Еще сорочка с выкройкой.


1.


2.


3.


4.


5.


6.


7.


8.


9.


10.


11.


12.


13.


14.


15.

В колонках играет - индиго
Настроение сейчас - индиго

Наверняка большинство родителей слышали о таких детях, но не каждый знает, кто они. Одни утверждают, что дети-индиго могут творить чудеса – как, например, вызывать дождь или останавливать бурю, другие – что это особенные, одаренные дети, а третьи уверены, что таких детей большинство и практически каждый любящий родитель может найти в своем ребенке черты, присущие детям-индиго. И что интересно – все они правы.
Откуда это определение?
Первооткрывательницей явления «индиго» можно считать Нэнси Энн Тэпп. Эта ясновидящая, которая сотрудничала со многими психотерапевтами, занималась исследованиями и преподавала в Государственном университете в Сан-Диего и США, видит ауру человека и различает ее по цветам. Оказалось, что цвет индиго (темно-синий), ранее практически не наблюдаемый в ауре человека, теперь встречается у детей очень часто. Еще в 1982 году Нэнси Энн Тэпп написала книгу «Как цвет помогает лучше понять твою жизнь», в которой определила модели поведения «новых» детей.
На протяжении 20 лет Нэнси наблюдала группу детей-индиго, начав свое исследование, когда им было по 5-7 лет. Эти малыши были совершенно особенными – если у обычных детей ясновидящая могла увидеть их жизненные программы, то у этих – нет. У них ее просто пока еще не было. И как показал дальнейший ход исследования, так обстояли дела еще в течение восьми лет. Зато в возрасте 25-27 лет с этими молодыми людьми произошли большие перемены – им стала ясна цель их жизни. Те из них, кто был помоложе, начали понимать, что они делают в этой жизни, а те, кто был постарше полностью приобрели уверенность в том, что должны и хотят делать в дальнейшем.
Главное, что известно о «новых» детях – это то, что они обладают более высоким уровнем сознания, но это не значит, что все индиго в будущем станут священниками или философами. Эти дети – доказательство эволюции человеческого сознания и его расширения «за рамки» предыдущих поколений. Их можно назвать творцами нового мира и самой большой надеждой на лучшее будущее нашей планеты.
Но не думайте, что они – некие инопланетяне не созданные для жизни в обычной семье. Дети-индиго заинтересованы в установлении мира в своем доме и между родителями. Они заботятся об этом гораздо больше, чем можно было бы от них ожидать, и проявляют мудрость, от которой порой просто немеешь.
Некоторых из этих детей видно уже с рождения, такой у них осознанный, мудрый взгляд. Но, может быть, в момент рождения своего ребенка-индиго мы еще не были готовы к тому, чтобы распознать это. Тогда, может, стоит сейчас присмотреться внимательнее к своему малышу, школьнику, подростку?
Сведения о детях-индиго очень разноплановы. Эти дети могут быть весьма очаровательными, общительными, яркими, рядом с ними люди чувствуют себя хорошо. Индиго всегда чувствуют, кто нуждается в помощи и поддержке и незаметно для окружающих могут помочь больному оправиться от болезни. А могут быть и совершенно невыносимыми – не успеете вы убрать разбитую фарфоровую статуэтку (на их взгляд – это бессмысленная игрушка), как они уже засыпали кофе и сахар прямо в электрочайник, успели закрыть хитроумный футляр для очков и забросить его под шкаф. Поэтому не отмахивайтесь от своих чад, рассказывающих вам какую-то невероятную историю, не кричите на них за погром в детской. Запаситесь терпением и дайте им возможность проявить себя.
Как их узнать?
По мнению многих исследователей, сейчас 90 % детей младше 10-12 лет принадлежат к группе Индиго! Раньше такой феномен не привлекал всеобщего внимания, потому что считался слишком странным для современной психологии, но теперь о нем все больше говорят и изучают, поэтому приведем самые общие модели поведения, характерные для таких детей. Они:
• не сомневаются в своей значимости (в связи с этим часто ведут себя высокомерно), иногда сообщают родителям «кто они есть»;
• не имеют абсолютных авторитетов;
• не считают нужным объяснять свои поступки и признают только свободу выбора;
• вообще не делают некоторых вещей, например, не выносят стояния в очереди;
• теряются, когда подавляют их творческую мысль, пытаясь «втиснуть» в консервативные рамки;
• часто видят свой (лучший) способ сделать что-то, но их далеко не всегда понимают, думают, что это нарушение правил, нежелание жить «как положено»;
• если им в руки рано «попался» компьютер, в 3-4 года они понимают его так, как не могут и иные взрослые в 60 лет (такая ранняя компьютеризация часто приводит к тому, что индиго душевно становятся холоднее - в поступках руководствуясь больше головой, чем сердцем);
• иногда кажутся некоммуникабельными, особенно если рядом нет им подобных, могут замыкаться в себе, чувствуя, что их никто не понимает;
• не реагируют на замечания, обвинения в нарушении дисциплины;
• не стесняются, давая понять, в чем испытывают нужду;
• часто это дети, которым поставлен диагноз: дефицит внимания, гиперактивность, связанная с дефицитом внимания.
Политик, инженер, художник?
Дети-индиго делятся на четыре типа, у каждого из которых есть своя жизненная программа: гуманисты, концептуалисты, художники и живущие во всех измерениях.
Гуманисты– будущие врачи, юристы, учителя, бизнесмены и политики. Могут очень дружественно разговаривать с кем угодно и сколько угодно. Имеют стойкие убеждения. В детстве не понимают, как можно играть только с одной игрушкой, поэтому выворачивают из тумбочек все, что у них есть. Они рассеянны – вам придется несколько раз напоминать такому ребенку, например, убрать комнату, но при первой же возможности он все равно забудет об уборке.
Концептуалисты – будущие инженеры, дизайнеры, архитекторы, пилоты и военные. Они хотят управлять, и зачастую первыми объектами их управления становятся родители: мамы – для мальчиков, папы – для девочек. Причем если ребенок-индиго лишается «своего» родителя, это создает большую проблему в его жизни. Они имеют склонность к плохим привычкам, особенно наркотикам в подростковом возрасте. Поэтому родителям надо внимательно наблюдать за их поведением.
Художники – будущие учителя, актеры, художники, а также врачи. Более чувствительны, чем представители других типов. Погружены в искусство, всегда и во всем сохраняют творческий подход. В возрасте 4-10 лет могут перепробовать самые разные виды творческой деятельности, недолго позаниматься и бросить, а могут увлеченно заниматься сразу несколькими и только в подростковом возрасте определиться с выбором, и со временем стать в нем мастерами.
Живущие во всех измерениях– несут в мир новые философии и новые религии. Могут быть задирами и забияками. Обычно они крупнее, остальных Индиго, и не умеют так же приспосабливаться к окружающей жизни, как они. Уже в возрасте 1-2 лет такой ребенок в ответ на родительские замечания попросту ответит: «Я знаю, я могу сделать это сам. Оставь меня».
Правда, вы тоже нашли в своем ребенке многие из этих признаков? Вы считаете, что уровень развития вашего сокровища выше среднего, что ваш малыш намного смышленее и сообразительнее, чем раньше были дети? И вы совсем не ненормальная – это значит, что вы можете и готовы понять свое чадо, дать ему возможность и свободу развиваться. Говорят, дети-индиго рождаются одаренными от Бога, но надо уметь не подавить в них эту одаренность, а развить и поддержать.
Особенный – хорошо или плохо?
В США существует Национальный фонд помощи творчески одаренным детям (это некоммерческая и нерелигиозная организация). Вот какие качества, по его данным, помогут определить, одарен ваш ребенок или нет. Но все эти качества присущи и детям-индиго, и не являются, как может показаться, негативными признаками «неправильного» ребенка. У него повышенная чувствительность и много энергии. Ему быстро надоедает любое дело. Восстает, если к нему относятся неуважительно. Нуждается в общении с эмоционально устойчивыми и спокойными взрослыми. Любит сам выбирать способ обучения (особенно в чтении, математике), приобретает знания нестандартным, эмпирическим путем, не приемля зубрежку. Не может сидеть спокойно, если не занят чем-то, что для него интересно. Сострадателен, имеет много страхов. Если неудача постигнет его в раннем возрасте, может бросить учебу, если стиль обучения для него неприемлем, может развиться сопротивление к учебе. Эмоционально неуравновешен, воодушевлен множеством великих идей, но не находит возможности их реализовать.
Часто таким детям ошибочно ставится диагноз дефицит внимания или гиперактивность вследствие дефицита внимания. И иногда очень сложно разобраться поставлен диагноз правильно или за ним в действительности скрывается ребенок-индиго, к которому не проявили должную чуткость и внимание.
Прислушивайтесь к своему ребенку, пробуйте найти к нему подход, ведь для него не важно индиго он или нет, и главное, что могут дать ему родители - чуткость и уважение, тепло и нежность, свободу выбора и простор для действия. Поэтому последующие рекомендации смело можно адресовать родителям всех без исключения детей.
Как вести себя?
Разговаривайте с ними
Даже когда ребенок находится еще в младенческом возрасте, всегда говорите с ним, комментируйте все свои действия – пусть он слушает вашу речь. Например: «Давай-ка сейчас снимем с тебя подгузник. Пусть твоя кожа немножко отдохнет, а мы пока сделаем зарядку. Это для ножек, это для ручек… А сейчас нам пора одеваться, твоя попка уже сухая. И после того, как мы оденемся, ты будешь кушать, и не перестанешь плакать, а я не буду нервничать. Будет хорошо и тебе, и мне». И когда он научится говорить, тоже старайтесь проговаривать с ним все ваши действия. Может, он и не всегда поймет вас, но почувствует образ ваших мыслей и ваше к нему отношение. Не говорите с ребенком свысока – он не уважает тех, кто чувствует свое превосходство только потому, что старше и имеет седые волосы или морщины. Не действуйте авторитарно, прислушивайтесь к своему ребенку. Он очень открыт, и сам расскажет о себе, только дайте ему возможность говорить о своих желаниях. Объясните, почему вы не можете удовлетворить то или иное его желание. Если вы просто отмахнетесь: «Отстань, я занята», он поймет, что вам нечего ему сказать, и самостоятельно найдет себе занятие.
Будьте честными
Будьте искренни в отношениях с детьми. Родители часто скрывают от них многое – от настоящих чувств до вредных привычек, а дети интуитивно чувствуют, что что-то не так и могут спросить об этом маму или папу. Если родители все отрицают, это может довести ребенка до сильного раздражения и эмоционального срыва. Индиго просто не знают, как сопоставить то, что чувствуют сами, и то, что говорят взрослые. Не говорите с ними в приказном тоне. Если вы приказываете ребенку без веских оснований, он просто отстранится, не будет слушаться и даже выдаст вам причины, почему это нехорошо. Пусть ваши объяснения будут самыми простыми, но искренними. Например: «Сегодня мы не сможем сходить туда, потому что мне надо еще приготовить поесть (или обсудить важный вопрос по телефону), но мы запланируем это на завтра, и обязательно пойдем», «Если ты сделаешь это, то так мне поможешь! Я сегодня очень-очень устала». Завоюйте своего ребенка честностью. Сначала он будет обдумывать то, что вы сказали, а потом начнет и делать.
Не забывайте вслушиваться в свои объяснения – не звучат ли они глупо, бессмысленно – например, «потому что я так сказала». Ребенок хочет совершенно естественного: чтобы вы были для него любящими родителями, заботливыми и искренними. Мы ведь часто считаем, что делаем все как надо, а он считает, что главное – все делать от души, с любовью, а «правильно» это или нет – не важно.
И главное – никогда не забывайте своих обещаний! Если по каким-то причинам у вас нет возможности их выполнить, скажите ребенку об этом, не делайте вид, что вы забыли (авось, не вспомнит). Не подрывайте свой родительский авторитет.
Играйте с ними
Например, вместо того, чтобы просто что-то запретить, спросите ребенка: «Почему ты хочешь это сделать? А что потом из этого получится? Давай проиграем: что будет, если ты сделаешь так?» Пусть ребенок ответит. Затем продолжите: «Что ты будешь делать в этом случае?» Он вовлечется в общение и в процессе поймет, что ему этого делать не следует.
Не давайте скучать индиго, поскольку скука может вызвать в них высокомерие. Если дети ведут себя самонадеянно, значит, они нуждаются во встряске и в установлении новых границ. Лучший способ в этом случае – заставлять их мозги шевелиться и находить все новые и новые занятия и игры. Ведь играя и смеясь вместе с ребенком, можно построить хорошие взаимоотношения. Недаром еще Платон говорил: «Вы можете узнать о человеке гораздо больше, поиграв с ним часок, чем, проговорив целый год». Ведь людям с разными характерами и большой разницей в возрасте проще общаться именно в игре: шутки, веселье, игры рождают лучшее в отношениях в семье. Слушайте, когда дети рассказывают вам о своих фантазиях, ощутите их реальность, ведь они рождены энергией детей, вдохновляйте их, а не пресекайте какой-нибудь неуместной фразой.
Вседозволенности – нет!
Но! Родители оказывают плохую услугу своим детям, позволяя им плохо себя вести, не устанавливая для них никаких рамок, не направляя их, мотивируя это тем, что они – дети-индиго. Все дети, и индиго в частности нуждаются в определенных границах, тогда они приобретают навыки самоконтроля, нужные для нормального общения. Натуры очень творческие и подвижные, они постоянно экспериментируют во всем и испытывают на прочность границы дозволенного, постигая, таким образом, законы устройства нашего мира. Здесь очень важно выбрать правильный стиль воспитания. Помните, что жесткие рамки, что «надо делать» и что «не надо» душат творческое начало этих детей и угнетают самовыражение. В результате они занимают оборонительную позицию, начинают грубить и становятся несносными. Поэтому воспитание необходимо, но в нем нужен особый подход. Вот несколько основных принципов, которые важно учитывать абсолютно всем родителям:
• давайте ребенку свободу выбора;
• откажитесь от приказного тона;
• не противодействуйте;
• выполняйте обещания;
• никогда не унижайте;
• чаще проявляйте свою любовь;
• если есть необходимость сделать «внушение», сделайте это наедине;
• обсуждайте с ребенком его плохое поведение, убедитесь, что он правильно все понял;
• ни в коем случае не оскорбляйте его;
• не применяйте физические меры наказания;
• если вы что-то хотите от ребенка, добивайтесь этого без упрашиваний или истерик, формулируйте свои распоряжения в виде просьб, например: «Малыш, мне очень нужна твоя помощь – сложи, пожалуйста, свою одежду в шкаф». Давайте по одному заданию, а не по нескольку, иначе они просто забудут о них. Говорите заранее о своих планах: они должны подготовиться к новой деятельности, например, к одеванию на улицу, хотя бы за пять минут. Предоставляйте ребенку выбор (но чем-то ограниченный): например, предложите выбрать – когда он пойдет чистить зубы – через 5 минут или через 10;
• не забывайте хвалить их, но только за реальные заслуги.
Быть строгим, но справедливым – главное условие воспитания детей-индиго.
Уважайте своих детей
Дети-индиго требуют, чтобы все в семье чувствовали себя равными, будь-то ребенок или взрослый. Они хотят, чтобы с ними считались. Всегда давайте им понять, что вы поддерживаете их начинания, тогда дети будут более восприимчивы к вашим словам. Проявляйте к ним уважение, ничуть не меньшее, чем к родителям или близкому человеку. Если вы говорите, что любите их, но при этом относитесь неуважительно, они не поверят вашим словам. Не слова, а поступки - образ жизни, поведение в семье докажут ребенку, что вы его любите.
Давайте просто любить своих детей – они самое дорогое, что у нас есть. И так ли важно Индиго растет в твоей семье или нет, если ты уверен – твой ребенок самый талантливый, умный и неповторимый. И если воспринимать его именно таким, он обязательно проявит именно эти качества.
Маричка СМЕРЕКА
Это интересно:
Психиатры в большинстве своем понятие «индиго» вообще не признают, а поступающих к ним детей-индиго диагностируют как гиперкинетиков или аутистов и пытаются лечить их от самих себя. Так или иначе, но все интерпретаторы феномена индиго сходятся в одном: эти дети не такие как все.
***
Иногда кажется, что дети-индиго, словно сотканы из противоречий, в них уживаются нежность и агрессивность, простодушие и хитрость, обаяние и конфликтность, гениальность в чем-то одном и невосприятие другого. Они не вмещаются ни в какие рамки, не признают никаких авторитетов, не хотят следовать общепринятым нормам.
***
Почти все индиго плохо воспринимают школьную программу. В то же время многие из них обладают высоким интеллектом и выдают порой совершенно нехарактерные для их возраста суждения.
***
Если раньше некоторые человеческие проявления определяли симптомами аутизма или синдромом Аспергера, мозговой дисфункцией или органическим поражением мозга, синдромом гиперактивности или нарцистическим расстройством личности и квалифицировали как диагноз, то теперь все это и многое другое стали называть признаками индиго.
Некоторые индиго наделены паранормальными способностями. Так, например, занимающиеся этим феноменом российские ученые, рассказывали о шестилетнем мальчике, который читает закрытую книгу, положив на нее ладонь. А В Беларуси живет девушка, которая в 16 лет вспомнила всю свою предыдущую жизнь.
посмотреть фильм про детей индиго можно здесь: http://www.filestube.com/ca3b12bcef2...ti-indigo.html

В колонках играет - рак
Рак – это грибковое заболевание… и оно излечимо.

Все как то не удавалось выкроить время для размещения родственного материала о Российском враче, который тоже успешно лечил рак за что его и его излечившихся пациентов до сих пор травят наши здравоубиватели. Российский коллега итальянского врача, о котором идет речь в статье лечил своих пациентов исходя из предположения, что рак возникает из за того, что при уменьшении солености крови, белые кровяные тельца перерождаются в обыкновенных амеб, которые и вызывают рак...

Лично мне больше нравится версия итальянца, но суть не в этом - россиянин лечил раковых больных практически на любой стадии путем электрофореза района опухоли солевыми расстворами с добавлением лекарств и растительных соков на алюминиевых электродах... Т.е. фактически насыщал опухоль ионами OH- и Na+ (т.е. расствором соды как и в методике итальянца), а из соков туда же мог поступать энзим CYP1B1, про роль которого написано в приведенной статье.

Аналогично - профессор Столешников регулярно отмечает возможность лечения рака подстегиванием иммунитета и поглощением большого количества "живых" соков, в частности сока клевера...

Кстати - грибковая версия рака очень хорошо объясняет регулярность с которой наблюдается гибель неугодных правителям известных людей от быстротечных форм рака - им просто "дали подышать", накормили или укололи "правильными" спорами... Так что, хоть я и не врач, но сдается мне, что в этом что то есть...

Предлагаем вашему вниманию перевод статьи Дэвида Айка, оригинал которой на английском вы можете найти на сайте http://www.davidicke.com/

Цифры, конечно, впечатляющие. Восемь миллионов людей умирает ежегодно от рака во всем мире, только в США – это более пол миллиона. Ожидаемый рост смертности к 2030 году – 12 миллионов. Рак является самой распространенной причиной смерти в возрастной группе до 85 лет. В Штатах от этой болезни умирает каждый четвертый человек. Каждый четвертый!

Мы лишились многих своих свобод, когда согласились, чтобы нас «защищали от терроризма», люди продолжают болеть и умирать от недугов, которые элитные семьи и их фармацевтические картели отказываются лечить.

Я уже рассказывал в своей рассылке от 9 августа, что некий доктор Ричард Дэй, глава организации "Запланированное родительство", которая занимается евгеникой и контролируется Рокфеллерами, выступал перед докторами в 1969 году в Питтсбурге, рассказывая им о приближающейся трансформации глобального общества.

Он попросил докторов выключить записывающие устройства и не делать заметки пока он будет оглашать длинный список запланированных мер по изменению глобального общества. Но один из врачей все же записал, что нам готовят в рамках этого проекта социальной инженерии, и потом сделал эту информацию достоянием общественности.

Теперь, 40 лет спустя, мы можем увидеть воочию, насколько аккуратными оказались предсказания Ричарда Дэя. Это можно почитать на моем сайте в рассылке за 9 августа. Почему я упоминаю этот факт? Потому, что на том конференции в 1969 году Ричард Дэй заявил:

«Мы сейчас можем вылечить любой вид рака. Вся информация содержится в фонде Рокфеллера и может быть обнародована при наличии соответствующего решения».

Дэй в частности сказал, что если люди будут медленно умирать «от рака или от чего-нибудь еще», то это сможет замедлить темпы прироста населения… Эти люди поступают так, потому, что у них напрочь отсутствует душа.

Фармацевтический бизнес не ставит перед собой целью излечить рак. Зачем излечивать болезнь, если можно скачивать деньги за борьбу с симптомами. При этом совсем не обязательно рассказывать доверчивым пациентам, что яды химиотерапии убивают как раковые, так и здоровые клетки, и в результате самого человека. Я думаю, это делается даже не ради денег… Элита хочет сократить население, поэтому, надо, чтобы люди страдали и умирали раньше времени.

А если какой-нибудь врач вдруг открывает действенный способ лечения рака, то он сразу же попадает под обстрел медицинского истеблишмента и официальных структур. Один из тех, кто открыто пошел против системы – это итальянец Тулио Симончини. На него началась травля со всех сторон и его на три года упекли в тюрьму, потому, что он начал успешно лечить людей не последних стадиях рака. Его преступление заключалось в том, что он понял, что злокачественные опухоли – это разросшийся грибок кандиды (дрожжеподобный грибок, имеющий паразитарную природу, живет даже в организме здоровых людей; сильный иммунитет держит кандиду под контролем, но если организм ослаблен, грибок распространяется по телу и вызывает злокачественные опухоли).

Вот, что мой друг, Майк Ламберт из клиники Шен, говорит о кандиде:

«Грибки и особенно кандида живут за счет тела хозяина. Этому организму, как и любому другому паразиту, для воспроизведения нужен хозяин. Продукты жизнедеятельности кандиды ослабляют иммунную систему и приводят к тому, что человек чувствует себя плохо как физически, так и психически».

Тулио Симончини считает, что рак и есть разросшийся грибок кандиды и что традиционное объяснение природы рака совершенно неправильное. Будучи сам специалистом в области онкологии и метаболических нарушений, он пошел против интеллектуального конформизма традиционной медицины, против традиционных методов «лечения» глобальной эпидемии рака. Он решил говорить своим пациентам правду, а не повторять вызубренные в мединституте фразы.

С того самого момента, как он начал заниматься медициной, Симончини понял, что рак лечат как-то неправильно:

«Я видел как сильно страдают люди. В детском онкологическом отделении, в котором я работал, все дети умирали. У меня все сжималось внутри от вида бедных малышей, погибающих от химиотерапии и радиации».

Желание помочь пациентам привело его на поиски новых путей лечения этой болезни. Симончини решил отбросить все, что он знал об онкологии и начать собственное независимое исследование.

Он обнаружил, что все виды рака проявляли себя одинаково, вне зависимости от того, в каком органе или ткани образовывалась опухоль. Все злокачественные новообразования были белого цвета. Симончини стал думать, на что похожа раковая опухоль. Грибок кандиды? Неужели то, что традиционная медицина считает неконтролируемым делением клеток – процесс, запускаемый самим организмом для защиты от кандидоза (молочницы)?

Если отталкиваться от этого предположения, то развитие болезни протекает по следующему сценарию:

Грибок кандиды, обычно контролируемый сильным иммунитетом, начинает размножаться в ослабленном организме и образует своеобразную «колонию».
Когда какой-то орган заражается молочницей, иммунитет пытается защитить его от чужеродного вторжения.
Иммунные клетка выстраивают защитный барьер из клеток организма. Именно это традиционная медицина называет раком.

Считается, что распространение метастазов по организму – это расползание «злокачественных» клеток по органам и тканям. Но Симончини утверждает, что метастазы вызваны тем, что грибок кандиды расходится по организму. А грибки могут уничтожить только клетки нормально функционирующего иммунитета. Иммунная система - ключ к выздоровлению.

С каждым годом количество заболевших раком возрастает. А не является ли это хорошо спланированной войной против иммунитета человека, войной, которая становится все более и более ожесточенной. Иммунитет ослабляется продуктами питания, пищевыми добавками, пестицидами и гербицидами, вакцинацией, электромагнитными и микроволновыми технологиями, фармацевтическими препаратами, стрессом современной жизни и т.п.

Дети до двух лет получают около 25 прививок. А ведь в это время иммунитет только формируется!

План Иллюминатов – массовая депопуляция через ослабление иммунной системы. А что отключает иммунитет быстрее всего? Химиотерапия. Добавьте сюда еще радиотерапию. На сегодняшний день – это самые действенные методы по разрушению клеток организма.

Самое современное общепризнанное «лечение» онкологии основывается на постулате (постулат – положение, которое, не будучи доказанным, принимается в силу теоретической или практической необходимости за истинное), что раковые клетки будут убиты раньше, чем здоровые клетки пациента.

Ядовитые соединения химиотерапии убивают клетки иммунной системы. Но кандида-то никуда не девается.

Обломки иммунной системы не в состоянии держать под контролем клетки кандиды. Грибок переселяется в другие органы и ткани. Рак расползается по организму. Те, кто вроде бы как выздоровели после хирургического вмешательства и химиотерапии всего навсего получили бомбу с часовым механизмом.

Иммунитет разрушен. Появление рецидивов – дело времени. Другими словами: химиотерапия убивает людей, которых якобы должна лечить.

Химиотерапия лечит только от инфекционного заболевания, передающегося половым путем и называющимся жизнь. Для того, чтобы излечиться от рака, нам надо укрепить иммунитет, а не ослабить его.

Когда Симончини понял, что рак имеет грибковую природу, он начал искать эффективный фунгицид. Но тогда же ему стало ясно, что противогрибковые препараты не работают. Кандида быстро мутирует и настолько приспосабливается к препарату, что даже начинает им питаться.

Осталось только старое, проверенное, дешевое и доступное средство от грибковых - бикарбонат натрия. Основной ингредиент пищевой соды. Почему-то грибок не может адаптироваться к бикарбонату натрия. Пациенты Симончини пьют содовый раствор или бикарбонат натрия вводится непосредственно на опухоль с помощью приспособления, напоминающего эндоскоп (длинная трубка, которую используют для просматривания внутренних органов).

В 1983 году Симончини лечил одного итальянца по имени Геннаро Сангермано, которому врачи предрекали смерть через несколько месяцев от рака легких. Через непродолжительное время этот человек полностью вылечился. Рак исчез.

Окрыленный успехом и с другими пациентами, Симончини представил свои данные итальянскому министерству здравоохранения, надеясь, что они начнут клинические исследования и проверят как работает его метод. Каково же было удивление Симончини, когда итальянский медицинский истеблишмент не только не рассмотрел его исследования, но и лишил его медицинской лицензии за лечение пациентов лекарствами, которые не были одобрены.

Масс-медиа начали кампанию против Симончини, высмеивая его лично и обливая грязью его метод. А вскорости этот талантливый врач попал на три года в тюрьму за то, что якобы «убивал своих пациентов». Симончини был окружен со всех сторон.

Медицинский истеблишмент заявил, что метод лечения онкологических заболеваний с помощью бикарбоната натрия является «бредовым» и «опасным». Это в то время, когда миллионы пациентов умирают мучительной смертью от «проверенной» и «безопасной» химиотерапии, медики продолжают запрещать лечение бикарбонатом натрия. Им наплевать на людей.

К счастью Тулио Симончини не удалось запугать. Он продолжил свою работу. Сейчас о нем знают понаслышке и благодаря интернету.

Этот врач творит чудеса и лечит даже самые запущенные случаи онкологии простым и дешевым бикарбонатом натрия. В некоторых случаях процедуры длятся месяцами, а в некоторых (например, при раке груди) – всего несколько дней.

Часто Симончини просто рассказывает людям, что им надо делать по телефону или по электронной почте. Он даже лично не присутствует при лечении и все равно результат превосходит все ожидания.

Но это еще не все.

Раковые клетки содержат уникальный биомаркер, энзим CYP1B1. Энзимы – это белки, которые являются катализаторами химических реакций.CYP1B1 изменяет химическую структуру вещества, которое называется сальвестрол и находится во многих фруктах и овощах. Химическая реакция превращает сальвестрол в компонент, убивающий раковые клетки и не повреждающий здоровые.

Энзим CYP1B1 вырабатывается только в раковых клетках и реагирует с сальвестролом из фруктов и овощей, образуя субстанцию, которая убивает только раковые клетки!

Сальвестрол - естественная защита, находящаяся во фруктах и овощах для борьбы с грибками. Чем больше растение подвержено грибковым заболеваниям, тем больше сальвестрола они содержат. К таким фруктам и овощам относится: клубника, черника, малина, виноград, черная смородина, красная смородина, ежевика, клюква, яблоки, персики, зеленые овощи (брокколи и любая другая капуста), артишоки, красный и желтый перец, авокадо, аспарагус и баклажаны.

Но агро- и фармацевтические компании знают об этом. И вот, что они предпринимают:

Производят химические фунгициды, которые убивают грибки и препятствуют образованию естественной защиты (сальвестрола) у растения в ответ на грибковое заболевание. Сальвестрол содержат только плоды, не подвергшиеся обработке химическими фунгицидами.
Самые распространенные фунгициды блокируют выработку CYP1B1. Поэтому, если вы едите химически обработанные фрукты и овощи, то никаких оздоровительных эффектов не получаете.

Вы все еще думаете, что все это происходит случайно?! Вы думаете, что Тулио Симончини хотели извести по-ошибке?! Семьи хотят, чтобы люди умирали от рака и чтобы никакое лекарство этому не мешало. Они ментально и эмоционально больны и считают, что люди – это скот.

Все ваши страдания им безразличны. Даже наоборот – чем больше, тем лучше. Они не совсем в своем уме.

Хорошо, что «псих» Симончини продолжает лечить людей, потому, что в мире «нормальных» миллионы пациентов продолжают умирать от неправильного лечения, которое, в свою очередь, базируется на неправильных постулатах.

Спасибо таким людям как он за то, что он дает надежду в этом перевернутом мире, управляемом сумасшедшими семьями. Нам нужны такие, как он!

ИМХО, грибки начинают размножаться в организме, когда у человека возникает окислительный (оксидативный) стресс. Тот стресс, о котором говорил Люк Монтанье и который якобы приводит к СПИДу. Значит, все дело в кислотно-щелочном балансе организма…

Это ссылка на сайт доктора на русском, а здесь вы можете посмотреть фильм о Тулио Симончини (на английском):zhivem-zdorovo.com/mnenie/rak-eto-gribkovoe-zabolevanie-i-ono-izlechimo/

С подачи "Скитальца" взял здесь: http://kiberbob2000.livejournal.com/
19.11.2010

17.02.2011

Особо сайт не продвигаю т.к. особых денег на этом не заработаешь, известность мне не нужна, а проблем с "троллями" и хакерами несравненно прибавится, но сегодня осознал, что "ищущие" бывают разные - некоторых таковыми делает отчаяние...

Даю ссылку на сайт Валентина Трума, на его конференцию и его книгу "Побеждаем смерть", но с двумя оговорками:

Не тащите туда своих лечащих врачей - у человека и так достаточно проблемм, созданных этими самыми "врачами".
Мне его объяснения принципов лечения нравятся, но не факт, что его метод лечит - самостоятельно читаем его конференцию, отзывы больных, делаем выводы, самостоятельно принимаем решение и потом никого не виним...

21.02.2011

Еще один способ лечения множества инфекционных заболеваний и в том числе некоторых видов рака - гипотермия (патент RU 2181270 C1) . Метод проверен еще с древних времен. Даю бесплатную рекламу т.к. в метод верю.

Суть:

Нагреваясь до 43,5 °С, наша кровь течет в несколько раз быстрее, с безумным диастолическим и систолическим давлением, проникая в те места, куда при обычном состоянии кровь не доходит, сбивая атеросклеротические бляшки, растапливая холестерин, и, самое главное, — уничтожая вредоносные бактерии, раковые клетки, астматические компоненты и пр.

Как это делается:

Пациента (после предварительной подготовки) кладут на специальный «щит» над горячей ванной и после введения совершенно безвредного наркоза погружают в воду, где разогревают в течение 15 минут. После этого больного поднимают на щит, через 20 – 30 минут температура пациента приходит в норму, он переводится на самостоятельное дыхание и.. всё – «операция» закончена.

Где делается:

Центр эффективной медицины(филиал СибНИИГ),

сайт: http://cem777.ru/

телефон Центра: +7 (927) 737-5596

e-mail: cem777@br.ru.

В колонках играет - Символы славян
Настроение сейчас - Символы славян

Традиционная обережная символика в вышивке

Кресты — преграда и отвращение зла, знак закрытости.

Дерево (чаще всего — елочка) — символ взаимосвязи всего в мире, символ долгой жизни.

Цветок — символ красоты и непорочности, красный цветок — символ земной любви, сексуальной привлекательности.

Звезды — знак небесного огня. Звезды должны иметь треугольные или ровные лучи. Знак разума и просветительских мыслей.

Круги — символ плодородия, материнства, изобилия, знак женского начала в природе.

Квадраты — знак земледельцев, символ плодородия полей. Часто перемежаются светлый и темный квадраты, иногда они усиливаются штриховкой вдоль или поперек квадрата.

Спираль — символ мудрости; если цветовая гамма сине-фиолетовая — сокровенных знаний. Мощнейший отвращающий знак для всех «темных» сущностей теневого мира, если цвет красный, белый или же черный.

Волнистая линия — волны, вода, Мировой океан. Символизирует начало жизни, умение приспособиться к обстоятельствам. Если линии расположены вертикально — это знак самосовершенствования, «лестница в небо», путь к тайным знаниям.

Треугольник — символ человека; особенно если сопровождается небольшими точечками или кружками со стороны вершины. Символ человеческого общения.

Вот вы и вышили свой первый оберег. Я уверена в том, что он сохранит тепло ваших рук и будет непроницаемым ни для одной злой мысли или силы.

А теперь мы поговорим о более сложном виде славянских оберегов – о наузах. Что это такое? «Первый раз слышу», – кажете вы. А вот мы сейчас разберёмся с тем, что за зверь такой славянский, да только ли славянский…

В колонках играет - Украинская национальная сорочка. Вышиванка.

Несмотря на моду, высокий каблук, латекс и стрейч-ткани, я боготворю национальные костюмы народов мира. Этника - одно из моих любимых направлений в творчестве. Если прислушаться к себе, то можно увидеть девушку прыгающую через костер в венке и сорочке... Я с 5 лет занималась хореографией, а именно народным танцем. Я прекрасно танцую гопак! А моя мать играет польки на баяне. Как бы мы не показывали свою принадлежность к миру развитых технологий, (а они существуют только несколько десятков лет), все равно наше Божественное Я вернет нас на круги своя - к истине, к народности живущей тысячелетиями.
Помните, что сорочки шить нужно из натуральных тканей, лучше лен.
Вышивка- это оберег для человека, здесь заложена символика защиты.
Большой удачи в создании костюма!
Надеюсь на полезность информации.







1.


2.


3.


4.


5.


6.


7.


8.


9.


10.


11.


12.


13.


14.


15.


16.


17.


18.


19.


20.


21.


22.


23.


24.


25.


26.


27.


28.


29.


30.


31.


32.


33.


34.


35.


36.


37.


38.


39.


40.


41.


42.


43.


44.


45.


46.


47.


48.


49.


50.


51.


52.


53.


54.


55.


56.


57.


58.


59.


60.


61.


62.


63.


64.


65.


66.


67.


68.


69.


70.


71.


72.


73.


74.


75.


76.


77.


78.


79.


80.


81.


82.


83.


84.


85.


86.


87.


88.


89.


90.


91.


92.


93.


94.


95.


96.


97.


98.

В колонках играет - ювенальная юстиция

Підготувала Олена Поперечна, юрист.
8.12.2010

…Юля вийшла з квартири в спільну вітальню. І тільки-но відчинила двері – як хтось вдарив її по голові… Повз неї пронеслися чоловіки з автоматами. «Грабують? Але ж у мене нічого немає. Окрім сина…» Юля хотіла кинутися до Павлика, але ноги її не слухалися. По стіні вона дісталася своєї квартири. Там вже побачила, що чоловіки одягнені у міліцейську форму, що разом з ними дільничний лікар з дитячої поліклініки і «леді» з органів опіки… Вони торжествуюче розглядали небагате вмеблювання Юлиної квартири, порожній холодильник, дитинку, яка сиділа в старому манежі... Слава Богу, що вона змогла взяти синочка на руки, коли його оглядав лікар «Швидкої»... Але тут до Юлі підійшов чоловік у формі і почав обережно витягувати малюка з її рук. Він дивився на неї в упор своїми холодними блакитними очима і казав: «Все, що ми робимо, це задля ваших же інтересів»...

Ні, це не сюжет з якогось трилера. На жаль, це реальна історія з реальної країни, така ж, як і сотні інших. І трапилася вона у дружній нам Росії. «Про що ж ця історія», – запитаєте ви? Прочитавши статтю, ви про все дізнаєтесь і не пошкодуєте, бо вже ніколи не вдягнете рожевих окулярів. Отож…

Сьогодні абсолютна більшість українських політиків ратують про те, що чи не єдиним шляхом до кращого життя нашого народу є підписання договорів про вступ до Євросоюзу. З одного боку, країнам ЄС є чим пишатися – рівень, якість та тривалість життя в них є наслідком благополуччя та соціальної захищеності людей. Але чи знає абсолютна більшість українського населення якою ціною за це прагнення вже сьогодні доводиться платити Україні? Не знаєте?! Я відповім вам – смертю наших матерів, знівеченими життями родин та загубленими долями маленьких діточок. І це лише початок…

Ще десять років тому Україна взяла на себе зобов’язання узгодити наше законодавство із законодавством ЄС, відповідно до ЇХ вимог, шляхом прийняття та зміни законів НАШОЇ країни.

Найгірше те, що ніхто у вас не питає, чи хочете ви, аби вашим дітям в школі показували порнофільми (адже це є секс просвіт), щоб на вулицях вашого міста проводили гей-паради (бо це є гендерна рівність), гомосексуалісти поряд з вами стояли в РАЦСі та всиновлювали дітей, яких у вас же згодом і відберуть. Панове, я вас вітаю – ви майже європейці, бо ж для них вищезазначене – буденна справа, так як відноситься до сфери прав людини і є законодавчим досвідом.

Тому, з іншого боку, у найстабільніших країнах світу – Швеції, Швейцарії, Нідерландах, Данії та ін. - найвищий процент самогубств, буденними стали розлади психіки, жорстокість панує у сім'ях та школах, тут процвітають статеві збочення і прогресує виродження.

Шановні, у нашого народу своя духовна, національна та культурна самобутність, яка формувалася віками великою історією на основі моральних цінностей! Те, що пропонують нам – це аморальний бруд. Бо Європа – це кладовище моралі, на якому нас хочуть поховати.

Євросоюз законодавчо закріпив право людини йти проти совісті. А совість – головне мірило моральних цінностей. Як свідчить історія, відступаючи від моральних законів, цивілізації неминуче гинуть. Згадаймо ацтеків, майя, Вавилон, Рим…Так загине і Європа.

Наш обов'язок – захистити власну віру, традиції, здорові людські відносини. Адже саме їх знищує система, яка діє десятки років в європейських державах, система, яку намагаються узаконити наші непідкупні депутати, система, ім'я якої – Ювенальна юстиція (ЮЮ).

Що таке Ювенальна юстиція

Дещо пізніше ми з вами побачимо, яким законом, ким та з якою метою в Україні запроваджується ювенальна юстиція. А зараз про головне.

В законопроекті передбачається створення державного органу, який наділений величезними повноваженнями в позбавленні батьківських прав над тією чи іншою дитиною, соціального нагляду за сім'ями, жорстокого державного контролю не тільки над вихованням дітей в школі, але і над діями батьків в сім'ї.

Справа в тому, що введення ЮЮ ставить під загрозу незалежність сім'ї, її право самостійно вирішувати питання сімейного життя, право батьків визначати пріоритети виховання та укладу сімейного життя; вона зводить нанівець традиційні для нас відносини «батьки-діти», за яких молодші повинні підкорятися старшим; необмежена можливість різних соц.органів диктувати, якою людиною ви повинні виховати свою дитину стає нормою.

Головна ідея системи полягає в пріоритетності прав дитини над правами батьків. Дитина проголошується самостійним суб'єктом, який змалечку вирішує, чим хоче займатися, що хоче робити. І якщо ви проти – у нього є достатні підстави поскаржитися на вас або ж на вчителів до органів опіки. А ті, в свою чергу, відповідно до своїх власних уявлень, в межах свого досвіду та розпущеності, вирішують, що ж є справжніми «інтересами» дитини. До речі, не питаючи саму дитину. А права і обов'язки батьків лише «беруться до уваги», а не є основою. Презумпція невинності, гарантована Конституцією, тут вже не діє.

Конституція України гарантує, що права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Основний Закон не виокремлює права неповнолітніх. А хіба вказана система узгоджується з конституційним принципом захисту сім'ї?

У західних країнах, де система працює на повну силу, батьки та педагоги живуть під дамоклевим мечем ювенальної юстиції. Ви самі, прочитавши статтю, переконаєтесь, що загроза нависла саме над культурними сім'ями, в яких здійснюється нормальне виховання індивіда для соціуму. Бо права дитини – це нова форма диктатури дітей над дорослими. Адже хоч якось покаравши дитину (один раз по м'якому місцю рукою) – ви злочинець в очах соцпрацівників, а потім – перед судом. І врешті – ви позбавлені батьківських прав. Але не тільки карати – злочин. Згадайте резонансну історію про відібрання дитини у Франції у відомої російської актриси Н. Захарової. Підстава – «задушлива любов» до власної дитини.

Ворожі нам ідеї створення ювенальної юстиції нам нав'язують під виглядом захисту дітей від насильства. Шановні, з яких пір класти ноги на стіл, дивитися жорстокі фільми, курити та пити, вибирати собі стать у 14 років вважається нормою у нашій країні?!

В усі часи, серед представників світових релігій: і християнської, і ісламу, і буддизму панувала думка, що батьків замінити майже неможливо.

Спостерігаючи досвід зарубіжних країн, бачимо, що дітей ювенальна система виховує якраз у дусі неповаги до суспільства, розбещеності на основі «благ», які не мають нічого спільного з моральними цінностями, які людство виробляло на протязі усього свого існування.

Вивчаючи вже досить давно тему ювенальної юстиції, можу вам сказати, що її мета – повна ліквідація порядних сімей, вирощування дітей-тиранів та аморальних злочинців.

Чому ж вона знаходить своїх прихильників в Україні? Все просто. Ювенальна юстиція – це нові прибуткові місця для чиновників-лібералів та юристів, які отримуватимуть вказівки щодо «плану» на визначену кількість фактів порушення прав дитини. Будьте певні, під страхом урізання зарплати або дисциплінарного стягнення вони виконуватимуть і перевиконуватимуть його. А оплачувати цей бенкет будуть… батьки, яких позбавлять батьківських прав. До речі, у Франції ще у 2000 році було вилучено близько 2 мільйонів дітей у батьків (про це писали французькі юристи Навес і Катала у своєму докладі міністру юстиції, скаржачись на незаконність відібрання 50% дітей).

Найголовніше з історії становлення Ювенальної юстиції

Ідея виникнення «Ювенальної юстиції» насамперед зводилася до створення спеціалізованих дитячих судів. Перший дитячий суд було створено у 1899 році в Чикаго (США). Дещо пізніше цю ідею було розширено, вона охоплювала різноманітні установи, які займалися питаннями дитинства, та оформлено в поняття «Ювенальна система». У 1908 році у Великобританії було прийнято ряд законів про дітей та молодь. У 1914 р. у Франції інженер Едуард Жюльє ініціював створення ювенального суду. Перший ювенальний суд Росії працював з 1910 по 1918р.

Прихильники ж «ювенальної юстиції» відстоюють введення не просто ювенальних судів, а саме створення цілої ювенальної системи.

З 2001 року в Ростовській області (РФ) був запущений пілотний проект «Підтримка здійснення правосуддя по відношенню неповнолітніх», який направлений на запровадження в судах загальної юрисдикції міжнародно-правових стандартів ювенальної юстиції. У 2004 році в Таганрозі було відкрито перший в Росії ювенальний суд. Найбільш характерним для роботи суду є активна участь у судових процесах дітей. Робота ж про запровадженню цих проектів ведеться по Канадським моделям і орієнтується на документи ООН. Важливо те, що вказана робота не обмежується лише створенням кримінальних судів для неповнолітніх, а має своєю метою створення ювенальних громадських судів (!), особливої системи виконання покарань неповнолітніх, вирішення соціальних питань, пов'язаних з неповнолітніми, які позбавлені батьківського піклування, в т.ч. у випадках позбавлення батьківських прав, передбачає широкі повноваження соціальних служб, які по суті будуть контролювати батьків у виконанні батьківських обов'язків, у т.ч. і по зверненнях самих дітей. Також ювенальна юстиція передбачає охоплення медичних питань, зокрема, сексуальний просвіт дітей та планування сім'ї.

Приводи для вилучення дітей із сім'ї

На сьогоднішній день вилучити дитину (дітей) у батьків за умови дії ЮЮ можна за наступних обставин:

- невідвідування дитячої молочної кухні;
- дитині не було вчасно зроблено щеплення;
- житло в аварійному стані;
- квартира потребує ремонту;
- квартира ремонтується;
- наявність в домі домашніх тварин;
- аморальна поведінка (знаходитися у нижній білизні у присутності дитини);
- несвоєчасне проходження лікарів у дитячій поліклініці;
- на підлозі розкидані дитячі іграшки та сміття;
- відсутність в достатній кількості дитячих іграшок;
- дитина грається з іншими предметами замість іграшок;
- дитина виконує домашню роботу, як-то: миття посуду, вимітання підлоги, винесення сміття;
- дитина знаходиться на кухні разом з матір’ю під час приготування їжі;
- дитина часто і голосно кричить і плаче;
- в холодильнику є не весь асортимент необхідних дитині продуктів;
- скарги сусідів на жорстоке поводження з дитиною, в тому числі, анонімні;
- в однокімнатній квартирі виховуються двоє різнополих дітей;
- сукупний дохід сім'ї є недостатнім для створення «повноцінних умов життя» дитини;
- ви заважаєте індивідуальному розвитку дитини.

Отже, якщо у вас немає ворогів, вас обожнюють сусіди, ви маєте приватизоване житло із достатньою кількістю квадратних метрів, до того ж з євроремонтом, дитина грається виключно іграшками фірми Chico, ви впевнені, що дитина проживе і без навичок до праці, і взагалі – нехай дивиться порносайти, курить травку, стає членом секти, посилає вас куди подалі - будьте спокійні, ювенали до вас не завітають.

Кожна сім’я знаходиться під прицілом

Справа в тому, що Україна вже має досвід позбавлення батьківських прав цілком здорових і психічно, і морально, людей. До російських домівок цей монстр прийшов значно раніше, ніж до нас.

З огляду на українські реалії, із історій, що фігурують (jujust.com.ua , sovest.dnepro.org), зробила висновок, що відкрито справжнє полювання на найменш соціально захищених громадян, а саме: одиноких матерів, багатодітні сімї, сімї, що потребують поліпшення житлових та соціально-побутових умов та інших.

В Україні відбирають дітей із сімей через «невідповідні» побутові умови життя замість того, щоб допомогти їх поліпшити. Відбирають дітей у тих, хто їх народжує, а не вбиває абортами. Виходить, що за роки «незалежності» держава зруйнувала (або віддала у приватні руки) цілі галузі, затягнула тисячі людей у злидні і налаштована тепер відбирати у них найголовніше у житті. Ганьба такій демографічній політиці держави.

Зверніть увагу, що впровадження ювенальної юстиції в Україні почалося ще до прийняття закону про неї.

Про запровадження Ювенальної юстиції в Україні

Над Україною справді нависла нечувана небезпека, адже, попри те, що ювенальна юстиція не була схвалена Верховною Радою України, вона протизаконно запроваджується! На нашу державу здійснює тиск Євросоюз, метою якого є зміна Конституції України та українського законодавства.

Створення ювенальної юстиції в Україні було передбачено в проекті Закону «Про загальнодержавну програму «Національний план дій по реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року, який розроблено на виконання Указу Президента України від 11.07.2005 р. №1086 «Про першочергові заходи по захисту прав дітей» (реєстраційний номер 2570).

На щастя, цілком здорові українські політики, здравомислячі педагоги, психологи, журналісти, відхилили конспірологічне марення ліберальних маргіналів про необхідність дати чиновникам необмежені права про втручанню в приватне життя мільйонів сімей для нібито «захисту» нормальних дітей від нормальних батьків шляхом масової здачі їх в сирітські притулки.

Завдяки православній громадськості Києва, яка інформувала депутатів ВР про трагічні наслідки, що може викликати прийняття законопроекту про введення ЮЮ, депутати в березні 2008 року відхилили вказаний законопроект.

Процитую звернення Д. Табачника (в минулому віце-прем'єр по гуманітарним питанням в уряді Януковича):

«7 марта 2009 года фракция Партии Регионов в Верховной Раде Украины способствовала отклонению проекта создания на Украине т.н. ювенальной юстиции. Такое ведомство существует в ряде стран мира, и его работа часто вызывает негативный общественный резонанс в этих государствах. Ведь это система, при которой чиновники имеют неумеренно большие права по надзору за детьми и лишении родительских прав по нелепым обвинениям. Ювенальная юстиция везде показала свою разрушительную суть, приводила ко многим человеческим трагедиям, коррупции. Неудивительно, что Партия Регионов получила по этому вопросу значительное число обращений от различных родительских организаций, педагогов, от архиереев канонической Православной Церкви – хранительницы нравственности наших братских славянских народов. В этих обращениях указывалась недопустимость создания на Украине ювенальной юстиции – органа, который может угрожать самому существованию института семьи, органа, который может усилить молодежную и подростковую преступность. В частности, в своем обращении Полномочный Представитель УПЦ в Верховной Раде архиепископ Львовский и Галицкий Августин в качестве примера приводил Францию, страну, где ювенальная юстиция действует дольше всего, и которая «прославилась» самыми большими беспорядками в истории ЕС, несмотря на то, что создатели данной системы обещали как раз обратное – уменьшение преступности…»

На сьогодні питання створення ЮЮ так і не знято. Міністр юстиції О. Лаврінович після скасування наказу про створення робочої групи з розробки проекту Концепції розвитку ювенальної юстиції в Україні у червні 2010 року видав наказ про створення робочої групи з розробки проекту Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні та затвердив склад указаної робочої групи.

8 жовтня 2010 року пройшов круглий стіл з питань ЮЮ. Лобісти проекту ЮЮ стверджували, що він «розроблений українцями для українців», хоча автор програми – Джон Брайтгуайт, підписи – англійські, фігурки на слайдах – чорношкірі.

Міністерство юстиції України, не покладаючи рук, та годуючись за рахунок іноземних грантів, готує кадри ювенальних працівників, роль яких, на мій погляд, гірша, ніж у фашистів.

Помилуйтеся, будь ласка: 15-21 листопада представники Мін’юсту гарно проводили час у Дубліні, навчаючись проміж ділом, як грамотно забирати дітей з сімей, які претендують на державну допомогу у рамках Проекту «Удосконалення системи соціальної допомоги» з метою ознайомлення з досвідом Ірландії щодо інтегрованого підходу до забезпечення доступу клієнтів до широкого кола соціальних послуг, з діяльністю соціальних інспекторів з визначення ступеня нужденності сімей, які претендують на отримання допомоги та забезпечення цільового використання державних коштів. А то ж українці можуть захлинутися від розкоші, отримуючи, наприклад, допомогу по догляду за дитиною.

Інші ж «стахановці» з 19.11.10 по 03.12.10 поїхали до Канади вчитися, як давати пряник, наприклад, малолітнім ґвалтівникам (у рамках Проекту «Реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні») з метою ознайомлення з ключовим елементами системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх Канади та існуючими моделями роботи з дітьми та молоддю, які порушили закон.



Ким нав’язується Ювенальна юстиція та кому це вигідно?

З огляду на сьогоднішні реалії, ми бачимо, що мрії та слова Ауреліо Печчеі, Генрі Оуена, Збігнева Бжезинського, втілюються в життя навіть швидше, аніж вони очікували. Але основоположники марксизму, коли говорили про час, коли не буде держав і увесь світ об'єднається у єдину сім'ю людей, мали на увазі інтернаціоналізацію економічного та політичного життя задля справедливого перерозподілу ресурсів Землі для усього населення, де кожна людина буде цінною для суспільства як неповторна особистість.

Процес глобалізації як об'єктивний та закономірний наслідок технічного прогресу є неминучий. Саме він є основним процесом останніх 500 років історії людства.

Ми ж з вами є свідками того, як лідерство в інтернаціоналізованому світі захопили транснаціональні корпорації, обличчям яких виступають США. В перспективі захоплення влади групою світових олігархів. Але розквіт «золотого мільярда» передбачається за рахунок експлуатації більшості населення Землі. Ні Україна, ні РФ не можуть зайняти достойне місце серед лідерів процесу глобалізації.

За спробою введення в Україні ювенальної юстиції криється неоліберальний тоталітаризм. Тому наша територія розглядається як полігон для відпрацювання нових форм і методів володарювання постдемократів, а ювенальна юстиція – одна з таких соціальних технологій.

Отже, ми знаємо, ким нав'язується ця система. Очевидно, що серед українських верхів також є зацікавлені в її впровадженні люди, які чітко знають, як саме вона діятиме.

Який же сенс у тому, щоб позбавляти батьківського піклування цілком здорових та вихованих дітей? Невже державі вигідно їх утримувати?

По-перше, рація в цьому справді є. Річ у тому, що дітьми із насправді неблагополучних сімей треба серйозно займатися. У них розладжена психіка, часто важкий характер, різноманітні захворювання. Зрозуміло, щоб привести їх до ладу, потрібні і ресурси, і час, і участь спеціалістів. Зовсім інша справа – цілком нормальні діти. Займатися з ними не треба. Та й попит на соціалізованих дітей, звісно, більший. А тому – однозначно вигідно.

По-друге – хто сказав, що за все платитиме держава? Батьки зобов'язані оплачувати утримання їх у прийомній сімї. Це є зарубіжний досвід. У Франції, наприклад, держава виділяє лише частину грошей. А тому чим більше платоспроможні батьки, тим вигідніше чиновникам. Коли актриса Н. Захарова після 18-денного голодування добилася зустрічі з генеральним прокурором суду Івом Ботом, він їй сказав:

«Мадам, Ви не думайте, що ми вилучили дитину тільки у Вас. Нам зверху дають розпорядження, ми зобов'язані його виконувати. Якщо завтра вказівки зміняться, ми не будемо відбирати дітей у такій кількості».

І немає нічого дивного у тому, що соцпрацівники будуть втягувати у цю систему (наглядати, перевіряти, позбавляти батьківських прав) тим більше дітей і батьків, чим більше їм платитимуть. Прихильники ювенальної юстиції в Україні дуже хочуть включити в поняття «ювенальної системи» проекти та заходи соціального, педагогічного та медичного характеру, які направлені на профілактику та реабілітацію неповнолітнього. З'являється велика кількість зайнятих людей: психологи, психіатри, консультанти, лікарі, прийомні батьки, опікуни, адвокати, цілі суди зі своїм адміністративним апаратом! Роль соціальних працівників скромна – постачати дітей. А тому визначати, чи справді ваша дитина потребуватиме «захисту прав, свобод та законних інтересів» вирішуватимуть вони. Тому що всім їм потрібна буде певна кількість дітей, щоб мати надійну роботу.

З цього випливає, що рівень корупції в ювенальних судах та соціальних службах після отримання ними практично безмежної та безконтрольної влади над сім'ями буде вражаючим. Які суми готові будуть віддавати батьки цим чиновникам, аби їх дітей не відбирали?

Дитячі будинки вже стануть не актуальні. Дітей віддаватимуть у прийомні сім'ї. Вбачається підґрунтя для дуже вигідного бізнесу. Тим паче, що допомога патронатним сім'ям вже зараз набагато більша, ніж допомога на рідних дітей.

Зрозуміло, що коли опіка запахне грошима, у корисливих людей з'явиться реальний мотив ставати прийомними батьками. А працівники ювенальних служб легко йтимуть на «співпрацю» з ними і поставлятимуть необхідну кількість дітей.

Все це посилюватиме той факт, що у всьому світі ювенальна юстиція являється закритою системою, яка не є підконтрольною ззовні. Практика свідчить, що соцпрацівники не переймаються тим питанням, у яких насправді умовах утримують дітей у прийомних сім'ях.

Найбільше хвилює те, що в багатьох країнах гомосексуалісти, отримавши право реєструвати шлюб, отримують право всиновлювати дітей. До речі, всі скандали, пов'язані з педофілією, старанно «заминаються».

Це навіть реальніше і ближче, ніж ви думаєте. Наприклад, за фінансової підтримки українського відділення Фонду Сороса випускають брошури не тільки про користь ЮЮ, але і такі, що призначені для гей-активістів. Навіть є «тренінги по вихованню дітей в одностатевих сім'ях». Отака-от «демократія».

Невже українських дітей дійсно нікому захистити?

На сьогодні в Україні інтереси дітей та сім'ї представляють та захищають досить багато державних та громадських структур: суди, Міністерство освіти, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство внутрішніх справ, прокуратура, органи опіки та піклування, дитячі кімнати міліції, школи, комітети та комісії, громадські правозахисні організації.

Органи опіки та піклування постійно позбавляють когось батьківських прав за погане поводження з дітьми. Дехто навіть стає підсудним, адже Кримінальний кодекс України містить ряд норм, що захищають дітей від насильства.

Інше питання – ефективність їх роботи, на яку впливає і корупція, і перевищення повноважень, і халатність. Але ювенальна юстиція лише гіперболізує ці проблеми! Невже право дітей подавати до суду на своїх батьків щось змінить? Невже державі вигідно ламати всю існуючу систему та вкладати гроші в зовсім іншу, яка протирічить національним інтересам України і є нам чужою? Невже не простіше боротися з існуючими проблемами в системі захисту дітей та гармонізувати відносини між вказаними структурами? І взагалі, як можна виокремити захист дітей від захисту сім'ї? Може треба створити спочатку нормальні умови життя для наших сімей? Зробити так, щоб вони були міцними, здоровими та благополучними?

«Зелене світло» малолітнім злочинцям!

Чи згодні ви з тим аспектом ювенальної юстиції, що неповнолітніх злочинців не варто поміщати в тюрми та колонії?

Але ж сьогодні кримінальна юстиція достатньо гуманна до таких злочинців!

Між тим, що злочинність неповнолітніх росте і стає все більш жорстокою. Також збільшується кількість рецидивів. Та попри те ювенальщики ратують про те, що при повторному скоєнні злочину взагалі треба застосувати процедуру примирення!

Злочини, що скоюють неповнолітні – це переважно тяжкі та особливо тяжкі злочини. Що буде, якщо на вулиці вийдуть злочинці, відчуваючи безкарність? Наприклад, у Франції, під час підпалів і бунтів у Парижі поліція ловила злочинців на місті злочину, вела до ювенального суду, а той наступного дня їх відпускав. Через 2 роки в Парижі почалися нові бунти.

А от США, розчарувавшись в такій системі, тепер вимушені приймати закони, що полегшують передачу справ неповнолітніх правопорушників до судів для повнолітніх. У штаті Мічиган навіть знижено вік кримінальної відповідальності до 7 років.

НКВД по-європейськи або як діє система ЮЮ

Найголовнішу роль впливу на маси відіграють «незалежні» СМІ. Їх задача полягає в тому, щоб усіляко нагнітати у суспільстві атмосферу нетерпимості, ворожості до соціальної групи «батьки» за допомогою репортажів про насильство у сім'ях. А потім вже на готовий ґрунт видати за необхідність побудувати величезну тоталітарну систему, яка матиме право втручатися в життя кожної сім'ї.

Безперечно, тут і розкручення числа випадків знущання над дітьми. І хіба вже хвилюватиме суспільство той факт, що батьки скоюють проти дітей менше 10% злочинів, а решта 90% - це злочини, скоєні проти дітей іншими однолітками та сторонніми дорослими. Та захищати пропонують саме від батьків.

Інформацію про сім'ю отримати насправді дуже легко. Її вже збирають психологи в школах під виглядом невинного анкетування. На разі – спроби узаконити посади омбудсменів у школах, які заохочуватимуть скарги на вчителів та батьків. Хороший спосіб збору інформації про приватне життя наших громадян, про їх особистість, проблеми і т.ін., чи не правда? А чи чули ви про «паспорти школярів», де вони повинні самостійно зазначити шкідливі звички батьків, визначити, до благополучної чи ні відноситься його сім'я? Що це, як не база даних персонального характеру?

Беручи до уваги закріплений Конституцією України примат міжнародного права по відношенню до національного законодавства, усвідомлюємо згубність ситуації, бо ж Конвенція про права дитини є основою ювенальної юстиції:

- стаття 13 Конвенції наголошує, що дитина може вільно виражати свою думку, яка включає в себе право вільно шукати, збирати та передавати інформацію будь-якого характеру. Батьки ж позбавляються права контролювати цей процес. Це означає, що суспільство позбавляється бар'єру перед потоком бруду і маніпуляцій, якими глобалісти наповнили ЗМІ, Інтернет. Так готується майбутнє стадо рабів НМП – розбещені дебіли;

- стаття 17 прямо зобов'язує батьків забезпечувати повний доступ дитині до національних та міжнародних ЗМІ;

- стаття 15 – свобода асоціацій для дітей. Зрозуміло, ніякі обмеження не встановлено, а батьки не мають права цьому перешкоджати;

- стаття 16 – ніхто не має права втручатися в особисте життя дитини, порушувати недоторканість його житла, переглядати його кореспонденцію і посягати на його честь і репутацію. Тому будь-яке виховання стає неможливим і протизаконним.

Закон може бути розтлумачений як завгодно. Зазвичай – дуже широко і відмінно від нашого світогляду. Ми звикли до логіки традиційних відносин між батьками та дітьми, зміст якої – доброчесність. А європейці звикли до ліберальної ідеології, зміст якої – повна свобода пороку.

Дитину запевнюють в тому, що батьки не головні в сімї. Фактично підривається авторитет батьків. Діти вірять, що «добрі соцпрацівники» йому допоможуть, якщо батьки не дають достатню кількість кишенькових грошей. Після того, як поскаржаться – соцпрацівники запишуть адресу, номера телефонів та місце роботи батьків. Потім задасть купу провокаційних питань і, напише рапорт судді з дитячих питань. Дитина ж прийшла сама!

Такими дітьми дуже легко управляти, бо вони стають безвільними рабами.

Результати роботи ЮЮ в інших країнах

Досвід країн, де працює Ювенальна юстиція, підтверджує, що вона не допомагає зниженню дитячої злочинності та рівня соціальних пороків, а навпаки, збільшує їх показники. У Франції ця система працює півстоліття і ми спостерігаємо там нечувані в історії Євросоюзу молодіжні заворушення, де молодь масово підпалювала автомобілі, будівлі, калічила перехожих. Адже це молодь, яка виховувалася у своїй більшості у соціальних притулках. У цій країні діти скаржаться чиновникам навіть якщо хтось з батьків увійде до кімнати дитини без дозволу, або ж дитину не пускають на дискотеку.

Чого ж можна очікувати в Україні, з огляду на величезний рівень корупції та бідності країни? ЮЮ для наших чиновників – це просто гарна нагода для зловживання своєю владою.

В США знайшлася людина, яка, спостерігаючи функціонування системи ювенальної юстиції, довела її порочну суть, інформуючи американську та світову громадськість. Отож, сенатор Генеральної Асамблеї (парламент) штату Джорджія Ненсі Шефер опублікувала результати свого дослідження у 2007 році. І це коштувало їй посади сенатора.

Ненсі Шефер виявила факти зв'язку діяльності «Служби захисту дітей» з нелегальною торгівлею людей, сексуальною експлуатацією дітей та іншими злочинами.

У березні 2010 року пані Шефер та її чоловіка знайшли застреленими у власному будинку. Офіційна версія – нібито чоловік був хворий на рак, а тому застрелив дружину і застрелився сам, залишивши передсмертну записку. Але розслідування не підтвердило факту хвороби чоловіка.

Свій доклад «Порочний бізнес «Служби захисту дітей» Ненсі Шефер зробила 16 листопада 2007 року. Найголовніше з цього докладу:

- бідні батьки часто стають жертвами і в них забирають дітей, бо в них немає коштів, щоб найняти юристів та боротися з системою.

- система вимагає від батьків відвідувати курси по вихованню, по управлінню гнівом, сеанси терапії і консультування і т.д. Цей процес займає місяці, роки. Система отримує матеріальну вигоду.

- працівники соцслужб часто винні в обмані. Вони приховують факти та докази. Фабрикують звинувачення.

- поділ сімей став бізнесом, бо місцева влада звикла використовувати гроші платників податків для зміцнення своїх постійно зростаючих бюджетів.

- Закон «Про всиновлення та безпеку сім'ї» забезпечує грошові «бонуси» штатам за кожну дитину, віддану під опіку. Наприклад, 4 тис. доларів за кожного всиновленого.

- фінансування продовжується, поки дитина поза домом. Якщо ж дитину кладуть до психлікарні і дають 16 медикаментів на день, кількість отримуваних грошей зростає.

- не існує фінансування для того, щоб об'єднати сім'ю і зберегти цілісність.

- відомі діти, які завагітніли, знаходячись у своїх опікунів, а голова Асоціації прийомних батьків мого виборчого округа був заарештований за сексуальне насильство над дітьми.

- деяким батькам кажуть, щоб вони розлучилися, якщо вони хочуть бачити своїх дітей та внуків.

- батьки оплачують утримання дітей в притулках, але не мають до них доступу.

- Закон «Про права прийомних батьків» не містить норми, яка зобов'язує піклуватися про дитину лише до тих пір, поки дитина не може повернутися додому.

- дідусі і бабусі намагаються отримати опіку над своїми внуками. Але Служба стверджує, що їм це пропонували, а вони відмовилися.

- згідно офіційних даних за 1998 рік діти, розміщені під опіку держави, гинуть у 6 разів частіше, ніж діти в цілому у країні.

- відповідно до висновків Каліфорнійської Малої Комісії Гувера від 2003 року, від 30 до 70 відсотків дітей в каліфорнійських притулках не повинні та знаходитися.

В Ізраїлі щороку більше 2000 людей позбавляються дітей по розпорядженню соцслужб, які набили руку на відбиранні дітей у вихідців з колишнього СРСР.

Ось що каже з цього приводу адвокат однієї сім'ї (вихідці з Росії): «Зараз йде фактичне переслідування сімей з неблагополучним соціальним положенням. Ізраїльське законодавство не розуміє такої цінності, як інтереси сім'ї. Усі рішення приймаються лише на основі рекомендацій, як правило, однієї людини – соцпрацівника. В Араді через відібрану дитину мати покінчила життя самогубством, ледь врятували батька… Немає чітких критеріїв, відповідно до яких повинні виноситися рішення… Дітей вилучають через помилкове трактування поняття «благо дитини». В результаті соцслужб вилучають дітей з нормальних сімей, які просто звернулися за допомогою в тяжкий момент». А тому люди бояться звертатися по допомогу до держави.

Раджу прочитати лист Ольги Смирнової. Жінка зараз проживає в Норвегії. Вона пише про практику руйнування сім'ї Комітетом по захисту прав дітей (Barnevern). Вона зазначила, що громадяни Норвегії дуже добре захищені економічно. І це наводить на думку, що так само і з правами людини. Але вони грубо порушуються ще з дитинства. Наводить масу приводів для позбавлення батьківських прав. Над її сім'єю працівники вказаної структури півроку знущалися лише через те, що у неї сумні очі (а значить депресія), а її дитина постійно не посміхається (а це ознака неблагополуччя).

Горе тому, у кого дитина дуже активна, чи сором'язлива, бо в них не прийнято виділятися із загальної маси.

Ще гірше, якщо сусідка донесе, що дитина у 7 років виносить сміття (примусова праця). Або ж посварилися батьки.

Після того, як хтось доніс на конкретну сім'ю, починається розслідування, збір інформації, виклики на співбесіди, нагляд за дитиною в школі чи садку. Навідуються додому та спостерігають, як виховується дитина, причому без попередження. Не відкрили – вважається опором владі.

Ще є програма Veiledning, відповідно до якої один раз на тиждень соцпрацівник здійснює виховання дитини у неї вдома.

Норвезькі фахівці зазначають, що в притулках діти підлягають насильству, стають депресивними, виростають злочинцями, зловживають алкоголем та наркотиками (в притулках це дозволено). Замкнуте коло, бо чим більше злочинців – тим більше дітей вилучають із сімей. На кожну тисячу дітей заходи задіяні до 23 із них. В середньому близько 400 дітей щороку передаються під опіку держави.

Як Ювенальна юстиція може вплинути на суспільство та державу у разі запровадження її на Україні?

Отже, з огляду на вищевикладене, цілком очевидно, що введення Ювенальної юстиції дестабілізує ситуацію в Україні, чого й треба нашим геополітичним противникам. І це полягатиме в наступному:

1. Органи правопорядку законодавчо втратять можливість впливати на бунтівних неповнолітніх. Це може бути використано у боротьбі за владу, адже під час «помаранчевої революції» наголошувалося, що міліція не повинна «змагатися з дітьми». А якщо це будуть акти вандалізму, аморальна поведінка в громадському місті?

2. Це ґрунт для розквіту етнічної злочинності. Адже в Європі давно відпрацьований механізм скоєння злочинів руками некараних дітей. А якщо мігранти провокуватимуть сутички на ґрунті міжнаціональної різниці? А якщо ключовими фігурами в ювенальній структурі будуть національності, що відбиратимуть «ворожих» дітей?

3. Звісно, втручання служб в приватне життя і відбирання дітей викличе посилення соціальної напруги.

Тим паче, ЮЮ викличе соціальну напругу на релігійній основі. Адже, наприклад, ЮЮ буде провокувати дітей батьків-християн порушувати П’яту заповідь («Чти отца твоего и матерь твою»), а батьків поставлять перед вибором: порушувати заповіді або ж порушувати закон. А якщо батьки почнуть об'єднуватись проти держави, звинувачуючи її у тому, що відбуватиметься?

4. Безперечно, що фактичне стимулювання дитячого свавілля під видом захисту прав дітей призведе до зростання некерованості, девіантної поведінки, до психопатизації. Це, в свою чергу, потягне за собою зростання підліткового алкоголізму, наркоманії, куріння та ін. пагубних звичок. У «ювенальній» Франції діти з 13 років масово призвичаюються до куріння марихуани. До речі, примусове лікування наркозалежних неповнолітніх наркоманів (яке передбачено і ККУ) вступає у протиріччя з принципом ювенальної юстиції щодо пріоритетності прав дитини, який передбачає повагу до його свободи вибору (тут - лікуватися або померти від передозування).

5. Вийшовши з-під контролю батьків, збільшиться кількість дітей, які підпадуть під вплив молодіжної маскультури, яка агресивно нав'язує «безпечний секс» як невід'ємну частину сучасного життя. Як результат – зростання захворювань, що передаються статевим шляхом. Отже, зростатиме безпліддя молоді.

6. Ранній сексуальний досвід та споживання психотропних речовин неминуче призведе до масового зниження інтелекту дітей, а вони в свою чергу – до зростання рівня смертності від нещасних випадків, аварійних ситуацій та іншого.

7. Без сумніву, сексуальний просвіт дітей у садках і школах батьки вже не зупинять написанням заяви. Адже тоді батьки не будуть розглядатися замовниками освітніх послуг, вони стануть злочинцями, бо ж права дитини стануть пріоритетними (тут - право на інформацію).

В країнах Заходу батьків, які намагаються протидіяти розбещенню дітей під виглядом просвіту, лишають батьківських прав. Наприклад, батьки німецької школярки Меліси Бусекрос не пускали її на уроки, на яких дітям демонстрували на уроках «здорового образу життя» відеозаписи зі статевими актами. Дівчинку вилучили із сім'ї, а коли вона в стані відчаю намагалася покінчити життя самогубством, її помістили в психлікарню.

8. Зверніть увагу, що секс просвіт – це дуже ефективний засіб впровадження в дитячу свідомість установки на «безпечний секс» та малодітну сім'ю. В усьому світі цим займаються організації з планування сім'ї, мета яких – зменшення народжуваності. Отже, про покращення демографічної ситуації забудьте.

9. Різко зросте статистика дитячої психопатології, бо ж загроза розставання з батьками викличе зростання тривоги та страхів.

10. Для нормальних людей відбирання дітей – страшна трагедія. З огляду досвіду західних країн з ЮЮ неможливо боротися, а тому у людей виникатимуть стійкі депресії, психози, самогубства, алкоголізм, наркоманія і т.д. Звісно, люди масово відмовлятимуться від народження дітей, з чим і пов'язана погана демографічна ситуація Заходу.

Тепер ви знаєте, що насправді всі проекти в області ювенальної юстиції є зразками західної моделі правової системи і несуть лише негативні наслідки для суспільства та держави, оскільки ведуть до зміни системи цінностей, негативно впливають на демографічні показники та протирічать традиційним сімейним та моральним цінностям.

Наостанок хочу нагадати слова Едмунда Берка: «Єдине, що необхідно для тріумфу зла, це щоб хороші люди нічого не робили». Закликаю вас не бути байдужими до своєї країни, до людей, що вас оточують та до чужого горя. Пам'ятайте, якщо ми не зупинимо ювенальну юстицію, то вона, захищена міжнародними стандартами, Деклараціями ЄС та ПАСЄ, погубить Україну.

Олена Поперечна

Джерело: http://nslovo.com/?p=6770