Настроение сейчас - Агоністична шаленість

В нервовій агонії виношу себе на осінній балкон с сухої кімнати, з маргінальної мережі, з блукаючих блогів щоб наситися хоча б одним подихом чогось справжнього, чистого вітру. Крізь піраміди пережитків цивілізації та тіні перехожих вдивляюся в небо, намагаюся знайти серед усього того НЕБО…випадково зустрічаю поглядом яскраву перлину, можливо зорю, яка теж виявилася частиною пережитку, летючою ідеєю якогось хворого мрійника.
Розумію що це межа, це вже далеко не я. Навіть тінь іншого кольору, та ще й з «місцем, де з’явилась ваша реклама”. В мені повісилась власна душа…і думка вже шукає мило й мотузку. Не хочу стати безіменним інтернет солдатом, який після смерті потрапить у братську могилу, якого виплюне вічність.
А тому вирішую негайно капітутулювати. Звичайно не зможу відразу виплутатися з цих міцно затягнутих мотузок, я буду прогризати їх повільно й цілеспрямовано. І постараюся налагодити дружні відносини з вічністю.
«Так мало справжнього в нашому житті», - чуємо на кожних других вустах, а потім ті самі люди пишуть про це у своїх блогах, у статусах, малюють на стінах своїми несправжніми показовими почуттями.
Натомість генії малюють про це картини, поети виплакують вірші, музиканти пишуть пісні та міксують треки, філософи виводять цікаві теорії etc. І ці люди є насправді живими, а їх витвори – справжні, їх так просто не зтерти клавішою «Delete». Менш талановиті просто закохуються.
Ну а ви, дорогі мої сльозонагрівачі, самі творите усю ту несправжність і плекаєте її кожного дня, дихаєте нею і живете. А коли вам перекривають кисень (вимикають Інтернет) ви починаєте нервувати, задихатися і блювати життям, яке ви вже не сприймаєте на смак!...
Тому, читаючи ці поки що живі думки, які теж не без суїцидальних нахилів, але все ж з більшою долею глузду, прошу вас проковтнути це все і запити водою(бажано не з під крану) and go ahead change your mind!!!
Музика: Placebo - Without you I’m nothing