Любіть українок, як сонце любіть,
Як землю батьківську — без тями.
Не бійтеся щирість свою проявить
Словами, губами, руками...

За карії очі, за вигин спини,
За коси русяві — як жито.
За викот глибокий, і те, що за ним...
За все, що зуміли вхопити

У спальні, на кухні, у свіжій траві,
В машині, в коморі, у гаю
Любіть українок, де стрінете ви —
І хай вам Господь помагає!

Любіть галичанок, бойкень та лемкинь
Гуцулок любіть, подолянок
Таврійські дівки, слобожанські жінки —
Не знайдете кращих коханок.

Любіть гагаузок, болгарок струнких
Угорок, грекинь, караїмок
І кримських татарок – бо люблячи їх
Ви любите все ж українок!

Любіть українок, негайно любіть!
Даруйте вірші їм і квіти,
Бо кожна нелюблена, втрачена мить
Примушує жінку старіти

Любіть українок — щотижня, щодня
А буде можливість — і двічі
Бо жінку (та ще й не одну) вдовольнять —
Робота така чоловіча

Життя в Україні дає нам урок —
Затямте, Тарасові діти:
Єдина можливість приборкать жінок —
Це їх РЕГУЛЯРНО любити.
 

Щастя жінки не в можливості вибирати серед сотень чоловіків. Щастя жінки в можливості дозволити собі бути з тим, кого любиш. З тисяч і мільйонів залицяльників-сотні красивих, сотні багатих, сотні ревнивих, сотні бажаних і може не бути ні одного коханого.А той, кого любиш може виявитися під забороною. Забороною часу. Забороною відстані. Забороною гордості, чи слабкості...Ось це вже, Жіноча драма.

Я не люблю тебе. Знічев"я - тижнями
чекаю випадкового дзвінка.
По телефону можна бути ніжною
і вперше - говорити без лекал,
на самоті - не захлинатись тишею
і не шаліти від чужих пісень.
По телефону можна бути іншою:
ти не побачиш - вибачиш.І все.
Сміється тиша, таємниці творячи,
і ти, напевне, теж- з її руки.
По телефону не буває боляче,
коли у космос тягнуться гудки...

(с)Надія Пішаківська
 

А це така любовна гра:
кружіння дзеркало і промінь! -
ти ж все одно підеш за грань,
у чистий спомин, чистий спомин.

Кружіння!.. ніби не спроста
миттевий дотик (чудо стику!)-
на луг життя і живота
покласти б руку, теплу й тиху...

Ми надто близько - марний знак,
той запах Єви - не інакше!
Ми двоє в дзеркалі, однак
усе не так і все не наше.
Бо вийду із дзеркальних меж -
розвалиться хистка будова.
Ти в чистий спомин відійдеш,
слонова кість, роса медова...

Пишні вії, гладенькі ніжки, сперма й нікотин

частини життя успішної жінки і ти серед цих частин

а я не стерво, про мене казали шо я дитя природи

я без підборів і попереджала що не змінюся ніколи

іди дорогенький, купуй їй квіти за нею зароблені гроші

і мовчки дивись як ростуть чужі діти

і згадуй про мене їй дивлячись в очі ... 

Не буду змінювать слова
На гірші.
Тобі молитви видавать
За вірші.
Лише стрибне судомно ртуть
Узливу,
І знаєш ти мене забудь...
Можливо.
 

    Ну от, 8 година.. день минув безрезультатно...хіба що сьогодні на вальсі дотанцювалась до того, що тепер ходити не можу (ну хто ж , як не я, може одягнути красовки без носків?)   
 

     ХОЧА, сьогодні просиділа цілий день дома, в 12 проснулась, нарешті міцний здоровий соно!! я так довго цього очікувала!

    а завтра знову школа(( подумати тільки, ще 3 тижні і все, ні школи, ні однокласників. Те, про що я мріяла з 9 класу, і те, за чим я , мабуть, таки сумуватиму...
 

Весело було, невже це все залищеться тепер лише в спогадах і на фотографіях?..

Настроение сейчас - весна

І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить...

А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, –
Не будь рабом і смійся як Рабле!

Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, –
Принаймні вік прожити як належить.

(с) Ліна Костенко