В колонках играет - ТіК - Апрель
Настроение сейчас - суперове

Я обожнюю своїх екс-однокласників.

Тільки така шара народу може припертися до мене у під"їзд і почуватися зручно біля підвіконня між п"ятим і шостим поверхом, сидячи на сходинках і палячи мої слімси. Ми можемо розмовляти про що завгодно, не особливо замислюючись пронаслідки і свій статус. З ними не потрібно грати. З ними можна не зважувати кожне слово. З  ними я почуваюся вільною і найщасливішою тьолкою на цій планеті.

Вони - справжні.

В цю компанію необов"язково малювати вираз обличчя, а твої щойно підкореговані власноруч брови кожен роздивляє як витвір мистецтва. Можна вдягти кросівки, джинси та дуже теплий світер, що не зовсім естетично вилізає з-під куртки. Більш того, вони ще телефонують і кажуть вдягтися потепліше, бо на вулиці мороз. І у ході розмови ти не думаєш про те, що туфлі на 13-сантиметровій платформі занадто тісні, а з понеділка треба сісти на дієту; ти насолодуєшся життям і спілкуванням.

І вони не дивляться на тебе як на крейзануту фіфу, коли ти починаєш розповідати про техніку другого дихання та медитативні вправи. Не жахаються, почувши, що ти читаєш. І записують на клаптику паперу назви улюблених книг...

Я ненавиджу тих манірних таткових синів та дочок, що нічого в житті не досягли, лише розтринькують батьківські гроші.

Я обожнюю тих, з ким росла десять років.

Більше - за кожного з них ладна вбити.

Більше - я знаю, що це почуття взаємне.

Отже, залишаєтся лише подякувати їм за сьогоднішній вечір.

Спасибі, мої любі.... :)