Ми народилися для справжнього щастя і мандруємо до нього, а життя наше – шлях, що тече, як річка..
Г.С.Сковорода
Доброго дня,мій дорогий читачу!
Мене звуть Акімова Дар'я,я учениця 11 класу ЗОШ № 157, жителька чарівного і зеленого міста Харкова, координатор шкільної організації „Шкільне містечко157”, президент районної ДЮГО „Сузір'я”, член кординаційної ради ХМОУС.
Милосердя...вдячність...терпимість... Вони як ніколи потрібні у наш час,час непорузумінь, економічної і політичної нестабільності й неналагоджених стосунках у соціумі. Я – волонтер... Волонтер – це не професія, а стан душі. Почуття, які пробуджуються в тобі, коли ти допоміг людині, - нейиовірні. Даєш дитинці в рученята іграшку й бачиш, як горять її очі. І що може бути більш прекрасним?
Волонтерство – це тільки один з напрямів мого суспільного життя, також одним з провідних є учнівське самоврядування. Позаду залишився не один конкурс ,такі як „Учень року”, „Краща модель учнівського самоврядування”, ДЮП, КВК. Всеукраїнський фестиваль „Зажги свою звезду”, фестиваль „Лідер 2008”...
Кожний з яких залишив мені те,що не можна купити не за як гроші – це досвід, спілкування з цікавими людьми, відкриття в собі нових здібностей та талантів,гарних друзів.
Мрія... У кожної людини вона повинна бути, бо є мрія – існує ціль життя. Мрія – це клубочок, який мов, оберіг, захищає від непорозумінь між людьми. Моя мрія – стати президентом України,країни, яку люблю невичерпною любов'ю. Для мене кожний крок – це нова цеглина у будинку мрій.
Зараз для України знову прийшли скрутні часи. Економічна нестабільність держави вразила все її населення. Але я не занепадаю духом, вірю у те, що наша Батьківщина стане могутньою європейською державою. Найголовніше, що немає у нас національних чвар, що ми живемо на мирній землі. Є народ України, найголовнішою ознакою якого завжди вважалася єдність, а труднощі ми поборемо. У години скорботи і у години радості наш народ був, є і буде великою ріднею, про який можна з гордістю сказати: «Роде наш красний…»
Нам, учням, треба працювати на ниві освіти. Навчатися сумлінно — тяжка праця.
Але без знань ми не зможемо знайти свій шлях у житті. Незалежній
Україні потрібні фахівці високого класу. Тільки так моя Батьківщина зможе
стати рівною серед високорозвинених європейських держав.
На мою думку, людський характер виявляється у різних сферах життя. Робота, навчання, захоплення, конфліктні ситуації дають змогу людині розкритись, виявити своє «я», адже характер - це не просто енергія або пасивність, темперамент або стриманість. Характер — це і ставлення до всього, що тебе оточує.
Саме у ставленні до оточення виявляється лідер.
Моє життєве кредо: „Живи для людей – люди поживуть для тебе”, саме підкреслює моє відношення до суспільства. Мене хвилюють проблеми тяжких хвороб (СНІД,ВІЧ); безпритульні діти; ранній алкоголізм та наркоманія; стосунки дорослих й дітей. Це ще не всі проблеми нашого соціуму... Я беру вершину,бо хочеться зробити для своєї держави хоч половину.З кожним кроком розумію, що треба жити не словом,а ділом!
І якщо кожний із моїх ровесників відчує свою відповідальність за долю держави, за долю майбутніх поколінь, за долю людства, тоді і не буде у нас ні війн, ні чорнобилів. І це не високі фрази. Це увідомлення своєї причетності до світу, а значить, до життя.
Зараз дуже багато тих,хто говорить про самосвідомість українського народу,про його культуру й традиціїї,але це лише слова, пусті слова... Серед цих пустих я помітила того, хто каже про українців та про Україну в цілому,як про рідну матір. Це ведучий та шоу-мен Сергій Притула, як приємно іноді буває, коли він говорить,
що українські традиції багатші, мова — милозвучніша, пісні — мелодійніші. Яка гордість наповнює душу за увесь народ і за себе особисто. Навіть дивно буває: хтось милується українською народною піснею, а ти так пишаєшся, наче тебе особисто похвалили. Я мрію станцювати саме з таким патріотом, який гордо носить те,що він українец і пишається цим.
Допомогаючи людям,я стаю щасливою, бо відаю їм частину свого серця.Не можна почуватися щасливим, опікуючись лише власною персоноюі не віддаючи бодай часточки себе тим, хто нас отчує. Ось такі ми – ЛІДЕРИ ХХІ сторіччя.
