-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Спритко_та_Гарнюня

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 09.05.2011
Записей:
Комментариев:
Написано: 17


"Пірати Азовського моря" Проект "Україна - знімальний майданчик нового світового кіно"

Понедельник, 09 Мая 2011 г. 20:16 + в цитатник
www.brandukraine.org/e/



Ukraine - your shooting location of Choice

www.brandukraine.org/e/

Метки:  

Паганому танцору заважає... А що заважає українським дизайнерам на світовій арені? Проект "Fashionable Ukraine"

Понедельник, 09 Мая 2011 г. 20:16 + в цитатник

Метки:  

Бренд «Україна» — Вікіпедія

Понедельник, 09 Мая 2011 г. 20:15 + в цитатник

Метки:  

Запитай Спритка!

Понедельник, 09 Мая 2011 г. 20:15 + в цитатник

Метки:  

Как рекламируют страны

Понедельник, 09 Мая 2011 г. 20:14 + в цитатник
Креативные инициативы государств, направленные на повышение имиджа, узнаваемости бренда страны и привлечение туристов.

Термины «nation branding» и «place brand» были придуманы в 1990-х годах Саймоном Анхольтом (Simon Anholt), независимым советником по международной политике при Британском правительстве. Он является автором многочисленных статей о территориальном брендинге и формировании имиджа стран и городов. Его утверждения о том, что страны и нации могут быть приравнены к торговым маркам и брендам, вначале вызвали бурю возмущения, а затем были широко применены на практике при создании туристических рекламных кампаний.





Швейцария

В начале апреля министерство туризма Швейцарии запустило рекламную кампанию, продвигающую не давно уже известные всему миру Альпы, часы и шоколад, а швейцарские города, в которых можно найти множество способов досуга для задержавшись на пару дней и ночей туристов. Современная архитектура и исторические достопримечательности, шоппинг, ночные клубы и уютные кафе — все это расположено так близко друг от друга, что можно обойти пешком. На сайте кампании (http://www.myswitzerland.com) подробнейшим образом расписано, что можно посетить за день в каждом из 23 городов страны, а рекламный ролик демонстриует городские приключения двух забавных старичков.

Видео: http://www.youtube.com/watch?v=UD0qCPAY2oU&feature=player_embedded

Исландия

Летом 2010 года власти Исландии запустили масштабную рекламную кампанию в поддержку туризма, серьезно пострадвшего после извержения вулана Эйяфьятлайокудль. Кампания «Inspired by Iceland» проходила преимуществено в интернете и была представлена вирусным видео и официальным сайтом (http://www.inspiredbyiceland.com/) . В зажигательном ролике вся страна в едином эмоциональном порыве танцует под композицию «Jungle Drum» исландской певицы Emiliana Torrini.

Видео: http://www.youtube.com/watch?v=HG92NUXKzZ0&feature=player_embedded


Дания

В сентябре 2009 года YouTube всколыхнуло видеообращение некой 26-летней Карен, у которой на руках спокойно сидит малыш Август. Девушка рассказывала сентиментальную историю о ночи любви с одним из туристов, который и является отцом ее ребенка, и которого она просила откликнуться. За выходные ролик набрал почти миллион просмотров, линки с 83 тысяч сайтов и вызвал довольно большое количество ответов, в которых мужчины напропалую признавались в отцовстве. Позднее выяснилось что трогательна история оказалась рекламной кампанией датского ведомства туризма VisitDenmark, разработанная и запущенная в сеть агентством Grey.
Видео: http://www.youtube.com/watch?v=F8Seo5j_mNU&feature=player_embedded

Реклама вызвала массовые дебаты на тему этичности подобной подачи Дании миру, обвиняя Grey и туристическую госструктуру Дании в выходе за рамки допустимого.
Peter Helstrup, strategic director, Grey Copenhagen: «Я думаю, что это самая эффективная кампания, которая когда-либо создавалась для датской компании. Мы получили отличный медиа-шум, и это стоило нам столько же, сколько два показа ролика на телевидении».
Dorte Kiilerich, CEO VisitDenmark: «История Карен показывает, что Дания — это страна с открытым разумом, где вы можете делать то, что хотите. Этот ролик — хороший пример независимой, обладающей чувством собственного достоинства датской женщины, которая осмеливается сделать свой выбор. Мы рассказали хорошую, милую историю о женщине, которая живет в свободном обществе и несет ответственность за свои действия. И она использует современные социальные медиа».

Китай

В 2009 году китайское правительство и агентство DDB Guoan запустили глобальную рекламную кампанию в поддержку товаров с лейблом «Made in China». Рекламная кампания «Made in China , made with the world»/«Сделано в Китае. Сделано всем миром» дебютировала на канале CNN в США, странах Азии и Европы роликом, призванным разрушить сложившийся стереотип о том, что товары, производимые в Китае, отличаются плохим качеством или вовсе являются подделкой.
Ролик демонстрирует ряд товаров с надписью на этикетке «Made in China», дополненной пояснениями, в сотрудничестве с какими мировыми производителя этот товар был изготовлен: кроссовки «сделаны в Китае с использованием американских спортивных технологий», холодильник «сделан в Китае с европейским стилем», MP3 проигрыватель «сделан в Китае с программным обеспечением из Силиконовой Долины», одежда «сделана в Китае совместно с французскими дизайнерами».
Видео: http://www.youtube.com/watch?v=kmbTseEJpWI&feature=player_embedded

Таиланд

Управление по туризму Таиланда (Tourism Authority of Thailand (TAT) и агентство Leo Burnett Thailand запустили в прошлом году национальную кампанию, чтобы поддержать туристический бизнес страны, пострадавший от беспорядков из-за массовых выступлений тайской оппозиции в Бангкоке. Кампания «Hug Thailand»/«Обними Таиланд» призвана возродить интерес таиландцев к путешествиям и отдыху в своей стране.
60-секундный спот демонстрирует, как жители страны обнимают деревья, горы, растения и животных, выражая свою любовь к ним. Спасительные объятия призваны залечить раны пострадавшей от политического столкновения страны, и вернуть улыбки на лица ее жителей.
Видео: http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=a6J9zQoIIQ8

Текст ролика : Обними небо. Обними ручей. Обними гору. Обними полянку и позволь дереву обнять тебя. Обними маленькую лодку. Обними большую лодку. Обними мангровое дерево и пусть обнимут тебя. Обними огромную скалу. Обними скалу-радар. Обними FIFA. Обними анону. Обними манго. Обними нефелиум. Обними дуриан, но остерегайся его шипов. Обними обезьян и позвольим обнять тебя. Обними бегемота. Обними рыбу. Пусть рыба обнимет тебя. Обними стог сена. Обними пугало. Обними цветы. Обними бабочку. Путешествуй, чтобы обнять синее море. Путешествуй, чтобы обнять туман в горах. Обними Таиланд и позволь ему обнять тебя.


Новая Зеландия

Для этой страны рекламу выбирал сам Питер Джексон, режиссер «Властелина Колец» и продюсер «Района №9». Он подвел итоги конкурса «Your Big Break» («Твой большой прорыв»), проводимого по инициативе правительство Новой Зеландии. Конкурс, призванный повысить привлекательность страны на краю света в глазах туристов и воспеть ее красоту, предлагал всем желающим прислать на сайт кампании сценарий трехминутного ролика, в главной роли в котором выступала бы Новая Зеландия.
В результате Питер Джексон, лично просмотрев все работы, назвал победителя. Им стал аргентинец Andres Borghi, придумавший трогательный ролик «Рабочий день». В этом шорт-фильме мы знакомимся не только с природой Новой Зеландии, но и с автором «Рабочего дня» — он исполняет главную роль.
Видео: http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=7P7Wj-wF3kE

Австралия

Одной из самых ярких и успешных туристических рекламных кампаний был проект «Best Job In The World» департамента туризма австралийского штата Квинсленд. Кампания охватила весь мир и привлекла большое внимание к незаслуженно забытому Большому Барьерному Рифу, едва не главной природной достопримечательности Австралии. Кампания получила в 2009 году три каннских Гран-При.
Работа на острове в Большом Барьерном рифе звучит слишком хорошо, чтобы быть правдой, но это стало реальной возможностью — 150 000 австралийских долларов за 6 месяцев проживания в отдельном доме с бассейном, кормления черепах, фотографирования и ведения личного блога.
Предложение было напечатано в небольших объявлениях по поиску персонала в газетах по всему миру и отправляло потенциальных претендентов на сайт www.islandreefjob.com .

Ни одна рекламная кампания туристических услуг (и, пожалуй, ни одна кампания вообще) не имела такого масштабного освещения всеми видами СМИ в мире и не вызывала такого интереса и вовлечения потребителей.
Видео: http://www.youtube.com/watch?v=SI-rsong4xs&feature=player_embedded


Украина



В марте этого года был представлен новый бренд Украины. По заказу украинского МИД была разработана Стратегия позиционирования страны за рубежом. В рамках стратегии созданы логотип бренда Ukraine с этническими мотивами и слоганом «Ukraine. Moving in the fast lane» («Украина. Двигаясь по скоростной полосе»), мультипликационные персонажи Спрытко и Гарнюня, которые можно будет использовать в качестве сувениров.



Предусматривается проведение ряда информационных кампаний, среди которых Ukraine. Beautifully yours . Ее целью является знакомство Европы и мира с туристическим и культурным потенциалом страны устами современных украинских женщин, и она призвана ликвидировать стереотип об Украине как о стране секс-туризма.

Видео: http://www.youtube.com/watch?v=lzItUNqAkz0&feature=player_embedded

Латвия

В прошлом году агентство Adell Saatchi&Saatchi по заказу Государственного агентства развития туризма (TAVA) придумало для Латвии новый слоган: Вest enjoyed slowly («Лучше наслаждаться медленно»). Создание нового слогана обошлось агентству в 10 тысяч латов (14 тысяч евро).



Новый слоган «Лучше наслаждаться медленно» призван увеличить поток туристов, отдающих предпочтение спокойному отдыху в сельской местности, рыбалке и прогулкам по заповедным зонам. Целевой аудиторией новой рекламной кампании стали люди в возрасте от 55 лет, составляющие большую часть туристов из Европы. Реклама ориентирована в большей степени на скандинавов, немцев и русских. Массовая рекламная кампания новой туристической концепции должна начаться в этом году.
Прежний слоган «Страна, которая поет», главным образом характеризовал латвийскую столицу, которая в прошлом году удостоилась отдельной рекламной кампании.







Россия

Брендингом России до последнего момента никто серьезно не занимался. В прошлом году Саймон Анхольт, советник британского правительства по вопросам национального брендирования и автор проекта Anholt Nation Brands Index констатировал ,

http://www.adme.ru/brending/rossii-pridumali-brend-bbdo-branding-169955/

что сейчас Россия на Западе выглядит так: «Энергетический шантажист, агрессор с имперскими замашками, держава, которую до сих пор ассоциируют с коммунизмом, страна, где много снега и плохих дорог, где процветает криминал, а реальным правителем является не президент, а премьер со шпионским прошлым. Наряду с матрёшкой, балалайкой и медведями главные бренды РФ – автомат Калашникова и коктейль Молотова» .

Кроме того, зарубежная реклама про русских , заметно участившаяся в последние годы, заставляет всерьез задуматься о необходимости проведения ребрендинга России.
http://www.adme.ru/kreativnyj-obzor/obraz-rossii-v-mirovoj-reklame-19699/
Предложения заняться созданием и развитием национального российского бренда звучат все чаще и чаще, становясь темой студенческих лекций и дизайнерских инициатив. Так, Академия коммуникаций Wordshop провела в прошлом году воркшоп на тему «Придумай бренд России» , 6 российских дизайнеров предложили свои варианты логотипов Москвы , а Студия Артемия Лебедева активно занимается брендингом российских городов .
http://www.adme.ru/news/rossijskie-dizajnery-predlozhili-logotipy-moskvy-194005/


В заключении хотелось бы еще раз отметить, что на создание бренда своей страны работают как узнаваемые во всем мире эмблемы (итальянский «сапог», «ножки» парижской Эйфелевой башни, «большое яблоко» Нью-Йорк), так и ее видимые и слышимые атрибуты — герб, флаг, гимн и туристический логотип, который используют в рекламе, зазывающей нас на курорт. Туристического логотипа России в данной подборке пока нет.

http://www.adme.ru/firmennyj-stil/kaluzhskoj-oblas...diya-artemiya-lebedeva-243805/

Метки:  

СИНДРОМ (АНТИ)ПАТРІОТИЧНОГО ЕКСГІБІЦІОНІЗМУ

Понедельник, 09 Мая 2011 г. 20:13 + в цитатник
Мені доволі часто доводилось бути свідком ситуації, в якій українці з величезним запалом розповідають іноземцям (своїм гостям, або коли самі у гостях) про те, як у нас все «хрєново»: корумповані політики і продажні судді; нікчемні зарплати і «африканський» рівень життя; жахлива система охорони здоров’я і катастрофічні дороги. Іноземці, як правило, уважно слухають і співчуваючи кивають головою.
Але насправді, така відверта сповідь викликає у них (як і у мене) одне просте запитання: для чого так самовіддано паплюжити свою країну і публічно прати брудну національну білизну?

Ми не червоніємо, коли в нашій присутності «опускають» нашу країну. Ми радо приєднуємось до дискусії і гордо мокаємо себе пиками у власні екскременти. А потім дивуємось, чому нам візи в посольствах не дають.

До антиреклами України часто вдаються і наші політики – плачуться міжнародним організаціям та глобальним структурам на своїх опонентів, звалюючи на них всю вину за нереалізовані реформи та невиконані міжнародні зобов’язання.

Самокритика – це добре. Але ж коли українець розповідає іноземцям страшилки про Україну, він обов’язково має на увазі, що він особисто кращий. Це його співвітчизники корумповані та продажні, а він – весь білий і пухнастий. Невинна жертва їх морального банкрутства.

Відтак, головна причина антипатріотичного ексгібіціонізму таких «синів і дочок України» – це, перш за все, шкурне бажання відбілити свою власну репутацію за рахунок репутації своєї країни. «Я критикую – значить я хороший!» Декарт би плакав.

Для психологів прагнення перекладати вину і відповідальність на інших – ознака незрілості та інфантильності; захисна реакція, яка унеможливлює ріст та розвиток особистості.

Тому давайте дорослішати. Для цього не потрібно замовчувати правду або впарювати світові рожеві окуляри. Треба просто особисто і щодня брати участь у вирішенні проблем своєї країни, а не розповідати про них іноземцям, чиїх візитів і інвестицій нам так щиро, так по-дитячому, так дуже-дуже хочеться.

Метки:  

Sprytko & Harnyunya vkontakte.ru

Понедельник, 09 Мая 2011 г. 20:12 + в цитатник

Метки:  

Sprytko на facebook.com

Понедельник, 09 Мая 2011 г. 20:12 + в цитатник

Метки:  

Videos About Ukraine

Понедельник, 09 Мая 2011 г. 20:11 + в цитатник

Метки:  

Україна 2020: імідж RELOADED

Понедельник, 09 Мая 2011 г. 20:10 + в цитатник
vmyroshnychenko

Один мудрий чоловік (мій знайомий кінорежисер) ТАК сформулював формулу успіху: бути в потрібному місці в потрібний час, і виконати поставлену фортуною задачу найкраще з усіх присутніх.



Люди, які ЦЕ вміють — стають чемпіонами, отримують Оскарів і створюють фейсбуки. А вміють вони ЦЕ тому що в порівнянні з мільйонами інших людей, у них є одна важлива конкурентна перевага — спритність.

Мені хочеться бачити українські прізвища в світових рейтингах найсильніших, найкмітливіших та найуспішніших. Тому я хочу, щоб українець був спритним. І тому я бажаю Спритку змахнути з себе піну, якою його забризкали деякі педантично-дотошні вітчизняні "експерти" і продовжувати рухатись у швидкісній смузі назустріч новим звершенням та перемогам.

Щодо заяви політтехнолога Сергія Гайдая про відсутність "стратегії" в розробленій нами стратегії просування іміджу України за кордоном. Нема, мовляв, цілей і строків їх реалізації — нема стратегії.

По результатам соціологічного дослідження, проведеного в рамках розробки іміджевої стратегії, 64% опитаних європейців ніколи не цікавились Україною. Перш за все тому, що в світовому інформаційному просторі про Україну мало інформації.

Тому першочергова ціль в нашому випадку — якомога швидше зацікавити цих людей (словами Гайдая "цільову аудиторію"), надавши їм багато цікавої інформації про сучасну Україну. Всі іміджеві проекти нашої стратегії спрямовані на досягнення саме цієї цілі.

Якщо чесно, то найбільше в усій цій деструктивній дискусії здивував майже нульовий інтерес до змісту запропонованих проектів. Окрім двох-трьох скупих посилань на її існування (і за це, як кажуть, спасибо) та маразматичних, вирваних з контексту коментарів "експерта" з брендингу Пояркова (дивіться "Велику політику" з 134 хвилини), найважливіша та найвагоміша частина представленої стратегії залишилась поза увагою. Така поверхнева псевдо-аналітика — це все одно, що судити про якість автомобіля по кольору його салону.

Тому давайте "гарнюньо" читати те, що критикуємо, щоб за деревом, хоч інколи, і ліс було видно.

Метки:  

Імідж країни починається із себе

Понедельник, 09 Мая 2011 г. 20:09 + в цитатник
oleksiy_syvak

Інформаційна метушня, яка останнім часом з різною силою активності спалахує в ЗМІ стосовно іміджу і брендингу країни за кордоном, мене особисто не надто зачіпає. Мене здивувала загальна риторика навколо цієї теми, яка зводиться до того, що наша країна, мовляв, робить не імідж, а халтуру, і далі ідуть роздуми, чому нам так погано живеться. Такі балачки (іноді досить агресивні) свідчать, на жаль, про те, що у нас ще досить великі очікування, що нашу спільну роботу зробить хтось інший. Хтось, а не ми самі, прибере у нас вдома, наведе лад в господарстві, розкаже про нас гарну історію чи зніме цікаве кіно.

У нас чомусь панує думка, що привабливий імідж країни можливо сформувати лише гарними символами. Намалювали гарного зайчика і ведмедика – і ось уже є привабливий імідж зимової олімпіади в Сочі. Так само і в Україні – її імідж чомусь зводиться лише до сприйняття Спритка і Гарнюні. Подальша дискусія на тему ефективного позиціонування України за кордоном вже точиться навколо того, якою повинна бути зачіска Гарнюні і чи все гаразд з очима Спритка. Багато хто з нас забуває одну просту і важливу річ – імідж своєї країни формуємо ми самі. Всі разом і кожен окремо.
Нас і нашу країну на побутовому рівні сприймають по тому, як часто ми вживаємо слово «будь ласка»; викидаємо сміття у вікно, чи в смітник; як ми святкуємо і що цінуємо. З часом, такі узагальнені враження формують стереотипи, наприклад, «русіш швайн». Про українців також існує багато стереотипів. Ці стереотипи ще радянського розливу нам добре відомі, не буду їх повторювати. І коли я чую чи читаю скиглення стосовно образу українця в світі, я розумію, що такими українцями ці плакальники вважають самих себе. Це їх, мабуть, цілком задовольняє, бо жодного разу я не зустрів зауваження «Я особисто – не такий».
Я глибоко переконаний – враження про свою країну і свій народ кожен формує сам. Для себе самого, для оточуючих, для іноземців. Ця роль у кожного однакова – і у українського туриста, і у українського президента. І відповідальність повинна бути також однакова.
Наостанок хочу розповісти одну показову історію. На початку 1992 року в рамках програми обміну між спорідненими містами мені довелося побувати у маленькому валлійському містечку Мілфорд Хейвен. Разом з нами тоді був простий робітник, якому пощастило потрапити до складу делегації. Він був затятим курцем і тому взяв із собою запас міцних сигарет без фільтру, які курив без перестану. Одного дня, прогулюючись по вулицям цього містечка, він, докуривши чергову цигарку, не зміг знайти смітник, щоб викинути недопалок. Тоді, на мій великий подив, він витягнув з кишені носовичок (якого, мабуть, ніколи не носив раніше), і сховав недопалок у ньому. На питання, навіщо він так зробив, я отримав таку відповідь: «Якщо я просто викину його тут, всі будуть знати, що це зробив хтось із українців. Мені не все одно, що про нас подумають капіталісти». Він, простий трудяга із заводу, зрозумів, що враження про Україну і українців він формує ОСОБИСТО.

Метки:  

Аккаунты Спрытка и Гарнюни начали размножаться в твиттере:

Понедельник, 09 Мая 2011 г. 20:08 + в цитатник
@harnyunya, @sprytko, @garnyunya

Метки:  

Украинские национальные символы—Спритко и Гарнюня

Понедельник, 09 Мая 2011 г. 20:06 + в цитатник
На днях украинской общественности презентованы визуальные символы, призванные представлять нашу державу на мировой арене.
Цель программы-- изменение мирового общественного мнения об Украине в лучшую сторону.
Нужно сказать, что затея удалась. Художники постарались на славу. Мордахи Гарнюни и Спритко—так зовут наших героев—не могут
не вызывать умиления. Симпатия возникает с первого взгляда!
Но то, что мы узнали сегодня, нас просто шокировало. Возникло ощущение, что мы живем в каком-то нереальном пространстве, где
обыкновенные понятия уже потеряли смысл, а в ходу только националистический туман.
Представьте себе, что эти два милых персонажа вызвали просто бурю негодования у украинских патриотов, выразившуюся в
коллективном письме на имя министра иностранных дел Украины Грищенко, в котором … Нет! Я не берусь пересказывать эту
оголтелую муть, лучше цитата:
”Представленные неизвестно кем и на каких основаниях в качестве символов украинского народа Спритко и Гарнюня
эксплуатируют типично колониальные стереотипы, игнорируют ряд важных национальных признаков и являются
попросту оскорбительными для национального достоинства украинцев, как мужчин, так и женщин”.

У меня сразу возникло очень много вопросов! Вы смотрели когда-нибудь мультфильмы, столь всеми любимую японскую анимацию?
Вы видели когда-нибудь кукол? Кто по-вашему такой Чебурашка? И чье достоинство он оскорбляет? Ну и в таком плане. Короче,
меня тоже возмутило. Человек, который в милой глазастой ребятне видит ”типично колониальные стереотипы”, страдает национальной
паранойей.
И вдруг оказывается, что это еще не все. Мы имеем еще одно авторитетное мнение. И не кого-нибудь, а самого маэстро матерной речи
temы, который сообщает: ”Наши персонажики имеют явные симптомы умственной отсталости. У них нижнее веко прикрывает
радужку, а сверху видна склера…
…мало того, что нарисованы имбицилы, так еще и рекламируется регресс”.
Несчастные люди…Да это выражение детской радости-восторга, таких фото в интернете миллион.
Хотя…С кем спорить?

Те,кто интересуются ростом собственной личности, рано или поздно обращаются к опыту предыдущих поколений. В книгах
запечатлен результат исканий тех, кто свой путь уже прошел.В Золотой библиотеке собраны книги по психологии и личностному
росту.Не повторяйте чужих ошибок, повторяйте чужие успехи!

Курсы менеджера по персоналу и кадрам надежные. Курсы менеджеров по таможне.

Метки:  

Танці турецьких артилеристів та доба прагматизму

Понедельник, 09 Мая 2011 г. 20:06 + в цитатник
Уже кілька разів за останні чверть століття ставалися типологічно однакові події. Як тільки намагання тих чи інших політичних сил покласти в основу розвитку сучасної України напрацьовані за попередню історію традиції, цінності, ідеологічні конструкти та ментальні настанови виявлялися, скажімо так, не надто успішними, то натомість негайно пропонувалися принципово інші підходи та цінності.
Попри певну різницю цих пропозицій, всі вони об’єднувалися одним гаслом, одним іменем – прагматизм.
Одні проповідники прагматизму змінювали інших, різнилися деталі, але всіх їх об’єднувало щонайменше одне: якщо українська традиція у сучасному світі недієздатна, то давайте взагалі обійдемося без традиції.
Відтак будемо будувати нову країну ab ovo, з чистого листа, з нуля, винісши за дужки оте все, що було дотепер і що не може стимулювати рух уперед.
Не Запорозька Січ і не УПА повинні бути взірцями, так само як і не Російська імперія чи Червона армія, а щось значно більш наближене до сьогоднішніх реалій та потреб.
А оскільки такого в сучасній Україні, та що там сучасній – в історії ХХ століття практично немає в силу складних і кривавих політичних обставин, то давайте запозичувати кращі зразки зі світового досвіду.
Отож краще хай діти, образно кажучи, вчать біографію Білла Ґейтса, аніж Романа Шухевича. Хай краще вчаться рахувати гривні й долари, ніж обстоювати якісь абстрактні та химерні національні інтереси.
Воно й справді: хіба ж українська історична й культурна спадщина не є тим, що можна піднести на прапор у боротьбі за цивілізовану державу, за ефективне суспільство та розвинену науку й технологію?
Інтелігенція славить героїв, які мусять надихати сучасних українців на звершення в ім’я країни. Але ж у войовничих запорожців, холодноярських отаманів та бійців УПА була одна спільна риса: самовіддано проливаючи свою і чужу кров, вони нічого не створювали.
Мученики та страждальці, жертви та пригноблені, у кращому разі – героїчні вояки та народні поети, – хіба це та summa summarum носіїв чеснот, потрібних у сучасному жорсткому, а часом і жорстокому світі?
Хіба достатньо мистецько-культурної потуги, яка – ніхто з притомних людей цього, мабуть, не заперечить, – наявна в України, від фольклору до елітарної літератури, – для економічного змагання з іншими державами за нормальні, а не ганебні місця у світових рейтингах?
Для цього всього потрібна прагматика, причому така, яка відкидає геть раз і назавжди традиційні українські уявлення про ідеал соціальної справедливості, образно кажучи, про "землю і волю", а виходить на практиці з констатації відсутності рівності у суспільстві та диктату економічної вигоди у приватному житті.
І от тоді, коли після Януковича прийдуть, нарешті, прагматики, коли різні там співці гайдамаччини та іншої української шариківщини, нарешті, будуть відкинуті на узбіччя історичного процесу, коли вигода, зиск, статки визначатимуть дії як працедавців, так і найманих працівників, – от тоді й підуть, нарешті, позитивні процеси, нарешті розквітне країна.
А ідеї, що для народного щастя достатньо відібрати у правлячих верств "Межигір’я", привласнені гроші на офшорних рахунках, розкішні вілли, шикарні авто – то від лукавого, від закорінених у минуле невірних уявлень про ринок.
Слід визнати: претензії прагматиків в більшості своїй справедливі. Але не щодо самих українських традицій та настанов, а стосовно способів їхньої трансляції та відтворення у сьогоденні.
Щоб читачам було зрозуміліше, про що йдеться, поясню на наочному, всім відомому прикладі. Жодне свято, жоден урочистий концерт, жодна козацька учта не обходяться без танців та співів, виконуваних хлопцями у широких, неначе Дніпро, червоних шароварах.
Ба більше: таких хлопів можна зустріти й біля ресторанів народної кухні, куди вони зазивають відвідувачів. Ясна річ, що і на сакраментального Спритка його творці вдягли майже такі шаровари...
От тільки проблема: справжні, автентичні українські козаки не носили червоних шароварів. Ці шаровари – складова форми турецьких артилеристів.
І якщо можна допустити, що поодинокі сіромахи могли шикувати у здертому з убитого ворога вбранні, то уявити собі цілу групу українців у шароварах такого типу не випадає.
Якщо хочете, перевірте – у якому одязі зображено Козака Мамая? До середини ХІХ століття, коли вже деякі речі забулися, у червоних шароварах його практично немає, та й після того – поодинокі малюнки у подібному вбранні.
Ну, а у ХХ столітті в офіційному мистецтві із автентикою стало зовсім погано (бо ж вона "буржуазно-націоналістична").
Отож коли вітчизняне дуже українське телебачення показує дуже урочисто-патріотичний концерт за участю десятків хлопців у червоних шароварах, знайте, що вам знов і знов демонструють танці турецьких артилеристів.
Такий самий артилерист Спритко (турок, не козак) має, схоже, всі шанси стати візуально-іміджевим символом України. Добре, хоч шаровари на ньому не яскраво-червоні, а темнуваті. Схоже, його автори дизайнерським нюхом відчули – тут щось не так, – але піти проти стандартів не наважилися.
Наведений приклад – дуже наочний, хоча у соціальному плані й відносно нешкідливий: ну, мають люди дещо спотворене уявлення про українську традицію та українське вбрання, але ж колір шароварів – це не головне.
Так, не головне, але ж подібні танці турецьких артилеристів відбуваються ледь не у всіх сферах, де засобами сучасних мас-медіа відтворюється і транслюється національна спадщина, національні ціннісні настанови.
А відтак уявлення про те, чим була і чим здатна бути Україна, істотно спотворюється.
Почнімо із класичного образу запорожця. Войовник? Так. Але – передусім – чи не найважливіший складник тієї соціально-економічної системи, яка створилася в Україні в XVI-XVIII століттях.
Козацький чинник уможливив масове заселення та господарче освоєння лісостепу і просування українських поселень у глибину степу, до Чорного моря.
А у XVIII столітті фактом стало помітне економічне піднесення самого Запорожжя, перетворення його на потужну господарчу структуру. У 1770-тих роках його населення становило не менше 100 тисяч люду, а територія простягалася від Азовського моря до Південного Бугу.
Широко поширилося рільництво, якого раніше тут майже не було, розвивалися скотарство та промисли – рибний, соляний, гончарний. Розширене товарне виробництво базувалося не на феодальних засадах, як це було у власне Росії, а на фермерському по своїй суті типі землеробства.
Чи мало економічні перспективи козацький уклад? Дехто вважає, що ні, бо він, мовляв, став на той час уже архаїчним. Але погляньмо на те, як запорожці освоїли Кубань.
Переселені туди наприкінці XVIII століття, вони зробили Кубанську область – територію Кубанського козачого війська – однією з основних житниць Російської імперії: 1913 року за валовим збором зерна Кубанська область вийшла на 2-е місце серед регіонів імперії, за виробництвом товарного хліба – на перше.
Але ж переселена була тільки частина запорожців. Іншими словами, все Північне Причорномор’я могло би стати сферою економічної активності українців, вільною від феодального ладу.
Ясна річ, що це не могло влаштувати Петербург, який у другій половині XVIII століття, всупереч європейським тенденціям, перетворив кріпацтво на справжнє рабство і бачив у надексплуатації кріпаків магістральний шлях розвитку економіки імперії.
А тут – економічна вольниця на великих територіях і вигідних шляхах, давні традиції спілкування з Європою і пряма господарча співпраця з нею, плюс перспектива вільної колонізації ледь не половини узбережжя Чорного моря.
Річ дуже небезпечна, якщо врахувати, що саме у 1770-ті роки на повну силу розгорівся конфлікт між королівською владою Британії та заморськими колоніями цієї держави. Він почався як суто економічний, але швидко перейшов у політичну фазу.
У квітні 1775 року розпочалися збройні сутички загонів колоністів із британським військом, а в червні того ж року була ліквідована Запорозька Січ.
Схоже, події у Північній Америці якраз і підштовхнули імператрицю Єкатерину ІІ до ухвалення цього рішення – знищити гніздо політичної та економічної вольниці, поки в ньому не виросли гостродзьобі пташенята.
А Кубань – то були тодішні геополітичні задвірки, не те, що Північне Причорномор’я...
Отож, як бачимо, образ гультіпаки-нетяги при адекватному підході до історичної традиції маргіналізується, і на перше місце виходить здатність українців до створення ефективного, як на свої часи, землеробства.
А хіба це суперечить справді прагматичним настановам? І чи не слід намагатися реанімувати цю традицію, поки потужна постсовєтська руйнація української ментальності разом із совєтською не зробили безнадійними такі намагання?
Що ж стосується, скажімо, холодноярських отаманів, то слід зауважити: у повстанці на Наддніпрянщині йшли здебільшого найкращі господарі та їхні сини, за совєтською термінологією – "куркулі".
І ще одне: за Горлісом-Горським, учасником тих подій, чи не найкращими, найнадійнішими вояками серед повстанців були молоді (і небідні) колоністи-німці Причорномор’я (які розмовляли, між іншим, доброю українською мовою…).
Отож якраз і йдеться про людей, котрі вміли не тільки нищити ворогів, а й (передусім!) працювати на землі.
Схожим чином і з вояками УПА. Роман Шухевич перед Другою світовою війною, між іншим,був успішним підприємцем середньої руки і мав очевидні менеджерські здібності.
Якби нинішні підприємці були готові для захисту своєї гідності і свого бізнесу на те, на що були готові їхні колеги тієї доби, то в сучасній Україні багато які політичні проблеми померли б, навіть не народившись...
І ще одна деталь. Петербурзький історик Олександр Ґогун на основі вивчення чималої документальної бази стверджує, що 1943 року в контрольованих УПА районах Волині сільське господарство було куди більш ефективним, ніж у районах, контрольованих нацистами чи червоними партизанами.
Але що цікаво: про це автор не читав у українських істориків, навіть у дуже патріотичних. Може, їм ці речі нецікаві?
І нарешті, про ідею соціальної справедливості, яка й справді є одним із наріжних каменів української традиції.
Ясна річ, у своїх гротескних формах вона доходить до абсурду, коли сусід бажає сусідові, щоб у того здохла корова, тільки щоби той сусід не жив краще.
Але не так усе з нею просто – мовляв, це ідея, щоб усе відібрати й поділити на всіх. Бо ж соціальна справедливість насправді поєднується із ринком, тільки з цивілізованим, де за товар "робоча сила" має бути гідна, а не демпінгова платня, де всі гроші мають бути заробленими, а не вкраденими.
Не може партійний чиновник розкошувати, коли країна в кризі, бо він не є ефективним керівником – це було під час перебудови лейтмотивом масових виступів.
Не може він мати окремі магазини з дефіцитними товарами й ательє – такі, як "Комунар", що за символічними цінами обшивало київську високу номенклатуру.
Що тут суперечить ринку? Так само не суперечать ринковим ідеям, а, навпаки, ґрунтуються на них настанови на знищення кланово-олігархічної системи.
Бо ж хіба не внаслідок відсутності такої системи торік Польща увійшла за обсягом ВВП до шістки найбільших економік Євросоюзу, а ВВП на душу населення там (за паритетом купівельної спроможності) становить $18 800, тоді як в Україні з її купою доларових мільярдерів – лише $6 700?
Але це, власне, вже інша тема. Автор же хоче ще раз підкреслити головне: проблема не у нежиттєздатності чи реакційності українських традицій та настанов, а у способах їхньої трансляції та відтворення у сьогоденні.
Жодна ефективна економіка не розвинулась на ґрунті ігнорування цінностей та ментальних особливостей тієї чи іншої нації. Відтак прагматизм насправді й полягає у доцільному поєднанні цих цінностей із сучасними технологіями.
Сергій Грабовський, для УП

Метки:  

08.04.2011 Читаючи між рядків. Уроки Чорнобиля. Образ нації

Понедельник, 09 Мая 2011 г. 20:04 + в цитатник
Теми:
Чому Віктору Януковичу не вдалося втілити у життя чимало з обіцяного та запланованого?
Що зробила і чого не зробила українська влада за минувші 25 років, аби Чорнобильська катастрофа ніколи не повторилась?
Чому українській інтелігенції так не подобаються нові символи України - Гарнюня та Спритко?

Чому Віктору Януковичу не вдалося втілити у життя чимало з обіцяного та запланованого? Навіщо президент в цьому зізнався? Чи можна співпрацювати з Митним союзом, не вступаючи до нього? Як провести пенсійну реформу? Навіщо підвищувати прохідний бар'єр на виборах до Ради? Коли скасують мораторій на продаж землі? Представники парламентської більшості та опозиції обговорять в студії головні меседжі, озвучені Президентом України у щорічному зверненні. Уроки Чорнобиля. Що зробила і чого не зробила українська влада за минувші 25 років, аби подібна катастрофа ніколи не повторилась? Образ нації. Чому українській інтелігенції так не подобаються нові символи України - Гарнюня та Спритко? І чи готові критики запропонувати взамін альтернативну концепцію бренду "Україна"?
Дякуємо за участь у голосуванні. Вартість SMS: 0.80 грн. для всіх GSM операторів. Вартість дзвінка зі стаціонарного телефону 0.78 грн.. Для абонентів МТС за тарифним планом оператора. Організатор: ТОВ «ВІА Телепорт». Послуга тільки для повнолітніх.

Метки:  

Розробник стратегії поліпшення іміджу україни за кордоном ініціює суспільне обговорення документу

Понедельник, 09 Мая 2011 г. 20:03 + в цитатник
Київ, 13 квітня 2011 р. Компанія CFC Consulting, що виступила розробником стратегії позиціонування України за кордоном, ініціює загальнонаціональне обговорення документу. «На сьогодні в суспільстві панує думка про те, що розроблена стратегія складається із двох символів та логотипу», — зазначив партнер CFC Consulting Василь Мирошниченко, — «натомість, громадськість мало ознайомлена з іншими розділами документу — ключовими повідомленнями, системою цінностей, інформаційними кампаніями та спеціальними проектами, які заслуговують вивчення і обговорення».
Головним майданчиком суспільної дискусії стратегії компанія CFC Consulting планує зробити соціальні мережі та нові медіа. Для цього у Facebook, Twitter та LiveJournal, створені спеціальні групи та сторінки, що мають загальну назву BrandUkraine, де будь-який бажаючий користувач може долучитися до обговорення та висловити свою думку.
Основними компонентами стратегії, розробленої у вигляді бренд-буку та розміщеної на однойменному сайті www.brandukraine.org є: дослідження сприйняття бренду України за кордоном, формулювання стратегії (система цінностей та ключові повідомлення), візуальні рішення, паспорт стандартів, інформаційні кампанії, а також спеціальні події та проекти.
Окрім інформаційної кампанії «Ukraine. All About U», яка вже реалізовується, проектна частина стратегії містить більше десяти масштабних акцій, регулярних активностей та заходів, орієнтованих на іноземних інвесторів, туристів, політиків та чиновників міжнародних організацій. Серед них — проекти з популяризації української моди, культурні заходи в адміністративних центрах Євросоюзу Брюсселі та Страсбурзі, а також технологічні проекти в мережі Інтернет.
Долучитися до обговорення продукту можна за наступними посиланнями:
Facebook: https://www.facebook.com/pages/BrandUkraine/213781198648611/
Twitter: http://twitter.com/harnyunya/
Livejournal: http://community.livejournal.com/brandukraine/
Стратегію було розроблено у листопаді-грудні 2010 р. Публічна презентація продукту відбулася 24 березня 2011 р. З повним викладом стратегії позиціонування України за кордоном можна ознайомитись на сайті www.brandukraine.org.


CFC Consulting — компанія із головним офісом в Києві, що надає послуги у сфері PR та стратегічних комунікацій з 2002 року.


Детальніше про компанію на сайті www.cfc.com.ua.
Контакти:
Олексій Сивак, головний радник CFC Consulting
+380 (44) 492-75-99, os@cfc.com.ua

Метки:  

Дневник Спритко_та_Гарнюня

Понедельник, 09 Мая 2011 г. 19:56 + в цитатник
Бренд «Україна» — перший за 20 років української незалежності масштабний проект, який має на меті розробку комплексної стратегії позиціонування України за кордоном. Неправильно було б стверджувати, що вона починається «з нуля»: за два десятиліття слово «Україна» стало відомим в усіх куточках світу. Про Україну знають. Її вже давно не ототожнюють з Радянським Союзом. Утім, деякі асоціації, пов’язані з Україною, часто не відповідають дійсності. Тим більше, вони не завжди вигідні Україні та її громадянам. Знання світу про Україну часто поверхове, епізодичне, ситуативне. Розуміння цього спонукало до вироблення абсолютно нової брендингової стратегії. Її мета — пробудити живий інтерес до своєї держави у самих українців та відкрити Україну для світу — в іншому світлі, ніж це було досі.


Поиск сообщений в Спритко_та_Гарнюня
Страницы: [1] Календарь