Ніколи не думала, що життя може бути покрите такою сірою і не пробивною плівкою, яка тягнеться і тягнеться, але ніяк не порветься….і ні малюсінької дірочки, ні крихточки світла не проникне у душу…Це песимістично, але факт.
Коли ти йдеш по доріжці, що вималювала тобі доля, а на зустріч тобі летять тисячі життів і ні одному немає діла до тебе…хто ти? Навіщо ти є? невідомо…і ти ідеш у цьому вирі життя розуміючи, що більш одиноко почуватися вже неможливо…
Ті, кого хочеш бачити мають свої справи, проблеми, які тебе ніяким боком не стосуються…куди подітись? Розраховуєш тільки на себе:думаєш, дивишся як потроху мороз пише неперевершені шедеври на твоєму вікні…та вони не для тебе…
Мороз) Зима заполонила світ, подарувала казку тим, хто ще спроможний в неї вірити…вкрила все сріблом…щипає за ніс) В такі моменти починаєш згадувати те тепле передчуття свята і на душі стає легше…
Потім весна вінчає квітами і зеленню…веселка…грози…О, як добре у грозу, коли найбільше лютує природа, слухати дощ…
Насправді багато прекрасного є в нашому житті, але ми забуваємо головне – радіти тому, що в нас є… Але дуже, дуже, дуже, дуже хочеться ділитися почуттями хоч з однією людиною, для якої це також важливо…та ні, ми розучилися читати по очах, спостерігати, думати серцем…ми не вміємо замість статуеток і блокнотів у свято дарувати тепло і надію, усмішку і любов…Що може бути прекраснішим за ніжність рук і відданість очей…Ми забуваємо про такі речі через пару місяців після знайомства та почуття закоханості…Зараз техніка заміняє нам спілкування, радість чути один одного, бачитись…О-о-у!!! і аська ввімкнена: «Привіт!Що робиш?» «Та так, дивлюсь фото у контакті, Валера добре відсвяткував НГ…)))))))))»…Так…а чому б тобі не побачити все це вживу??? Невже смайлик :-* замінить відчуття справжнього поцілунку? Скільки ми будемо сидіти в цих коробках????
Скільки ми можемо ганятись за папером, коли самі як Вінні Пух набиті опилками??Ляльки і тільки…Оберніться…ми самі себе зжираємо!!!!!!!!І це буде доти, доки кожен почне думати хоча б ще про одну людину, яка не являється доцею чи батьком…
Так хочеться вірити, що кожен буде бажати добра першому, хто трапиться у житті і головне просто так, без всякої вигоди…Що поцілунок буде цінніший за секс…І якщо не вдасться порвати нашу сіру плівку, то кожний візьме кольоровий олівець і проведе одну маленьку кольорову лінію, яка перетвориться у величезну веселку, що своїм сяйвом затьмарить сонце…:)