та ще 2 спільних). Через 2 роки після народження Катрусі, у 1888 році, помер батько і годувальник родини. Після такої важкої втрати Марія Михайлівна разом з усіма дітьми вирішила залишити Луцьк. Жінка продала всі маєтки і переїхала із сім’єю до Києва. 

Мати старших дітей віддала до Київського університету, молодших — до гімназій. А Катерина з 1898 року навчалася у Фундуклеївській жіночій гімназії. У 1903 році взимку, помирає від раку мама Катерини. Так у віці 17 років дівчина залишилась сиротою. У 1904 році вона вирішила продовжити навчання і поїхала до столиці Російської імперії — Санкт-Петербургу, де навчався її брат Іван. У столиці Катя згодом закінчила курси медичних сестер  у шпиталі імператриці Марії Федорівни на Фонтанці.

Батьки Катерини — Марія Михайлівна Десницька та Іван Степанович Десницький

Одного доленосного вечора 1905 року на молодіжній вечірці Катерина Десницька знайомиться з гусаром російської імператорської гвардії. Смуглявий симпатичний молодик виявився принцем Сіаму (Таїланду) Чакрабонгсе. Це була любов з першого погляду, проте дізнавшись про високе походження молодого гусара, Катерина вирішила відректися від кохання. І наприкінці квітня того ж року, під час російсько-японської війни, пішла на фронт як дипломована медсестра.

Проте кохання принца виявилось сильнішим, він з нетерпінням чекав Катю і писав коханій листи на фронт. В одному з них Чакрабонгсе освідчився: “Мені ніхто не потрібен, крім тебе. Це було б неземним щастям, якби ти була поруч!”. Катерина ж відповіла йому взаємністю і у своїх листах називала його ніжно по-сіамски «Лек», що означає «малень­кий». Розлука довела, що вони створені один для одного і кохання їх взаємне і щире. До Санкт-Петербурга Катерина Десницька повернулася з трьома бойовими нагородами, серед яких був і Георгіївський хрест за мужність.

Катерина Десницька і принц Сіаму Чакрабонгсе Буванафа

Украинцы талантливы и трудолюбивы... и нижеследующее - лишнее тому подтверждение...
 

Оригинал взят у vdmironov в Как украинцы Россию сделали.

 

Слово "россия" для наименования московии порекомендовал Петру Первому украинец Феофан Прокопович (впоследствии вице-президент синода, головой которого был выходец из Украины Стефан Яворський, и далее - фактический глава русской православной церкви).

Олвия

Рамочка от Олвия

ЦАРІВНА-ЛЕБІДЬ ІЗ РОДУ ЗАБІЛ
 

Тільки почуємо слова: "казка про Царівну-Лебідь" – одразу уява малює співучу красуню-козачку з полотна Врубеля… Надія Забіла – нащадок давньої чернігівської козацької шляхти, племінниця скульптора Пармена Забіли, який першим виконав погруддя Т.Шевченка.
 

З десяти років Надія училася в Київському інституті шляхетних дівиць. Музику талановитій українці викладав Микола Лисенко. Далі вона поступила до Петербурзької консерваторії. Її сценічний дебют відзначив сам П.Чайковський: дебютувала в Києві в приватному оперному театрі І.Я.Сетова. Згодом – вона стала першим сопрано у приватній опері С.Мамонтова.

На афішах з’явилося майже італійське прізвище Надія Забелло. (Чи не пригадався вам випадок із художником Карлом Брюлло, якого російський цар "ощасливив", додавши літеру "В" до прізвища: Брюллов? Правда, "великий російський художник" зумів сам ощасливити себе: він назавжди виїхав із Росії. На кордоні Карл Брюлло зняв увесь свій одяг і викинув його, щоб не брати в Італію навіть пилюку батьківщини-мачухи).

Його називали першим українським європейцем, Сєровим і Кустодієвим України
 

«Його називали першим українським європейцем, Сєровим і Кустодієвим України. Але він був Мурашком. Українським художником, який наважився на рівних змагатися з художниками Європи й малярами Росії, і академістами, і передвижниками. Він з ними дружив, учився в них, але залишався самим собою – Олександром Мурашком. Неповторним, найталановитішим живописцем. Майстром фарб. Майстром кольору. Неперевершеним українським портретистом» (Елеонора Блажко).

7 вересня 1875 народився чудовий український живописець i педагог Олександр Олександрович Мурашко (1875-1919). Племінник українського художника і педагога Миколи Мурашка (1844–1909). Народився в Києві. До семи років жив у містечку Борзнина на Чернігівщині, де його виховувала бабуся, проста селянка. Після одруження матері, Марії Іванівни Крачковської, хлопець переїхав до Чернігова, де його вітчим Олександр Мурашко володів невеликою іконописною майстернею. Вітчим став активно залучати пасинка до роботи. Наприкінці 1880-х вітчим разом із сім'єю й майстернею перебирається до Києва. Нову майстерню розташували у власному будинку на Малій Житомирській, 14. Його вітчим став брати участь в роботах з оформлення Володимирського собору.

Один із найкращих художників народився в Україні ...
 

 

Його звикли називати російським художником, значно применшуючи вплив України. Це Ілля Рєпін. Народився Рєпін у Харківській губернії і прожив на українських землях 20 років. Саме тут спочатку опанував акварель, а потім долучився до місцевої іконописної школи. Талант був очевидний, тож сім’я вирішує відправити сина до легендарної Академії мистецтв у Петербурзі. Так юнак з провінції стає її кращим випускником. Після мандрів старою Європою, його тягне у рідне містечко Чугуїв. Тут пише портрети селян і ескізи для майбутніх робіт. Протягом усього життя Рєпін постійно повертатиметься до українських мотивів. Це й вечорниці, українські жінки і козаки. Останні прославлять художника особливо, а саме робота "Запорожці пишуть лист турецькому султану".

Впереди планеты: 5 украинцев, прославившихся в науке и технике ...
 

36-летнего американца украинского происхождения Павла Еременко назначили главным техническим директором крупнейшей европейской корпорации по выпуску авиа- и космической техники Airbus. К работе он приступит 1 июля. "Павел Еременко, который ведёт наш инновационный центр в Сан-Хосе, имеет уникальные способности, с помощью которых он соединяет проекты Силиконовой долины и нашу исследовательскую группу и технологии. У него есть все данные для того, чтобы привести технологии Airbus в будущее", — сказал генеральный директор компании Том Эндерс. До этого назначения Еременко работал в Google, Motorola и в исследовательском агентстве Пентагона.

Вдохновившись примером Еременко, Фокус вспомнил других украинцев, которые за последнее время получили мировое признание в науке и IT.

Зачистка України від українців. Як згас рід Старицьких – нащадків із княжого роду Рюриковичів-володарів Київської Русі… ...
 

 

Найстрашнішою для москалів була і є – українізація, культура й освіта українців! Саме тому перше "резонансне" політичне вбивство в рамках червоного індивідуального терору було здійснено проти першого міністра освіти в уряді УНР Івана Стешенка, який здійснив українізацію нашого шкільництва. Народився Іван Стешенко 24 червня 1873 р. недалеко від оселі І. Котляревського, змалку знав найменші подробиці про життя земляка, все життя вивчав творчість Івана Петровича. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету, досконало знав шість мов, викладав у Київській жіночій гімназії, але наступного року був заарештований і запроторений до Лук’янівської в’язниці за участь у "вітровській" демонстрації.

Украинский националист - Владимир Маяковский.
 

Женский султанат. С украинки начался, на украинке и закончился. Предисловие
 

Женский султанат – принятое в истории определение исторического периода Османской империи с 1541 по 1687 год (согласно другой датировке, с 1550 по 1656 год). Почти 150 (или чуть более 100 лет), в течение которых на государственную политику Блистательной Порты большое, а под конец – даже решающее, влияние оказывали женщины. Матери, жёны и наложницы турецких падишахов.

Термин «женский султанат» ввёл в историю Османской империи турецкий историк Ахмет Рефик Алтынай в 1916 году в своей книге с одноимённым названием, в которой он рассматривал участие слабого пола в управлении Турцией как причину упадка государства Османов. Хотя большинство его коллег и тогда, и позднее не согласились с такой оценкой, объяснив возросшее влияние женщин на политику исламской империи XVI-XVII вв. следствием, а не причиной её ослабления.

Надо заметить, что каждая султанша, входящая в “Женский султанат”, смогла по-настоящему взять власть в свои руки только после смерти своего повелителя, в качестве валиде-султан (что-то вроде “королевы-матери” в европейских монархиях) при своих сыновьях, ставших султанами (за одним исключением – Хюррем-султан так никогда и не стала валиде, поскольку умерла раньше своего супруга, султана Сулеймана). Причём, в большинстве случаев эта мера была вынужденной – по причине малолетства правящего султана или же по причине его умственной отсталости.

Чтобы помнили. История жизни великого актёра и режиссёра =Ролан Быков!
 

Мальчиш-плохиш балетного мира?
 

Сергей Полунин - eго называют главным хулиганом балетного мира и вундеркиндом танца,молодой талантливый танцовщик который к своим 26 годам успел познать и громкую славу, и завоевать одну из самых скандальных репутаций в мире балета после, пожалуй, Рудольфа Нуреева.
Увидев танцора один раз — что на сцене, что в жизни — забыть его уже было невозможно. Татуированное мускулистое тело, скуластое лицо с необычным разрезом глаз, придающим Сергею сходство то ли с героями декаданса, то ли с персонажами античных трагедий и репутация, конечно — она бежала впереди юноши, наделяя его образ пикатными чертами.
Наркотики, дебоши, сомнительные связи, легкомысленное поведение, скрытность, эмоциональная нестабильность и привычка шрамировать себя — своих дурных привычек Полунин никогда не скрывал.

“Сразу после рождения, когда медсестра делала осмотр, она была сильно удивлена его неограниченной гибкости” – рассказывает Галина, мама танцовщика. Сначала он занимался гимнастикой, и был самым лучшим в группе, но потом мальчика решено было отдать в балет – так, в 8 лет его судьбу уже определили.
“Я не выбрал балет, это сделала моя мама, ” – скажет он позже.
Галина, кажется, с первого дня жизни сына была одержимо нацелена на то, чтобы сделать из него знаменитость, чтобы он изведал лучшую жизнь, которую она и ее муж не могли бы ему дать в их простой маленькой квартирке в бедном районе Херсона. Сначала она отвозит сына в Киевское хореографическое, а когда становится ясно, что у мальчишки действительно большой талант, делает все возможное, чтобы он учился в какой-нибудь из лучших мировых школ. Вдвоем они прилетают в Лондон, в школу при Королевском балете, куда Сергея принимают по линии фонда Рудольфа Нуреева.

Українка, що підкорила Париж...
 

Щодня ми переглядаємо телевізор, блукаємо просторами інтернету, гортаємо глянцеві журнали чи не дуже приємні на дотик газети, і читаємо про великих людей, котрі зробили щось неймовірне і котрі живуть десь там.. десь далеко від України. А тоді питаємо себе, чому так мало українських імен отримали світове визнання? А може проблема в іншому? Можливо, світове товариство знає про цих українців, але не знаємо ми? Ось, наприклад, вам відомо, що у 19 столітті у Парижі жила українка Марія Башкірцева? Та не просто жила… Вона стала однією з перших українок і першою жінкою-художницею, чиї картини потрапили до Лувру.

✿ღ✿Удивительная судьба Георгия Светлани – советского актёра, который в детстве был товарищем цесаревица Алексея✿ღ✿
 

Георгий Светлани в фильме «Бриллиантовая рука».

Помните старичка, который пристраивается пить пиво за троицей Бывалый-Балбес-Трус в «Кавказкой пленнице» или помощника героини Нонны Мордюковой в «Бриллиантовой руке»? Георгий Светлани был из тех актёров, которых зрители точно знали в лицо, но при этом не помнили фамилию и с трудом называли фильмы, в которых они снимались. А всё потому, что Григорий Данилович – непревзойдённый мастер эпизода. Жизнь Григория Даниловича была не менее интересна, чем кино.

Анна Керн — «Геній чистої краси» ...
 

Анна Марія Полторацька (за першим чоловіком Керн, за другим Виноградська) народилася 22 лютого 1800 року в Лубнах – козацький нащадок, онука видатного українського співака Марка Полторацького. Її батько – Петро Полторацький у молодості перебував на дипломатичній службі в Швеції; згодом підпоручик у відставці був предводителем Лубенського дворянства. Про своє дитинство українка писала: "Немовлям я переїхала в Лубни, де батько одержав маєток у 700 душ". Садиба у Лубнах розмістилася "у надзвичайно мальовничому місці, на схилі гори, що спускалася терасами до річки Сули, серед берестових, липових і дубових гаїв…". На думку Анни Петрівни, її батько "був вищим від усіх на голову і його всі поважали. Він своїм розумом і освіченістю зачаровував простодушних лубенців і здобув їхню любов". У їхньому будинку бували Новицькі, Кулябки, Кочубеї, інші нащадки стародавніх родів козацької старшини. Мати Анни – Катерина Вульф. У Лубнах пройшли найщасливіші роки життя Анни: вона багато читала, прекрасно співала романси, потроху малювала й мріяла про кохання. Дівчині йшов 16-ий, коли батько знайшов собі майбутнього зятя і привів у дім 52-річного генерала Єрмолая Керна.

Художник Крыжицкий Константин | 1858-1911гг
 

Знаменитый пейзажист Крыжицкий Константин Яковлевич - родился 17 мая 1858 года в Киеве, умер 4 апреля 1911 года в Санкт-Петербурге. Академик Императорской академии художеств в Петербурге. Один из организаторов и председатель Общества художников имени А. И. Куинджи. Много ездил по России, Прибалтике, бывал в Европе, но пейзажи родной Украины всегда оставались одной из ведущих тем творчества художника.
Родился в Киеве в семье купца. Кроме учебы в реальном училище, занимался также в Киевской рисовальной школе под руководством Николая Мурашко (1875-1876). Продолжил образование в Петербурге в Императорской академии художеств у М.К. Клодта (1877-1884). За успехи был отмечен серебряными и золотой медалями, по выходу из Академии получил звание классного художника 1-й степени.
К.Я. Крыжицкий остался жить в Санкт-Петербурге, преподавал рисование в Николаевском сиротском институте. Много работал, писал преимущественно пейзажи, которые охотно раскупались коллекционерами, в том числе членами императорской семьи. В 1889 году за картину «Лесные дали» удостоен звания академика.



Закат


Все эти годы Крыжицкий много путешествует. География его творческих поездок очень широка: Россия, Прибалтика, Норвегия, Франция, Германия и, конечно, родная Украина. Украинские пейзажи составили основу его творчества. Пишет не только маслом, но и акварелью, карандашом.
С 1891 г. Константин Яковлевич – экспонент Товарищества передвижных художественных выставок. Был членом и экспонентом Общества русских акварелистов с момента его учреждения в 1887 году. В 1900 году работы художника экспонируются на Всемирной выставке в Париже, а в 1909 году – в Мюнхене на Международной художественной выставке.
В 1908 г. Крыжицкий стал инициатором и членом-учредителем Общества им. А.И. Куинджи, о чем писал: "Я отношусь с должным уважением к чужому труду и с большой осторожностью касаюсь чужой души, а кроме того, признаю право на существование и на должную роль в деле общей эволюции искусства каждого художника. Исходя из этих соображений терпимости, я начал организовывать Общество им. Куинджи, надеясь объединить художников в одну дружественную семью, без различия партий и верований, полагая, что только совместными усилиями они могут вести общее дело, одинаково всем им дорогое дело русского искусства".
Не выдержав развязанной против него травли по несправедливому обвинению в плагиате, Константин Яковлевич окончил жизнь самоубийством 4 апреля 1911 года. Похоронен в Петербурге на Смоленском православном кладбище.
Творческое наследие художника состоит из более 400 картин, которые находятся в ведущих музеях Украины, России, других стран. ©...



Лес зимой