Не відкидай моїх нічних зізнань.
Напевно, я уже не того віку,
коли даються легко чоловіку
зізнання втаємничених бажань.

Ніч змінює слова і кольори.
і, як на мене, то завжди на краще.
зірки і місяць спілкування наше
підносять і освячують згори.

Лиш вислухай, послухай... Ці слова –
мої нічні простягнуті долоні –
враз виправдають кожну мить безсоння...
Слова – звичайні... Ніч щораз – нова...

© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116081203684

Фото  © Саша Хоменко

ТРОХИ ВАМ КАРПАТСЬКИХ ГРИБОЧКІВ І ФАЙНУ ГАЛИЦЬКУ ПІСЕНЬКУ ДАРУЮ...)

Теплий дощ валит по стрісі.
По загаті і по деревах.
А я стою в бальоновім плащі.
Мокнут мешта, мокнут сподні.
Засмальцьовані шкарпетки.
А я стою в бальоновім плащі.

Теплий дощ. Теплий дощ.
Теплий дощ. Теплий дощ.
Теплий дощ. Теплий дощ.
Валит по стрісі.

Я хотів би подзвонити.
Якийсь вар"ят вкрав телєфон.
А я стою в бальоновім плащі.
Я би взяв його за ноги.
Добре пальнув, до дороги.
Аж би з него повилазили мозги.

Би сі стало таке чудо.
Же ти ззаду підвалила.
І дольонєма закрила  сліпаки.
Я би взяв за ті долоні.
Притиснув би їх до варгів.
Цілював би, цілював би цілу ніч.