як звикала і мовчала
знала тільки що сама
як душа моя кричала
не одна та не одна
з глузду зїхать не хотілось
від прозорої води
та коли тебе зустріла
не відкрилась як завжди
так чомусь вже прижилося
біль надію чи печаль
кожен рік дарує осінь
чи на користь чи на жаль.
Як печаль свою здолала
як кричала що змогла
як ніколи крил не мала
знала тільки що сама
З глузду зїхать не хотілось
від незвичного вина
та коли вже полюбила
знали тільки ти і я
Та однак не прижилося
ані біль ані печаль
ані в серці безголосся
чуешь як бринить кришталь?
Ти пробач мене за сльози
і не думай що пуста
напишу \"життя прекрасне\"
я вустами на вустах...