Настроение сейчас - Хороше

 

    Перегорнути альбоми з дитячими фотографіями, зустрітися з однокласниками, пригадати перше кохання – є багато способів усвідомити, «ким ми були і ким стали тепер». «Ми повертаємося в минуле, сумуючи про час, коли ми були кращі, чистіше і повні надій, – говорить родинний психотерапевт Катерина Хмельницька. – Тут ми відчуваємо себе комфортніше, в безпеці, і майже завжди наше минуле дозволяє нам поновому побачити себе. Воно, немов цілюще джерело, живить і сьогодення, і майбутнє. І не так важливо, чи відповідають спогади дійсності (чи був батько веселою і дбайливою людиною або ж грав зі мною, лише коли був у хорошому настрої), має значення лише те, як вони відобразилися в нашій пам'яті. Минуле, що сприймається позитивно, допомагає нам жити активно і з надією планувати майбутнє». Але інколи людина немов зависає, йому важко відсторонитися від того, що давно закінчилося.Постійно озираючись назад, він непомітно відмовляється від якоїсь частини себе, зупиняється на досягнутому і не рухається далі.                                                                              

     Що робити?    

Вчитися жити в сьогоденні Жити сьогоднішнім днем означає фізично відчувати свою приналежність до нього. Заняття спортом, йогою, ходьба, уміння розслаблятися і володіти своїм диханням – все це дає можливість привести в порядок своє тіло і почувст-вовать себе що живе тут і зараз. 

Творити Творчість дозволяє закріпитися в теперішньому часі: воно відображає наш внутрішній світ і допомагає зрозуміти, що ми здатні створювати нове.

Скласти список своїх страхів «Знав би, де впасти, – соломку б підстилав». Проте неможливо передбачати все. Складіть список своїх страхів, не пропустившись навіть найбезглуздіші, – це допоможе сміливіше і реалістичніше заглянути в майбутнє, побачити його раціональніше.

Зустрітися з минулим Ностальгія – результат природного прагнення до ідеалізації минулого. Знайдіть можливість повернутися в ті місця, про які безперервно думаєте. Часто реальна зустріч допомагає звільнитися від ідилічного образу, збереженого в нашій пам'яті. 

  Відмова від емоцій     

Розлучитися з минулим, попрощатися з ним – це душевна робота, нешвидкий емоційний процес, який проходить через декілька етапів. Заперечення: непросто прийняти, що минуле не повернути. Роздратування і навіть гнів: ми немов пред'являємо претензії тому, що з нами сталося. Потім виникають занепокоєння, страх: «Як жити далі?» І нарешті, прийняття, яке допомагає усвідомити, що місце минулого, – у минулому. «Деяким з нас непросто пройти цю дорогу, – пояснює Катерина Хмельницька.– Тому вони несвідомо прагнуть залишитися там, де їм було добре і спокійно, або, навпаки, не можуть забути час, коли було дуже боляче. Вони знов і знов повертаються до старих переживань, а їх реальне життя спотворюється призмою минулого». Особливо важко тим, кому не вдається вільно поводитися зі своїми емоціями, розуміти і виражати те, що вони відчувають насправді.«В результаті людину заклинює на певній емоції, він не в силах її здолати, залишити у минулому», – пояснює Катерина Хмельницька.                                            

   Відмова від забуття                                                                                                                                                                                                    

Людина виявляється в'язнем минулого і коли його давні стосунки не врегульовані. Важко розлучатися з минулим і тому, що одночасно до нас приходить усвідомлення кінцівки життя і, як наслідок, думка про свою смерть. «Якщо ж ми втрачаємо когось з близьких, то здолати наші емоції може означати для нас забути близьку нам людину, – уточнює Катерина Хмельницька. – Мимоволі думками ми повертаємося до нього, нашим стосункам, немов так можемо щось змінити».

   Відмова від розлуки                                                                                                                                                                                                              

За нездатністю жити сьогоденням може бути приховане небажання відійти від дитинства і заглянути в своє майбутнє. Незрідка з цим стикаються ті, хто страждає від реальної або символічної відсутності батька в своєму житті: саме батько, «уклинюючись» в стосунки між матір'ю і дитям, вимушує останнього вирватися із стосунків злиття з матір'ю, щоб відкритися світу.Саме батько побічно допомагає дитяті вписатися в сьогодення і зорієнтуватися в майбутньому. Якщо цього немає, дитя залишиться символічно «приклеєним» до матері і, ставши дорослим, житиме з думкою про те, що «раніше було краще».                                             

 www.psylive.ru