-Подписка по e-mail

 

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в ФАКтично_Янгол

 -Стена

Темна Темна написал 28.04.2009 18:29:43:
My butterfly highly nervous when no hurricanes happy eyes ... Therefore, call and come out to walk) PS who is best?
Bloody_tearsForever Bloody_tearsForever написал 12.03.2009 22:51:25:
You can always find support by me!
vernew vernew написал 02.01.2009 23:09:32:
привіт кицька . давненько я тебе не бачив
Buga_JuicyFruit Buga_JuicyFruit написал 24.12.2008 19:14:53:
лю тя,зай xDDD
Olya_Kitaeva Olya_Kitaeva написал 20.12.2008 12:54:49:
Привет! Как дела???

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 14.04.2008
Записей:
Комментариев:
Написано: 20863

 (600x289, 105Kb)

__________00:00:30__________

Понедельник, 15 Сентября 2008 г. 18:55 + в цитатник
В колонках играет - Нумер 482 - Він,вона

У мене в кутку вже кілька днів живе павук....
Раніше я страшенно їх боялася....
Тільки-но якийсь заводився одразу "страчувала"....

А на цього вже дивлюся кілька днів.....
Сьогодні подумала, що йому нема що їсти....
Мухи як на зло всі кудись позникали.....
А як допомогти йому - незнаю....

Отак ми і живемо.....Він-голодний.... Я - самотня....

Рубрики:  My life

__________00:00:29_________

Четверг, 11 Сентября 2008 г. 14:47 + в цитатник

оповіданнячко

Неподалік, на грязній тролейбусній зупинці шумно святкували студенти успішний захист дипломної. Сонце котилося до заходу. Жаркий день потроху перетворювався на прохолодний вечір останнього робочого дня тижня. Перехожі дивилися на молодь і посміхалися, подумки згадуючи себе в такому віці.
Вони сиділи осторонь решти студентів. Він тримав мобільний телефон, з якого лунав хіт цього літа – заміксована діджеєм пісня Morandi «Angels». Вона гріла в руках пластиковий стаканчик з дешевим вином і ховала очі, щоб він не побачив її сліз. В гуртожитку їх чекали давно спаковані речі. В карманах джинсів лежали білети в одну сторону – додому. Їй до Львова, йому – до Дніпропетровська. Завтра між ними простягнеться майже 800 кілометрів лабіринтів доріг. І це місто залишиться тільки в спогадах. Яскрава сторінка минулого…
- …. коротше, я мабуть вже йду….. і буду чекати дзвінка від тебе…. І не кажи мені знову, що ти нікому не дзвониш…. Пам’ятаєш як ти сама говорила, щоб я був біля тебе, тоді коли ти захочеш…. Чи ти брехала мені…??
- Ні, я не брехала, але ти сам казав, що тобі це не потрібно і що я велика дівчинка…
- Я не казав, що мені це не потрібно, ти мене точно не розумієш до кінця, ти навіть іноді сама собі суперечиш….
Між ними зростало напруження. Про що вони говорили? Ніхто так і достеменно не розумів. Таке буває, коли знаєш, що незабаром прийдеться прощатись назавжди….Нерви викручують здоровий глузд як центрифуга в радянській пральній машині білизну. Лібідо заскалює поза всі норми і людина стає схильною до необдуманих вчинків. Вона хотіла алкоголю, сигарет, сексу і дощу. Хоча навіщо їй здався дощ - вона не знала. Раптом він зірвався простягнув їй телефон, кинув до смітника пустий пластиковий стаканчик і зібрався йти. Намагаючись хоч якось затримати його, нехай на кілька секунд вона кинула навздогін:
- дякую тобі за все ….
Він розвернувся і холодно подивився на неї:
- Це іронія чи сарказм??
- Ні, це просто дякую…. За ті хвилини, що ти мені подарував. За дружбу, за тепло, за спробу бути разом. Згадую і так тепло стає на душі.
- Та ну, облиш. Невже це так важливо, ті мізерні миті? Це було більше в нашій свідомості ніж в дійсності. Ми були просто одногрупниками. Жили в сусідніх кімнатах. Але з одним погоджуся, то був справді чудовий час. Я такого ще не відчував ніколи. Fuck, як все тупо зрештою склалося. Ми хотіли занадто багато і задаром, а шаровий сир буває тільки в мишоловці.
Слова скінчилися. Компанія потроху почала розходитись, кожен готувався до завтрашнього від’їзду. Він стояв біля неї і ніяк не міг наважитися піти. Чогось чекав….Від неї… А вона від нього… Хоча і знали, що жоден так і не спроможеться першим ступити крок назустріч. Повітря почало набувати колір, ставало темним з рудими плямами ліхтарів.
Вона зітхнула. Згадала їхнє минуле. Згадала ту першу зустріч в аудиторії. Як шалено забилося серце. Як підкошувались ноги, коли вони розмовляли. Як здивувалась, коли їх кімнати виявились поряд. Як запевняла себе, що він тільки друг і намагалася не страждати, коли бачила його з іншими дівчатами. Якщо Бог десь створює ідеальні пари, то можливо у них була б найідеальніша. Вони могли цілим днями валятися в тісній кімнатці гуртожитку і годинами вести філософські розмови ні про що. Або сидіти притулившись плечима одне до одного, на траві посеред парку і готуватись до заліку. Чи пити пиво з друзями посеред міста, на Богом забутій лавочці, морозним зимовим вечором і горланити пісні під гітару обнявши одне одного, а потім захворіти
-2-
(також разом) і готувати поперемінно одне одному гарячий малиновий чай. Вони розумілися без слів, хоча ніхто з них не признавався в коханні, не давав пустих обіцянок і не створював лишніх ілюзій. Просто серце відмовлялося думати про мить розлуки.
Усвідомлення власної неповноцінності одне без одного перемішувалось з відчуттям хронічного егоїзму. Їй хотілось кохання, а йому її. В останній вечір можна було говорити і просити все що заманеться. Те відчуття несміливості, що зупиняло їх протягом п’яти років студентського життя, тепер кудись зникло і залишилось тільки бажання використати свій можливо єдиний шанс. Він присів навколішки біля неї, подивився їй прямо в очі:
- Давай займемося сексом на прощання?
Їй стало гидко від його слів. Вона чекала чогось іншого. Хоча десь в глибині душі хотілося того, що й йому.
- Фак! Невже тобі нема кого розвести на трах, окрім мене??
- Я не фермер, щоб когось розводити.
-  Ти своїми фразами заводиш мене у глухий кут...
- Ти сама себе заводиш у глухий кут, в якому стіни із вати, а ти навіть не маєш достатньо сили, щоб їх пробити.
- Ми з тобою самі стоїмо в тупику, нам навіть не треба туди йти. Я обіцяла бути з тобою відвертою. От і відверто скажу…Ти був першою людиною, яка мені сподобалася. Тим, що вона не така як інші. Без стандартів, без шаблонів… Відчувала, як щось до тебе тягне… Я не хотіла зустрічей, квіточок, брехливих признань в коханні, мені воно не потрібне. Я просто хотіла знати, що коли зателефоную і скажу, що хочу тебе бачити, ти до мене приїдеш і будеш поряд….
- Ти ж доросла людина, на жаль….
- В тім то й річ, що доросла…. І я знаю чого я хочу від життя, а чого і даром не треба.
- Я не збираюся зациклюватися на тобі. Кохання на відстані не існує. Це факт. І якою б ти особливою не була, в житті, чи в ліжку навряд чи я буду шукати можливість, щоб ми були разом.
- Тоді іди геть!!! Мав би совісті хоч трохи....Прощай...
Сльози котилися самі по собі. Вона різко встала і пішла геть. Він навздогін крикнув:
- Я вечором зайду…
- Пошлю куди подалі…не сумнівайся….
- Не вийобуйся
- Це ти не вийобуйся…
- Якщо я виїбнувся, то ти не займайся плагіатом… Добре як хочеш…. Прощай…
Вона давилася власними сльозами. Душевний біль заважав дихати і говорити. Їй вже було наплювати на все, на себе, на нього, на своє подальше життя. Подумала, що коли він так хоче, то хай так і буде…. Все одно втрачати нічого. Це мало статися раніше.
- Добре, хай буде так… тільки ти залишишся в мене на всю ніч. А якщо не хочеш, то тоді навіть не приходь, я нікого вмовляти не буду.
Дібравшись до своєї кімнати, вона дала волю сльозам. Годинник прощання запущено. Невідворотній механізм самотності почав свій відлік. Все йшло по давно розписаному сценарію. Виплакавши всі сльози, всередині залишилась пустота. До його візиту залишалось ще дві години. Як себе вести і що йому казати не знала. Радіо чомусь співало їх улюблену хітову пісню цього літа Morandi «Angels»… Захотілось перевести її на свою рідну мову і подарувати переклад йому. Вона так іноді робила на парах. Писала на
-3-
листочках вірші, скручувала їх у кульки і кидала йому. Він читав і посміхався, а вона сором’язливо опускала очі і відвертала голову. На тих нудних парах з термодинаміки вона клала голову на руки, мрійливо дивилась у вікно і будувала свій світ, своє майбутнє з ним. Тоді їй навіть в голову не могло прийти, що він зможе їй таке казати.
Годинник вже пробив десяту, а його все не було. Не зрозуміло чому, але хотілось його бачити. Бажалось як ніколи, щоб він прийшов. Не витримавши, вона вирішила піти до нього сама. Кімната була відчиненою. Він лежав на ліжку, широко розкинувши руки і дивився в стелю.
- Я знав, що ти прийдеш
- Звідки?
- Просто знав і все.
Він встав, підійшов до неї і почав цілувати. Його тіло пахнуло втомою і алкоголем, а на вустах був гіркий присмак сигарет. Перед очима пробігли міріади вогників і хвиля бажання заповнила її тіло по вінця. В свідомості майнула думка, що це останні поцілунки і спробувала викинути свої сумніви у відчинене вікно, де стомлене літньою жарою засинало місто. Ніч була тільки для них. ….
Вранці вона прокинулась першою. Всередині була пустота. Згарище. Вогонь погас і розпалити його знову було неможливо. Подекуди навіть почала проростати травою думка, що так мало статися ще з самого початку. Вони просто відтягали цей момент, створюючи ілюзії.
- Знаєш, тупо все якось - він також не спав. Просто не хотів розплющувати очі, бо знав що побачить її поряд і пожаліє про свій нічний вчинок
- Все в цьому житті тупо…Більшість речей… Навіть те, що ми зробили вчора було тупим, але воно було і повернути назад нічого не можна…
Між ними зростало напруження. Вона встала перша і попрямувала до його ванної. В лотку для туалетного паперу побачила листочки вирвані з зошита в клітинку, серед них були і кольорові листочки, такі бувають у блокнотиках, у яких дівчатка ведуть щоденники. На тих папірцях були вірші. Багато віршів, написані дівчатами для нього. Серед тих віршів були і її. Хотілося спитати навіщо він так з нею, з її почуттями, чому прирівняв її до інших, але десь всередині знову задушив біль і до горла підкотилися сльози. Вона поставила листочки на місце, зібрала поспіхом свої речі і пішла.
До від’їзду залишалась година. Його потяг відправлявся з сусідньої колії раніше на двадцять хвилин за її. Зібравши свої речі і викликавши таксі, вона все таки вирішила попрощатись. Двері були зачинені, а у вахтера на дощечці висіли ключі від 131 кімнати. Його кімнати. Спробувала до нього додзвонитись, але абонент був поза зоною.
Серце розривалось на шматки. Запакувавши речі до таксі, попрощавшись з усіма подругами, вона шукала очима його. Надіялась, що він все таки прийде побачити її востаннє. Коли таксі прибуло до вокзалу, його поїзд вже від’їжджав. За тим поїздом причепившись до останнього вагону від’їжджало її щастя, її надія, її кохання.
Відшукавши свій вагон і своє місце, вона безсило впала на лавку. Схилила голову на коліна і розплакалась. Дістала з сумки блокнот, вирвала звідти листочок і вирішила написати для нього останнього вірша, вірша якого він ніколи не прочитає….
Поїзд рушив.З радіоприймача, ніби відклик на її страждання, лунав хіт цього літа, пісня Morandi «Angels»…

Рубрики:  Мої ессе та літературні замальовки



Процитировано 2 раз

__________00:00:28__________

Вторник, 09 Сентября 2008 г. 01:14 + в цитатник

 (500x364, 23Kb)

Іноді мене навідують думки, що хочеться видалити цей щоденник....
Але я ще не настільки змінилась внутрішньо, щоб починати щось нове....
Та і навряд чи скоро змінюся...
Видалення старого щоденника це як самооновлення організму...
Заміна старої шкіри, як це відбувається у змій.
Намагання почати все з 0. Чи хоча б з одиниці...

Але видалити гігабайти  написаного тексту, то не проблема, а позбутися гігабайтів спогадів практично неможливо...
Тому і пишу... По темі і без теми...
Але щиро....Принаймні намагаюсь щиро і відверто...
І допоки не буду відчувати за своїми рядками фальші (як це було в старому щоді), до тих пір і буду писати тут....



 

Рубрики:  My life
Роздуми

__________00:00:27__________

Пятница, 05 Сентября 2008 г. 00:53 + в цитатник
В колонках играет - Daft_Punk_-_Harder,_Better,_Faster,_Stronger

 (410x300, 28Kb)

Високо в горах лежить сніг...
На перший погляд здається, що він однаковий...
Але то тільки на перший погляд...
Насправді там три шари снігу
Перший шар - торішній, другий, ледь видний під ним - позаторішній, а той що зверху, випав цього року.
Сніг завжди білий, але щороку він інший.
Так само з коханням.
Не важливо, скільки воно триває.
 Важливо, чи змінюється воно чи ні.
 Якщо ти говориш: "Моє кохання залишається таке ж", то знай, що воно померло.
Кохання живе, допоки воно змінюється.
Як тільки воно перестає змінюватись - це КІНЕЦЬ
Рубрики:  Істина...
Мої переклади

__________00:00:26__________

Вторник, 02 Сентября 2008 г. 02:45 + в цитатник
В колонках играет - Delerium_-_After_All

 (500x397, 41Kb)
Так, я досі вірю в чудеса......
І вірю, що ця осінь подарує мені нове життя і трішечки щастя.
Нове життя - це брати в руки забутий за літо фотоапарат, одягати улюблені (хай і не наймодніші, зате найзручніші) речі, пакувати свій не такий вже багацький скарб у рюкзачок, купувати білет з незнайомим маршрутом, їхати до незнайомого міста, і зійшовши з поїзда стояти на незнайомому пероні, посміхаючись незнайомим людям, очікувати нових зустрічей....
Фотографувати все навкруг і дивуватись новим обличчям, новим пейзажам, новим друзям, новим враженням, НОВОМУ ЩАСТЮ...
Дивуватись щиро, по-дитячому наївно, з безпечним і довірливим поглядом у світ.
А потім повертатись додому,  і всі зібрані спогади, бережно сховані у жменці, ніби найдорожчий скарб, зв"язувати у ланцюжок із теплих слів. І писати нову книгу, яка б надихала когось жити, брати у руки забутий фотоапарат, пакувати улюблені речі, купувати білет на поїзд і шукати своє власне НОВЕ ЖИТТЯ І НОВЕ ЩАСТЯ....

Рубрики:  Роздуми



Процитировано 1 раз

__________00:00:25__________

Понедельник, 01 Сентября 2008 г. 01:24 + в цитатник
В колонках играет - Blackmore's Night - Spirit Of The Sea


Коханий, а ти знаєш цей страх? Коли ти всіма фібрами своєї дешевої душі відчуваєш, що щось не так, щось неправильно, але не розумієш, що саме в твоєму ще не такому багатому на досвід житті може бути не так. Іноді мені здається, що в якийсь певний момент, хтось вирвав найважливіші сторінки і переписав наш сценарій, а разом з тим змінив розклад руху потягів, які мали б відвезти мене до тебе. Чекати дві доби – це не боляче, це – страшно. Всі мої відчуття пресуються в малесеньку молекулу під невідомим величезним пресом всесвіту і мої коліна живуть власним життям, не слухаючись моїх наказів. Я продовжую стояти на невидимому пероні і очікувати твого потягу, на який у мене немає білета, а провідники надто суворі, щоб домовитись проїхати за десять гривень на верхній полиці загального вагону.
Коханий, а ти знаєш цю дитячу безпорадність? Коли ти взагалі нічого не можеш зробити, щоб щось змінити. Неважливо чому саме не можеш. Можливо то через вік, або через відсутність часу, чи просто через цю кляту відстань. Або можливо то через страх, про який я писала вище. Так, це саме через нього я НЕЗНАЮ що мені робити. Але НЕЗНАЮ тільки тепер. А завтра я буду ЗНАТИ як правильно, але завтра буде надто пізно, надто довгим стане чекання і пилюка припорошить твої вії, допоки ти спатимеш. І під час того сну ти забудеш мене, а коли прокинешся, то твої небесно-сині очі тільки злякано дивитимуться на мене. Я не зможу нічого тобі сказати, тільки поцілую, подарую тобі свою останню щиру посмішку... І піду. І буду ненавидіти себе за те, що це порозуміння прийшло до мене занадто пізно.
Коханий, а ти знаєш цю паніку? Ні, не страх, і не безпорадність, а саме паніку. Коли крик застрягає в горлі, а стрілки годинника невблаганно відраховують секунди від початку кінця. Коли в мозок врізаються слова, гострі ніби наточений ніж, яким твоя домогосподарка розрізає м'ясо, тверді, ніби стоячий прутень, який вдирається до горла перекриваючи доступ повітрю, але що ж таке повітря в порівнянні з тією пристрастю, яку він несе у своїх поривах. Паніка стає рожевого кольору і набуває характеру розлюченого панка. Всі м’язи зводять судоми, а крик губиться в лабіринті свідомості, до якої ти ніколи не підбереш паролю. Я сиджу в середині своєї пустої кімнати, одягнута в чорне весільне плаття, але ти не поведеш таку наречену до шлюбу, бо боїшся, що від того плаття покриється сажею перший сніг, який випав вчора, поки моя безпорадність переростала в паніку. Ще секунда без тебе і я не втримаюсь…
Моя паніка переростає в зневіру, коханий. Я перестаю вірити в цю сіру реальність, якій я програла тебе. Я зневірилась у своїх відчуттях і думала, що то іллюзія заслонила мої очі, і встановила в серці невидимий жодному лікареві чіп, що керує мною. Знаєш любий, я на мить увила, що тебе немає. В жодному місті жодної країни. Ніби ти став моїм небом, а я так і залишилася твоїм янголом без крил, і мені ні за що не зустрітись з тобою. Я думала, що я збожеволію. Коли я тримала твою сонну голову на своїх руках, мені здавалось, що ти легенько ворушиш губами, намагаючись мені сказати щось важливе, але наступної хвилини розуміла, що то мої поцілунки вперемішку з соленими слізьми ворушать твої губи. Ти спав, а я так і продовжувала стояти на колінах біля твого ліжка, запускати свої руки в лабіринти твого русявого волосся і не вірити, що кілька хвилин назад ти сказав, що це наша остання зустріч….

Рубрики:  Мої ессе та літературні замальовки

__________00:00:24__________

Воскресенье, 31 Августа 2008 г. 16:39 + в цитатник
В колонках играет - Bertine_Zetlitz_-_Twisted_Little_Star

3e1023051975 (300x396, 25Kb)

Приємна компанія, тепла дружня атмосфера...
Всі гуртом смажимо деруни і накриваємо на стіл)))
Кальян по колу і солодкий вишневий присмак опісля))
Я собі валяюсь на підлозі і розлядаю замислувату люстру...
Згадую найприємніші моменти свого маленького життя:

Згадую перший сніг в одинадцятому класі, слизькі вулиці і теплу руку подруги, що не дозволяла мені впасти :)
Абітурієнтське літо і білі ночі, яких мабуть більше не буде НІКОЛИ (хоча, то мабуть наші душі світилися щасттям, а ночі були звичайні)
Серпнева жара + 37 вночі, мокрі простирадла, смішні розповіді і музика, що заповнює кімнату....
Прогулянка під весняною зливою, босі ноги, і спроби затягнути мене під зонтик....
Приємних моментів мабуть було в житті більше, але пргадались чомусь саме ці.....

Пі.Сі. Повертаємось додому, навулиці холодно, але на душі так тепло і хороше....
Хочу цей позитив зберегти надовго, застерелізувати-законсервувати.....

Ех....Що б там хто не говорив, а життя таки чудове.....
Рубрики:  My life
Роздуми

__________00:00:23__________

Пятница, 29 Августа 2008 г. 16:23 + в цитатник

Депрессіям - ні!!!
Варто тільки дозволити поганому настрою завалятись у влассних почуттях на день-другий, як він починає переростати в депрессію
А депрессії вже не так легко позбутися... В боротьбі з нею потрібна важка артилерія!
Засинала вчора в обіймах поганого настрою, а прокинулась з твердою обіцянкою шукати в будь-яких моментах життя позиттив!!))
Позитиви не забарились з"явитись
Перше - це зателефонували забуті мною подруги з пропозицією відвиснути у диско-клубі "HARD ROCK"
(буде нагода одягти платтячко і показати свої ноги, на жаль від каблуків доведеться відмовитись)....

Друга - це запрошення на День малинового варення до однієї хорошої людинки на понеділок....
(всьо будемо бухати святкувати до ранку)

Ось так - від сьогодні буду постійно вірити в оптимізм)))

Пі.Сі. І ще дала собі обіцянку, що завжди буду пам"ятати про друзів, а то я щось стала нагла "морда" останнім часом.... =))

Всіх люблю....
Всіх цьомаю....
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ)Just_a_Reminder_by_falseVacuum (700x541, 46Kb)
Рубрики:  My life

__________00:00:22__________

Суббота, 23 Августа 2008 г. 15:45 + в цитатник
В колонках играет - 30 Seconds to Mars - A Beautiful Lie - I'll Attack
Щось мені дуже нудно...
І нічого не допомагає...
Вже й френд-стрічку всю передивилася =)
В інтернеті шукати нічого, в асю заходити нема бажання =((
Хотіла собі скачати кілька пісень, а і-нет сволота часто викидує Три Чарівних Слова : "Невозможно. Отобразить. Страницу."
Чим більшає кількість користувачів у рідній мережі, тим меншає швидкість і-нету.....

Бееее....
Іду гризти яблуко і читати "50 хвилин трави" (по другому кругу))))

Пі.Сі. А, до речі, в мене ще кашель починається =(((  Ну і як це назвати, коли хворь підкрадається посеред такої спеки...???
Хочеться вже осені, прохолодного бабиного літа...
Нічо, ще трохи наберуся сил і покажу цій хандрі де (с)раки зимують =)))
Рубрики:  My life

__________00:00:21__________

Вторник, 19 Августа 2008 г. 14:13 + в цитатник

15449134 (317x450, 26Kb) - Бабусю, як мені зрозуміти що я закохалася?
- Дуже просто внученько - ти пам"ятаєш як ви познайомились?
- Звичайно бабусю. Я пам"ятаю не тільки наше знайомство, але і кожну нашу зустріч.  Як ми перший раз посміхнулись одне одному, як взялися за руки, я вперше поцілувались. Знаєш бабусю - я пам"ятаю все-все-все про що йому розказувала, над якими його жартами сміялася, як готувалася до кожного побачення, в чому була одягнута, щоб йому сподобатись. Це кохання бабусю?

- Ні, внученько. Кохання - це коли пам"ятаєш в чому він був одягнутий на побаченнях. А якщо пам"ятаєщ себе - то це закоханість. Склади іграшки в коробку, дитинко.

_______________________________________________________________

- Бабусю скажи мені, коли наступає час прощатися?  Може краще розійтися після першої ж ночі, поки немає неоправданих надій, не чекати сварок і непотрібних пояснень, просто піти залишивши на пам"ять просто збентежений приємний спогад. Або після багатьох-багатьох ночей, коли все само по собі невідомо куди і невідомо чому зникне, таке собі спокійне розстанвання без болю, надривів, крику.

- Тут все дуже просто внученько. Вирушати треба не після якоїсь визначеної кількості ночей, а першого ж ранку, коли тобі не захочеться встати раніше і приготувати йому сніданок. Напої його тоді чаєм, поцілуй на прощання і закрий двері.

_______________________________________________________________

- Бабусю він мені і досі сниться....

- Пам"ятаєш торішній сніг...?

- До чого тут торішній сніг. Я ж поради хотіла у тебе спитати, а не про погоду говорити...

- А я тобі внучко її вже і дала. Коли ще болить, коли не до кінця забулося, якщо всередині ще щось здригається, то скажи мовчки про себе :"Торішній сніг."  І спробуй віднестися до всього, що у Вас було так само. Неможливо зберегти сніжинку вліку, - приходить і її час розтанути. І хоч тобі важко зараз в це повірити, пам"ятай, обов"язково випаде новий сніг. Просто довірся часу і діждися його, нового, чистого, першого снігопаду. Але якщо ти і досі сумуєш за тим, що було - просто повторюй про себе :"торішній сніг, торішній сніг, торішній сніг"

______________________________________________________________

- Бабусю, я буду боротись за своє кохання.... Я не віддам його просто так... не опущу руки, не здамся без бою....

- Внученько - пам"яаєш таку улюблену гру школярів, коли треба бігати навколо стільців, яких менше ніж гравців. А коли закінчується музика треба зайняти стілець першим... Внученько ти ж граєш в ту саму гру, коли намагаєшся боротися... Навіщо бігати удвох, а то і утрьох довкола одного стільця, намагаючись перехитрити суперниць і зайняти стілець першим, смішити оточуючих, злитись і нервуватись...
 Озирнись довкола, біля стінки стільки вільних стільців... ти вже доросла внученько, пора перестати грати в дитячі іграшки...

____________________________________________________________________

-Бабусю, чому мені так боляче?  Я ревную його навіть до жіночих імен, які він називає.... Коли він не піднімає слухавку - я тут же уявляю, що він з іншою.... Коли він розповідає про якусь жінку, я одразу починаю думати чи "було" у них... Я ревную його до колишніх, до друзів, до колег на роботі, до випадкових  знайомих... Як перстати себе мучити бабусю?

- Внученько, ревнощі - це брехливе відчуття. Ти не ревнуєш, ти боїшся втратити. Але ти не бійся, бо це пустий страх. Адже якщо приводу немає, то ревнувати безглуздо, а якщо він є, то ревнувати вже пізно.

_________________________________________________________________

- Всі чоловіки однакові. Варто йому лише сказати мені "привіт", як я вже знаю, як він поводитиметься далі, які анегдоти розповідатиме, як буде посміхатися, як торкатиметься, як буде сваритися і йти геть...

- Ти не права внученько. Всі чоловіки різні.  Просто нам подобаються схожі чоловіки. Тобі подобаються скромні, домашні? Тоді чому ти нарікаєш, що знову попався зануда, який нікуди не хоче виходити з будинку? Якщо ти вибираєш чоловіка "душу компанії", тоді не дивуйся , що частенько доведеться його ділити з друзями, а часто і з "подругами жіночої статі"... Якщо любиш романтиків, то будь готова не лише до свічок, віршів і шампанського, а і до періодичних депрессій і зникнень, які він буде поснювати "творчими кризами". Вибираєш чоловіка за яким можеш бути  "як за кам"яною стіною", то потім не дивуйся, що в цих стінах не можна знайти дверей на волю... Жінки вибирають схожих чоловіків, а потім дивуються, чого вони всі однакові...

__________________________________________________________________

- Бабусю - я не знаю як сказати йому, щоб не зробити боляче.... Він не заслужив на банальне "давай залишимося друзями"...Він хороший, а мені доведеться поступити з ним жорстоко... Що мені робити бабусю? Як мені дати зрозуміти йому, що між нами все закінчено?

 - Внученько, запам"ятай у останній фразі, яку він буде чути при розставанні, він повинен почути не лише неминучу жорстокість, але і вдячність за все те хороше, що у вас було.... Адже коли він згадуватиме тебе, а він неминуче згадуватиме, то він і згадуватиме і ваше розставання. І якщо ти хочеш, щоб його очі посміхалися, то не з"ясовуй стосунків при прощанні.... Просто скажи : "Мені більше не потрібна твоя присутність, щoб, любити тебе"... І рушай...  

__________________________________________________________________

- Бабусю, я не знаю чи варто йому все розповідати?... Начебто і нічого такого і не було, але раптом він дізнається.... І признаватися начебто і немає в чому, але і розповідати не можу.... І як я можу вимагати його бути чесним зі мною, якщо сама починаю щось приховувати і недоговорювати....

- Внученько, запам"ятай три простих правила: 1) ніколи і ні за яких умов не обманюй його.... 2) ніколи і ні за яких умов не зраджуй йому
 3) якщо вже обдурила і зрадила, то ніколи не розповідай йому про це.... Але пам"ятай внученько останнє правило слідує лише за першими двома....

______________________________________________________________________

- Бабусю, я не розумію, що відбувається...Він раптом кудись зник... Я його не бачу, телефон не відповідає, дома його немає... Може щось сталося? Може я його чимось образила? Може варто з"ясувати що ж все таки відбувається?

- Внученько, не варто, повір мені...  Адже ти і сама знаєш відповідь, просто не хочеш собі зізнатися...  Він не телефонує і не бере слухавку - тому що не хоче... Запам"ятай внученько- до тих пір поки чоловік зацікавлений в жінці - він не зникне з її життя.  Він обриватиме телефон, влаштовуватиме випадкові побачення через твоїх подруг... І жодні причини - навіть найвагоміші не стануть причиною того, що його не буде поруч, якщо він цього хоче. І якщо ти не хочеш заставляти його брехати у відповідь на твоє питання про те «чому він пропав з твого життя» і почути, що був зайнятий або багато роботи, то краще не запитуй. І якщо не шукаєш зайвого приводу причинити собі біль почувши правду, то теж не запитуй. Адже ти і так знаєш відповідь....

Рубрики:  Істина...
Мої переклади



Процитировано 14 раз

Поиск сообщений в ФАКтично_Янгол
Страницы: 12 ..
.. 5 4 [3] 2 1 Календарь