В колонках играет - Дубовый Гаайъ - Ты холодна

Сумірко,
Складена тобою колись із кубиків Весна почала деформуватись і набирати недолугого вигляду. Як твоє відображення у дзеркалі. Ти ж знаєш про свою недолугість, правда?
Зворушливу незграбність та не промальовану сором’язливість. У тебе таки ще сируваті, не відточені манери мріяти. Ти не навчилась писати краще банального.
В твоєму рукаві – піковий туз. Скажи, навіщо ти їх колекціонуєш?
Ти малюєш… ти гарно малюєш, але ти ніколи не намалюєш головного… Того, що прагне та, інша, що живе у тобі.
Ти любиш гратись із снами, експериментувати із фантазіями, дозволяти собі сходити з глузду… але ніколи не зможеш покласти вінка на могилу своєму найпекучіше-відданому почуттю.
Ти незмінно самотня і брешеш собі про самодостатність. Коли ти уже нарешті подорослішаєш та перестанеш підкидати жмені снігу до неба?
Наостанок хочу тебе попросити, будь ласка, навчись стояти за себе.
завше твоя, я...