В колонках играет - Immanu El - Archers

Настроение сейчас - ну що тут додаси... десь далеко...
 

Охопила страшна ностальгія за тим, чого ще скоро мені не відчути – європейськими містами і їх атмосферою.

З усіма тими вуличними джазами, літніми кафешками, цокотом кінських копит, запахами кави та голубами. З різними людьми, які поспішають кудись-відпочивають на лавчинах-спілкуються-палять-замріяно дивляться у небо-читають газети-плачуть…

Десь там, далеко звідси, якось вселилась немала частинка мене. Я знаю, мені її не повернути, але я того і не прагну. Вона живе собі там і ніколи мені не надсилає листівок, не пише листів. Але я знаю, що вона щаслива і щодня посміхається.

У неї там маленька квартирка на останньому поверсі з невеличким балкончиком, що виглядає на одну з міських площ. Щоночі вона туди виходить з цигарками і довго закохано розглядає своє місто.

Вона носить високі підбори і різнокольорові шалики. Щоранку вона п’є каву в кав’ярні, що знаходиться на першому поверсі її будинку. Вона завше носить з собою в сумці якусь книгу і коли тепло любить читати їх в одному з парків свого міста.

Вона гуляє містом і подумки фотографує кожен жест перехожих, кожну тінь від будівель.

Вона засинає тільки після какао з молоком і щоночі бачить сни.

Мабуть варто було б до неї якось навідатись…