Я не можу зрозуміти, чому так швидко все змінюється... Знов і знов перечитую старі записи. Сміюсь. Плачу. Думаю...
Останнім часом думаю я занадто часто.
Мені здається, що останній запис був зроблений не мною. Де та впевненість у оточуючих, та наївність, довіра?... І де вони, ті самі, за яких я ладна була "вбити"?...

Їх більше нема.

Я помічаю, що у свої вісімнадцять років ми тільки почали змінюватись, шукати своє "я". Розвивається безпідставна підліткова категоричність, істеричність (маразматичність?), міняється коло друзів. Парою слів можна перекреслити усе минуле буття, п"ятирічну дружбу, десятирічні зневажання... Лише настрій вирішує, проти кого ти дружиш сьогодні. Усе прекрасне, що було між вами, можна забути, бо дружба через віки у вісімнадцять років - лише пшик.

А я така ж сама. Знаю свої помилки, бачу їх, аналізую, і все одно дозволяю їм існувати і псувати життя оточуючим, таким чином даючи право на існування собі. Прийде час - і поступлюсь я своїм егоїзмом ради них. Але не зараз, ні... На даний момент я схильна лише перегортати сторінки своєї дуже захопливої історії - майже роману! - і сумно посміхатись. Мені не вистачає їх... Таких рідних, яскравих, особливих... Але вони вже не повернуться, лише залишаться безтілесними прозорими примарами на кладовищі моїх згадок.

Моя найбільша помилка? Я мінлива, наче весняна погода. Вриваюсь у життя людини, усе підіймаю з ніг на голову, а потім тікаю. По-англійськи, не прощаючись. Вони від мене залежать, це майже наркотик. Потім пробачають раз за разом, але вже не чекають так, як раніш.

Пробачають... І неможливо не пробачати... Покажіть мені хоч одну людину, яка не встояла під моїм натиском. Немає.

Якби були сили переступити через себе, зараз усі мої "примари" посміхались би мені у реальному житті. Але наша Галя балувана... Повернувшись у їх життя, я знов захочу щось змінити. А в мене вже немає сенсу. Як і того блиску в очах, енергії, що супроводжували мене два роки тому. Занадто потьм"яніли спогади, досить багато негативів залишилось... Ділю оточуючих на "чорних" і "білих", не визнаючи інших кольорів.

Колись це зміниться... Але, здається, тоді мені вже буде не до моїх примар.

В колонках играет - ТіК - Апрель
Настроение сейчас - суперове

Я обожнюю своїх екс-однокласників.

Тільки така шара народу може припертися до мене у під"їзд і почуватися зручно біля підвіконня між п"ятим і шостим поверхом, сидячи на сходинках і палячи мої слімси. Ми можемо розмовляти про що завгодно, не особливо замислюючись пронаслідки і свій статус. З ними не потрібно грати. З ними можна не зважувати кожне слово. З  ними я почуваюся вільною і найщасливішою тьолкою на цій планеті.

Вони - справжні.

В цю компанію необов"язково малювати вираз обличчя, а твої щойно підкореговані власноруч брови кожен роздивляє як витвір мистецтва. Можна вдягти кросівки, джинси та дуже теплий світер, що не зовсім естетично вилізає з-під куртки. Більш того, вони ще телефонують і кажуть вдягтися потепліше, бо на вулиці мороз. І у ході розмови ти не думаєш про те, що туфлі на 13-сантиметровій платформі занадто тісні, а з понеділка треба сісти на дієту; ти насолодуєшся життям і спілкуванням.

І вони не дивляться на тебе як на крейзануту фіфу, коли ти починаєш розповідати про техніку другого дихання та медитативні вправи. Не жахаються, почувши, що ти читаєш. І записують на клаптику паперу назви улюблених книг...

Я ненавиджу тих манірних таткових синів та дочок, що нічого в житті не досягли, лише розтринькують батьківські гроші.

Я обожнюю тих, з ким росла десять років.

Більше - за кожного з них ладна вбити.

Більше - я знаю, що це почуття взаємне.

Отже, залишаєтся лише подякувати їм за сьогоднішній вечір.

Спасибі, мої любі.... :)

В колонках играет - Файно - Сонця в калюжах

Настроение сейчас - як я рада, що повернулась!!!!

Ну от і я))) Скучили?)))
Що вам розповісти... Все було просто супер. Бабуся кожен день пиріжки робила, з усім підряд, а я тихенько точила їх і дивилася аніме... Бо більше не було чого робити))) Усі друзі на морі... Але навіть там краще, ніж оця погода...
Сьогодні приїзджають тато і мама. Я вже за ними скучила...

Мій колишній однокласник тільки що запросив до нього на дачу. Хочу, хочу, хочууууууу!!!!!!))))))) Це має бути тааак весело)))) якщо я все таки погоджусь...
Бо якщо вони туди зі своїми дівчатами поїдуть, то в мене не має сенсу їм заважати))))
Вони - мої друзі. Хоч ніхто і не вірить у таку дружбу...

Боже, як я обожнюю це життя!...

Через 8 днів я заберу свій новий піджачок, що матеріально означатиме, що я вже студентка... Знаєте, яка я рада?? Навіть не здогадуєтесь)))

І запам*ятайте: усе хороше, що має з нами статись, ніколи нас не обмине. Ніякі помилки не зіпсують вам життя. Ніколи... все одно, рано чи пізно, ви зустрінете свою долю. Головне - шукати її не розумом, а серцем. Воно проведе вас через усі перепони, врятує, освітить вашу дорогу.... Ніколи не здавайтесь. Коли помирає надія - вмирає і частинка душі...

Вірьте у краще! промінь надії - це вже успіх, це ниточка, що приведе вас до жаданної мрії...

 

Настроение сейчас - нелогічно веселе)))

Завтра зранку їду до бабусі. Десь на кілька днів... Але це тільки теоретично)
Насправді, у Києві дійсно нема чого робити. Я теперь вільна, у мене немає хлопця... Хоча офіційно нічого не вирішено, але він дав зрозуміти, що наші відносини вичерпали увесь ліміт. Не буду казати, що це було для мене новиною чи я засмутилась.

Я зайнялась найблагороднішою справою: шукала фотки хлопця, який мені подобається десь зо три роки (з невеликими інтервалами відпочинку)

Знайшла. Багато.

Не сумуйте тут. Ви всі - просто супер. Дякую за те, що ви є. За справжність. За усе усе....
І вище носики. Ми самі створюємо своє життя. а яке життя можна створити із кислими мінами?)))

Добраніч...

Ну що... Ще один дурний ранок.
Сиджу, чекаю, коли мати подзвонить. Зараз поїдемо на ринок, за продуктами, бо у моєї малої завтра день народження.
День почався досить добре.
Я прокинулася аж у 9 (!!!), раніше всіх, і встигла все, що запланувала.
Хочу сьогодні ще дочитати дві книжки, хоча це навряд чи.
Вчора з малою грали у монополію... Не дограли, бо, коли вона два рази підряд мені гроші завинила, то розридалася і закрилась у кімнаті. Дурепа.
Але я вже звикла...
Мій хлопчик ще досі не з*явився. Увечері мене немає в інеті, а зранку чомусь немає його. Підозріло)))
І Вікторія не відповідає.
Чому я так чекала на це літо? Воно мене розчаровує. Хочу вчитись.

Я не пам*ятаю, що мені сьогодні наснилося. На жаль...

Зранку подзвонила Ліка. Смішна у нас дружба. Вона шипить, я атакую, але чомусь дзвонимо одна одній.
Зараз вона зустрічається з моїм колишнім.
Слухала її розповіді... І немов і не слухала, міркувала...
Чому це мій теперішній, досить коханий і навіть потрібний, на режимі "дід мороз"?...
Сестра мені так і казала... Що цими стосунками я вб*ю нашу з ним дружбу. Ну, вбила. Залишилось добити кохання...

Якщо воно, звичайно, є.

Я не знаю, що нас чекає попереду!... Здається, я зробила дуже серйозну помилку!
А воць ета, цьоці, очінь хрєнова....

Сьогодні я випадково натрапила на твій новий щоденник. На запис про мене. Чомусь ти вважаєш себе нудною, тупою та нецікавою. Чому?..
Ти не така. Інколи я навіть заздрю тобі... Ти немов Мелані... Надійна, спокійна, справжня. Не схожа на мене.
Мій телефон знову шепоче: "Ваш абонент знаходиться поза зоною досяжності". Ні! Так не повинно бути! Де ти?...
Ти сама себе накручуєш. Бо... Ти мені потрібна. Що б я не казала... Кого б не згадувала... Ти найкраща подруга, моя подруга.
І ти ще до цього часу не дочитала "Перламутрове порно"))) я впевнена)))

Дурненька... Повертайся. Не знаю, чому мій телефон мовчить. Але... Я дуже скучила....

Навряд чи ти це прочитаєш. Воно на краще. Пішла дзвонити тобі, моя психована романтика)))

Бог взяв укр. рос. і японця і каже
- Ото вам купа з неї пригаїте кричите ким хочете стати після смерті тим і станете
Українець розбігається пригає і кричит:
- Сало!
Став саломі
Японець пригає з купи і кричить:
-Компуте!!!!!!!!!
Став компом (бідолаха)
Росіянин стоїть......... вагається........ обдумує.... нарешті придумав набирає розгон підбігає вже має пригати спотикається:
-Бльооооо.......!!!!!!!!!!!!!!!!


чим відрізняється коханець від чоловіка? - 45хв.
чим відрізняється коханка від дружини ? - 45кг.