-Музыка

 -Подписка по e-mail

 

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в -Sumire-

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 25.06.2006
Записей:
Комментариев:
Написано: 4319

Намного легче похоронить действительность, чем избавиться от грез.

Кем были эти мертвецы и кто они теперь? И кто я сама? Что такое «я»? Этот локон, эта кожа на руках, этот ноготь, который я подстригаю, глухие и слепые внутренности, занимающиеся моим пищеварением, лабиринт моих вен? Или всего лишь серая масса, похожая на ту, что я видела в ведре с формалином? Насколько моя личность помещается в мозговом веществе, в этой загадочной, азотсодержащей материи? Где мое «я»? Где – я? И, когда все кончится, чем станет эта бесчувственная на вид вещь, эта оболочка, брошенная одежда? Совет: главное – не задавайте вопросов, и получите ответ. (Габриэль Витткоп – Прогулка в морг)


не так

Пятница, 21 Января 2011 г. 18:48 + в цитатник

Бувають дні, коли прокидаєшся і розумієш "Все не так".

Не на тому місці, не правильно, догори дригом, шкереберть...

Сьогодні один з цих днів. Дуже страшний мені, дуже...

Скажу одне...є певні об'єктивно існуючі явища, які не лякають мене до тих пір, поки вони якось не задівають дорогих мені людей.

Пів дня тримаю її за руку і плачу, щоб вона не бачила... Я боюсь... я дуже боюсь... я ж можу втратити...

Я хочу щось зробити... хоч щось, але ж від мене нічого не залежить.

Все ж буде добре, правда?!!!!


nothin'new of special

Среда, 19 Января 2011 г. 23:36 + в цитатник
В колонках играет - Leonard Cohen - Hallelujah
 (374x500, 19Kb) Настроение сейчас - ok

Сьогодні так хочеться малювати. І навіть закінчити той малюночок, що почала в Луцьку, навіть якщо він не надто айс.

Хочеться, щоб ця погода затрималась на довше. Хочеться багато гуляти в компанії музики. Ходити тими ж вулицями, заходити в ті ж дворики-під'їзди, вибиратись на ті ж самі поля, але щоразу по-іншому. І вдихати на всі легені по-весняному легке повітря. 

Робити багато фотографій - відбитків минулого, актуального... для майбутнього.

А ще я хочу отримати листа. Справжнього, паперового, поштою. Щоб довго крутити в руках конверта перед тим, як відкрити його. Щоб жадібно і уважно вчитуватись в кожне слово, щоб відчувати шорсткість і запах паперу. Але в поштовій скриньці в мене є шанси знайти тільки рекламки. Трохи сумно від того чи як.

Цікаво... при цілковитому усвідомленні тлінності усього, що мене оточує, мене інколи доводять до екстатичного щастя якісь дрібниці. Може, так і має бути? 

Але от чого я стала такою сентиментальною дурепою, мм?!

 

 



нове-старе-не-забуте

Четверг, 13 Января 2011 г. 04:08 + в цитатник
В колонках играет - Земфира - Бессонница

 (458x604, 84Kb)Настроение сейчас - поза ме(ре)жею

Коли пішов 13ий день "нового" року, можна згадати і старий. Дивним він був у знайомствах-прощаннях-забуваннях, в поїздах-дизелях-тамбурах, в полях, в нічних багаттях-спальниках-наметах, в горах-озерах-душних містах, у посмішках і сльозах, у щирості і сарказмі, у німому відчаї і шумних-п'яних-димних-порожніх компаніях, в замерзлих руках, інфантильних хлопчиках і милих дівчатках, в відповідальності-байдикуванні-роботою над.

Щодо копаній... цього року відсіялось-зникло із життя так багато людей. Ніскілечки не болить-не бентежить. Природній відбір. Мої рішення-висновки-мовчання + їх рішення-слова-вчинки = спільний результат.

Було багато, справді багато себе у собі. Спочатку трохи збентеженого, моментами надривного. Зараз - легкого і природнього. Википів увесь біль разом із самотностями. Обсипались старою штукатуркою суррогати, непотрібності, псевдо цінності. Коли тижнями не виходиш із квартири, забуваєш про дні і години, маєш у своєму розпорядженні себе, музику, фільми і книги - вчишся цінувати і любити цей стан. Швидко до нього звикаєш. 

Моменти спілкування з кількома людьми, які залишились, набули особливої цінності. Їм готова дарувати себе з усіма своїми думками-мріями-ідеями, якщо їм це, в свою чергу, потрібно. 

Вперше за багато років зима не несе за собою металічного присмаку у роті, не гірчить кавою і цигарками, не морить своїми настроями. 

Те, що залишилось від зими пройде в цьому ж стані, знаю. Буде ще багато змін. Буде багато... але все це буде потім. 

А зараз, в 3 ночі, так просто і спокійно сидиться на кухні. Чекаю, коли небо почне сіріти.

Чекаю... я, здається, дуже давно чекаю.

 

 

Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline
...пошепки до тіні...

про подорожі

Воскресенье, 09 Января 2011 г. 23:04 + в цитатник
В колонках играет - 10 years - seasons to cycles

 (479x479, 65Kb)Настроение сейчас - все ж, мене не покидає відчуття того, що я скучаю...

 Не перестаю думати про те, чому люди народжуюсь саме там, де народжуються. Цікаво, як виглядав би розподіл населення на нашій планеті, якби людям надавався вибір місця народження?

Але ми подорожуємо. Хтось більше, хтось менше, хтось взагалі ні. А подорожі це набагато більше, ніж просто дорога, ніж відвідування іншого місця, міста, країни. Набагато глибше.

Я от помітила дещо по собі і своїх поїздках. В кожному місці залишається часточка тебе. Ніби твоє альтер его, яке, здається, живе там після твого від'їзду абсолютно незалежним життям. Але ці втрати не відносяться до ряду болючих. Це приємні і легкі втрати. Та й зрештою, ти отримуєш набагато більше натомість. 

Подорожі збагачують. Враженнями, знаннями, емоціями, спогадами... 

Подорожі лікують. Назад ти повертаєшся оновленою, очищеною, енергічнішою... Зачасту усі внутрішні хаоси просто розчиняються - так тихо і спокійно... 

Подорожі вчать. І, здається, з кожним разом в тобі народжується все більше і більше чогось доброго, свтілого і потрібного. 

В мені живе і не вмирає бажання подорожувати, отримувати все це і віддавати цьому себе, усю без залишку. Окунатись щоразу з головою в атмосферу, ритм, настрій... і берегти, берегти це в собі, бо це щось надто цінне, щире і вічне.

Цього літа я поїду до Ісландії. Для цього я прикладаю і прикладатиму чимало зусиль. 

 

 

Рубрики:  Навшпиньки крізь прочинене вікно

nightmares'n'stuff

Четверг, 06 Января 2011 г. 00:45 + в цитатник
В колонках играет - Bang Gang - Inside
 (403x604, 82Kb) Настроение сейчас - apathetic

От же дідько, другу ніч підряд сняться жахливі, страшнющі сни. Знову прокидаюсь в сльозах і судорожно шукаю когось поряд, щоб торкнутись-притулитись-відчути присутність...але нема. Не хочеться навіть сьогодні засинати.

Сидіти отут біля підвіконня могла б хоч до ранку - у цій тихій істериці. Спокійні істерики - найстрашніше, що буває. Відутність в погляді, в думках, у відчуттях. Наче довбаний манекен.

Сьогодні ніщо не рятує від цього беземоційного болота, яке так пооооовільнооооо засмоктує. Настільки, що відчуваєш як секунди розсипаються, пересипаються одна в одну. Вони надокучливо шурхотять, навіть гучніше за музику з навушників. Час сьогодні взагалі завис десь під стелею і знущається з мене. Не хоче відпускати цей жалюгідний день з мого життя. А мені якнайшвидше б... 

Ех, переживу, де дінусь, не вперше. Все ж, мені хотілось би бути сильнішою, ніж я є насправді. 

 


Рубрики:  ...пошепки до тіні...

(с) або наштовхнулась...

Вторник, 04 Января 2011 г. 23:03 + в цитатник
В колонках играет - Árstíðir - Kill us

 (604x391, 43Kb)

Настроение сейчас - ммм

 Что может быть интимнее секса? 

Один плеер на двоих. Одна музыка. 

Твой взгляд на неё, когда она спит..так безаружно, ненакрашено, неконтролируемо. 

Сплетение пальцев. А еще неповторимое: "Эту книгу ты читаешь? 

На какой сейчас странице?" и твоя книга в её ладонях. 

Вопрос "Что тебе снилось вчера?" и ответы на подобные вопросы. 

"А откуда у тебя этот шрам?" - это интимнее чем взгляд на грудь. 

Когда ты допиваешь её остывший чай. 

Когда она сидит за твоим компьютером. 

Когда вы рассказываете друг другу истории из детства. 

На свете есть столько вещей, интимнее секса...

 

Рубрики:  ///Devoted to... stuff///


Понравилось: 1 пользователю

в собі

Вторник, 04 Января 2011 г. 19:06 + в цитатник
В колонках играет - Árstíðir - Síðasta kveðjan

Настроение сейчас - присутній

 Новий рік, по суті, нічого не змінює. Але приємна стабільність - по-своєму добре.

Занурюю голову в ісландську музику, душу загортаю у тепло. Ноги, як і раніше, мерзнуть.

Тихіше, тихіше... затримай подих - помри від щастя.

Знаю, кожному своє божевілля. У мене воно стало таким.

Просто я сумувала стільки, що суму цього вже не вистачило на більше. Вивітрився із сльозами...

Знаю, мені ніколи не змінити того, що закладено іншими програмами, висічено іншими руками-словами-думками. Та й не варто.

Мені можна лише бути тут і зараз.

Самій.

Собою.

І продовжувати вірити... бо вірити хочеться дуже. 

x_ec1a3e31 (604x403, 65 Kb)

Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline

бла бла бла і всьо такоє...

Среда, 29 Декабря 2010 г. 00:08 + в цитатник
В колонках играет - Kate Walsh - Your song
 (480x480, 39Kb) Настроение сейчас - так!

  Haven't you heard?
I'm stuck on a verse
I'm stuck on a boy 
who fills me with joy
I knew I was wrong 
to jump straight on into 
this picture so pretty
But he is so pretty to me

And he doesn't know 
just how far I would go
Just to kiss him
He doesn't know how I pine

Cлухаю цю пісню-настрій весь вечір. Як частина домашнього затишку, шматочок дурного цього стану. Не хочеться думати про те, що буде завтра, післязавтра. Не хочеться думати про те, що зараз за вікном. Тільки знаходитись в цьому настрої... А яким має бути "святковий" настрій?... Для мене це сум, але світлий такий, приємний і трохи ностальгії  за минулим-майбутнім. Мені подобається, що навколо знову купа снігу, особливо гарно він падає в світлі ліхтарів. Вечірнє місто... ні, міста... вони завше такі особливі, такі затишні і чарівні. А коли ще будинки розцяцьковані сотнями гірлянд, припорошені снігом... все здається на крихту більш казковим. Мені і цього достатньо.


Рубрики:  Навшпиньки крізь прочинене вікно

0_о

Вторник, 28 Декабря 2010 г. 00:26 + в цитатник
В колонках играет - Gregor Samsa - Du meine leise
 (482x480, 47Kb) Настроение сейчас - дурєнь

 Паскудно, що мій настрій в залежності обставин. Його синусоїда має надто різкі підйоми та спади, а це втомлює насправді.

Сьогодні можу тільки згортатись кициком, щоб було тепліше.

Хочеться, дуже хочеться тулитись, відчувати тепло людини поряд, казати щось несуттєве або краще просто мовчати, слухати подихи, сонно дивитись в очі, запускати пальці у пасма волосся, мружити очі, вдихати запах на повні легені, торкатись кінчиками пальців... і трохи боятись... боятись що все це може будь якої секунди кудись зникнути. 

За-ба-га-то ніжності. Надто важко втримувати її у собі. Сьогодні кожна хвилина вагою в вічність і сильно туманиться в голові. 

Сьогодні мене тягне на такий сентиментальний брєд, що аж хочеться дати самій собі ляпаса. Але скоро мені (сподіваюсь) вдасться заснути і до завтра цей настрій пройде. 


Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline

сни

Воскресенье, 26 Декабря 2010 г. 23:07 + в цитатник
В колонках играет - Moving Mountains - Perihelion

Настроение сейчас - suxz

Сни. Їх так багато останнім часом. Надто дивних і гнітючих. Особливо таких, від яких прокидаєшся в сльозах. Я ж не звикла бачити їх так часто. А вони продовжують снитись, вибиваючи мене на весь наступний день. Сподіваюсь, це скоро припиниться знову. Та принаймні зараз не ходжу ночами квартирою і не кидаюсь з вікон...

Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline

...

Четверг, 23 Декабря 2010 г. 18:39 + в цитатник
В колонках играет - IAMX - I'm Terrified
 (500x497, 38Kb) Настроение сейчас - "i'm terrified, i think too much..."

 Сьогодні на вулицях мого міста справжнісінька весна - світить сонце, під ногами цілі ріки з натопленого снігу. В мене якась недозастуда, яка все не дає спокою. Рівно так же, як і студенти, що без перестанку телефонують, щоб щось доздати, донести, перездати. Купа макулатури на моєму столі поступово збільшується, а ентузіазм з приводу подальшої викладацької діяльності якось навпаки...

Та все ж... я от слухаю плеєр, багато гарної музики. І, коли в громадському транспорті чи на вулиці вона пройме мене до мурашок по тілу, я тихенько, про себе, усміхнусь. Усміхнусь, коли виходитиму з книгарні з щойно купленою книгою (шматочком великого щастя). Усміхнусь, піднявши голову угору, до неба, коло воно таке не по-зимовому легке. Усміхнусь випадковому перехожому, зустрівшись з ним поглядом. Усміхнусь собі, десь там, всередині себе. 

І ніби легко утримувати себе в цьому стані, здається, в будь-яку хвилину все розвалиться, розсиплеться, розлетиться до дідька. Чи то може все і всі вчать мене - не може все бути просто так, не може все бути ПРОСТО? Мусить бути якесь але... А чи справді мусить?!!!


Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline

ЗаТиШок

Среда, 22 Декабря 2010 г. 00:49 + в цитатник
В колонках играет - Emilie Simon - Desert
 (639x424, 21Kb) Настроение сейчас - ммм

 Один за одним проходять наші зимові вечори. Вечори жовтуватого світла від ламп, іноді від свічок. Вечори чаю з імбирем чи корицею, вечори з розмовами, фільмами, книгами, музикою, затишком. Чимось по-справжньому домашнім. Чимось, що хочеться цінувати і берегти в своїй пам'яті. Знаю, що 2011 зустріну так же - спокійно і затишно. Вдома і сама. Подалі від тусівок, їх шуму і п'янок. Так це тішить, що з'являється давнооо забуте і по-дитячому наївне відчуття казки. Зависло воно навколо мене у повітрі і не відпускає. Здається, в один момент закрутить і підкине високо-високо, далеко-далеко звідси. А може мені просто хочеться... дуже і щиро хочеться відчувати себе щасливою? Нагадувати собі іноді про це.

Читаю Ружевича "Смерть у старих декораціях" і віє звідти тим самим, таким рідним. Слухаю багато французької музики, бо від неї якось по-особливому шкребе всередині. Нічого холодного, нічого гострого, нічого цинічного. Наразі буде так.


Рубрики:  Навшпиньки крізь прочинене вікно

стоп'ятсотий шмат дурниць

Понедельник, 20 Декабря 2010 г. 22:40 + в цитатник
В колонках играет - Damien SAEZ - jeune et con (acoustique)

Настроение сейчас - так дивно все

 ...бо коли у тебе все добре, ти просто не пишеш. ти просто живеш і насолоджуєшся отим "добре".

...бо я от перестала порівнювати свою душу із сміттєзвалищем. переглянула щось з того, що було цінним-важливим. виявилось, що то якесь суцільне непотрібство. а непотріб викидають. от і я прибралась трохи.

...бо ця зима на диво тепла. не від сонця, не від холодних долонь, не від гарячого вина... тепла зсередини. і така сумна водночас.

...бо ти втрачаєш, губиш, терпиш і чекаєш, чекаєш, чекаєш... здається, колись це чекання доведе до божевілля.

...

вчора слухала казки від Лірника, сьогодні - сумні французькі пісні. вчора сміялась душею, сьогодні так фізично відчувається порожнеча по всьому тілу.

я стала дівчинкою, яка щодня зазирає в поштову скриньку без надії там знайти щось. яка перечитує старе, але нікому не пише нового. 

і є стільки всього, що хотілось би сказати, викричати, вишептати, виплакати, вирвати з себе з м'ясом, з кров'ю, з усім болем, з усім отим щастям, що іноді не вміщається в погляді! але навіщо, зрештою?


 (500x501, 28Kb)

Рубрики:  ...пошепки до тіні...

про неї

Понедельник, 22 Ноября 2010 г. 20:23 + в цитатник
В колонках играет - Archive - Lights
 (500x500, 31Kb) Настроение сейчас - пігулки, пігулки, пігулки...верне від них

Тисячі її пальців проламують мені ребра, проникають між них і стискають нутрощі. А я сиджу отака вся німа (бо ж сама колись собі зашивала рота старою іржавою циганською голкою), флегматично спостерігаючи за цією дивною істотою.

Вона перестала мене лякати. Вона виє на повню і носить мене, сплячу, на своїх руках. Іноді я можу чути її думки крізь музику улюблених пісень.

А іноді вона заповзає в мою голову огидними слизькими хробаками і безсонними ночами я відчуваю як вони ворушаться всередині черепної коробки.

Вона має запах землі, трави і прогнилої деревини. Якби існували парфуми з таким запахом, я б їх обов’язково купила.

В мої долоні вкладає старі, погнуті цвяхи та уламки скла. «Ховай, ховай, дівчинко то в свої пуделка, скриньки, торбинки, в свої сни та під подушку! Ти одягнеш на себе мішковиння, ноги замотаєш в листя подорожника і йтимеш тисячі кілометрів спорожнілою планетою щоб спокутувати навіть не свої і навіть не гріхи. А не захочеш – пригвіздкую тебе твоїми ж цвяхами, зроблю розтин твоїми ж скельцями. Без анестезії.»

Вона ніби ідеальна героїня моїх пост апокаліптичних марень – сіра, лиса та погорблена, з кістлявими руками та перекошеним обличчям. Прекрасна в своїй потворності. І тільки моя. Вона харчується моїми пережованими, виблюваними мріями і здається, не відпустить мене вже ніколи.


Рубрики:  ...пошепки до тіні...

про гордість...шось таке

Суббота, 20 Ноября 2010 г. 18:36 + в цитатник
В колонках играет - Cat power - the greatest
 (508x480, 52Kb) Настроение сейчас - нервовий

Не перестає мене дивувати як іноді людям важко визнати свою помилку чи провину!

Навіть коли вже всі аргументи предявлено, коли всі шляхи відступу перекрито, коли доводиш до людину до самозаперечень і розгубленості...

Ні, вона не скаже нізащо «ну так, це я винен». Почне проявляти агресію. Кричати та ображати тебе, сподіваюсь на принцип «найкращий захист – напад». І з іншого боку вона отримує твій спокій як ще більший подразник. Проста ситуація перетворюється заледве не на цирк.

Ну і от тепер запитання – ЧОМУ так важко зізнатись іншим та собі, що ти десь прогрішив, що тебе спіткала невдача, що ти чогось там не знаєш…?

Таке враження, що люди надто зациклились на своєму его і все носяться-носяться з ним, забуваючи про щось, що справді важливе.

І недайбоже задіти їх за живе, всі ж такі ранимі та чутливі поробились…

Забагато гордості, пихи, самовдоволення, моментами навіть самолюбування.

А вона руйнує нас… так будьмо ж простіше, м?


Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline

побутове надто

Пятница, 19 Ноября 2010 г. 14:14 + в цитатник
В колонках играет - Archive - You make me feel
 (353x530, 76Kb) Настроение сейчас - арррргхх!

Сиджу, приклеєна до монітора, шукаю всеможливі програми-гранти.

Хочу кудись поїхати …

Сама ж грошей стільки не маю. Отже вихід один – заповнювати CV, анкети, бланки, писати дурнуваті есе… для того, щоб мої старання хтось оцінив і хоча б частину моїх витрат оплатив.

Це геть не смішно, виявилось, що організаційний внесок в конференції у Токіо «всього» 10 тисяч гривень. + дорога, мед. страхування та віза. І щиро вдячна, але ваші сніданки-обіди-вечері мені вже зовсім недоречні.

Знову ж, Британія зі своїм економічним розвитком у Африці. Це ж просто винос мозку суцільний.

Знову ж, Франція і нормальні гранти…для митців. Нажаль, ніякий я не митець.

Список можна продовжувати до безкінечності. Якась вселенська змова чи що?!

Але і без того зараз буде куди… Київ, Тернопіль, Чернівці.

Хоч щось, хочу кудись, аби не на місці.

Бо тут мене пожирає нудьга. Зїдає без останку. А скоро ще й зима…

Тут вже не до жартів.


Рубрики:  ///Devoted to... stuff///

про...

Воскресенье, 14 Ноября 2010 г. 00:33 + в цитатник
В колонках играет - Yann Tiersen - Summer 78
 (378x479, 40Kb) Настроение сейчас - так дивно-дивно

Дивлюсь на своє відображення в горняткові з чаєм. Деформоване, розмите, як і свідомість наразі.

Думаю от про людей. Про тих, з якими колись проводила доволі багато часу, які поїли мене гарячим шоколадом із термоса, які проводили додому, з якими сиділа на даху, звісивши донизу ноги, з якими робили глінтвейн, слухали музику, ділились думками і мріями.

Або ж про тих, з якими зводило докупи життя. З якими ночами слухали польське радіо, блукали вулицями гігантських міст, зустрічали сходи сонця на березі океану, дивились ночами фільми, сиділи біля багаття, писали вірші, плакали. Тих, яких навряд чи ще колись побачу.

Вони зараз якісь безповоротно далекі. І це так природно, звично. Для мене.

Не щемить, залишається лише ностальгія. Бо я вмію прив’язуватись всією душею, сильно і щиро. Але вмію і відпускати. Просто деяких людей відпускати набагато важче ніж інших. Надто глибоко вони приживаються десь всередині тебе. Надто велику частину тебе забирають із собою. Та нехай. Я заштопую рани частинками їх душ.


Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline

щозабред?!

Четверг, 11 Ноября 2010 г. 01:19 + в цитатник
В колонках играет - Olafur Arnalds - Faun
 (464x604, 80Kb) Настроение сейчас - відсутній

Чим більше думаю про людські стосунки, тим чіткіше усвідомлюю, що не хочу цього собі.

Надто багато в цьому всьому отієї нудоти…. порожнечі… відчаю… і болю, який не озвучиш.

Надто все жахає…

Особливо коли розумієш…порожнечі всередині ніхто не заповнить собою.

Ніхто і ніколи.

Не для мене.

Та і на подібне надіятись – просто наївно.


Рубрики:  ...пошепки до тіні...

дні не на дні

Вторник, 09 Ноября 2010 г. 23:11 + в цитатник
В колонках играет - Cecilia:Eyes - Too late for a porn movie
 (596x480, 72Kb)

Ні, я все таки люблю дні підборів і платтячок.

Дні гарних заходів сонця.

Дні зустрічей із хорошими людьми, яких не бачила вже пів року

Дні, коли отримуєш видимий результат своєї роботи.

Дні, коли з навушників лунає улюблена музика.

Дні, коли кімната освітлюється великою кількістю свічок.

Тоді ніхто і ніщо не зможе зіпсувати моєї внутрішньої рівноваги.

Все ж залишається якийсь щем. За чимось/кимось чи абстрактний – то вже таке.

Просто без нього все якось не так. Тому нехай щемить собі.

Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline

вперед... тільки вперед

Воскресенье, 07 Ноября 2010 г. 16:27 + в цитатник
В колонках играет - Maybeshewill - In another life when we are cats

Настроение сейчас - щось непрозоре трохи

Так добре засинати поряд, вдихати запах твого волосся, торкатись, обіймати, кусати і цілувати. І дивитись разом фільми, люблю дивитись разом фільми.

Дякую, моя хороша,  за ці хороші хвилини, години….

Цього тижня розпочинаю сезон ковзанів, дуже довго вони чекали свого часу на шафі. Хочу на каток, хочу кататись, не сидіти на місці б тільки.

А ще дуже хочу потрапити на ту виставку мистецтва окімоно у Львові.

Хочу ще до Чернівців… місто мене зачарувало насправді. Але то буде вже взимку.

Крім цього ще є сила силенна всього, що хочеться зробити.

Тільки б не дозволити б ліні стати на перешкоді.

Тільки б побільше завантажити себе цікавим , щоб не залишалось часу на дурні думки.
 (500x332, 30Kb)

Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline

дурне таке

Суббота, 06 Ноября 2010 г. 13:51 + в цитатник
В колонках играет - Lampshade - Angel in Stockholm

 (500x500, 38Kb)Настроение сейчас - ЯК тут холодно!(

 

От є у мене якісь там собі задатки… до того і до цього і до іншого…

…і по всіх параметрах – не дотягую до якогось достойного рівня.

Що то – лінь, відсутність таланту, всесвітня змова?)

От для прикладу – маю собі цю свою цифрову мильничку, кляцяю кадр за кадром з надією на якийсь розвиток.

Але ж мало кляцяти, мало знати якісь банальні загальновідомі речі, мало можливостей мого фотоапарату!

А прогресу ж немає! Як було посереднє лайно, таким воно і залишається.

І це мене дуже засмучує.

Та й стосується всього, за що я берусь.

Може я просто на більше не спроможна і не варто й рипатись?

Але ідіть до дупи, такі думки!

Колись куплю собі нормальну техніку, САМА на неї зароблю, не інакше… а поки що поповнюватиму свої знання і продовжуватиму в тому ж дусі.

О, свята наївність...

 

Рубрики:  ///Devoted to... stuff///

статик

Пятница, 05 Ноября 2010 г. 23:18 + в цитатник
В колонках играет - Maybeshewill - Co-conspirators
 (500x373, 24Kb) Настроение сейчас - ...

Писала купу лайна, яка абсолютно не несе в собі змісту.

Видалила.

Нема його, змісту себто… скільки б не намагалась – не стане легше.

От хіба що музика… от і все.

Хочеться кричати… так, як ще не кричала. Так, як, мабуть, і не зумію…

Хочеться заснути... або прокинутись, бо здається що я знаходжусь в якомусь дивному затяжному сні.

До дідька банального... не пошлого, а на надриві щирого.

 


Рубрики:  ...пошепки до тіні...

не просто просто

Вторник, 26 Октября 2010 г. 02:44 + в цитатник
В колонках играет - Regina Spektor - Apres Moi
 (400x300, 17Kb) Настроение сейчас - сльозосоплі

Я якась вся така розклеєна і сентиментальна останнім часом, що аж смішно.

Катаюсь вечірнім містом на тролейбусі. Вечірні тролейбуси завше напівпорожні, та все одно найкраще стояти на задній площадці і дивитись на злітні смуги вулиць, освітлені фарами машин, ліхтарями, різнокольоровими вітринами... А у вухах буде хороша музика, від якої мурашки по всьому тілу. Вночі, замість того, щоб спати, дивлюсь фільми… або на свою вулицю. Довго стою на балконі і прислухаюсь до звуків нічного міста.

Інколи стає не по собі від думки, що все це – страшна безвихідь і банальність, безперспективна лажа. А в інші моменти просто посилаю ці думки до дідьчиної матері.

Я ж сильніша за це все…Варто лише трохи пересилити себе, дати самій собі доброго стусана-ляпаса-підсрачника і що ще, і продовжувати (нехай і безперспективно) але жити, блін.

В такі моменти як зараз мені хочеться і віриться в те, що все у мене буде добре.

I must go on standing
I'm not my own, it's not my choice


Рубрики:  Навшпиньки крізь прочинене вікно

Drыm

Воскресенье, 24 Октября 2010 г. 01:11 + в цитатник
В колонках играет - Cecilia Eyes - Flags
 (471x480, 29Kb) Настроение сейчас - 0_о таке ух...

Вітер розвіває паперові оголошення, залишені кимось для когось. Шматочки пустослову.

Вітер гуляє моїм містом, забираючи з собою поодинокі листочки і мої нав’язливі думки.

Вітер заплутується у гіллі дерев і падає просто мені на голову, а я падаю в кому.

Іноді я гуляю тут, переконуючи себе, що це вперше, що раніше мене тут ніколи не було.

І тоді все стає трішки чарівнішим. Шкода, що не ріднішим.

Старенькі східці ведуть мене до річки. Туди, де найкраще топити луску непотрібств у воді, розбавляючи її молоком туману.

А більше нічого і не треба мені.



Осінь?Нє!

Пятница, 22 Октября 2010 г. 22:58 + в цитатник
В колонках играет - The Best Pessimist - My heaven ends disaster
 (419x420, 44Kb) Настроение сейчас - тидиж

Повільно тягнеться час, все наче зависає, а я… я продовжую задаватись тими ж питаннями. Цікаво, якби можна було зрозуміти цей стан, стало би легше? Навряд.

Іноді хочеться напустити повну ванну води, досипати туди льоду, осунутись з головою в цей холод і так провести всю зиму. Чи, як у тій книжці, разом з дикими котами заснути в старій деревяній хатині посеред гір і прокинутись тоді, коли буде тепло.

Але то всього лиш перспективи на зиму.

Наразі мені найбільше подобається отой коротесенький шматочок доби, коли заходить сонце. В тому світлі можна тонути, можна загортати його долонями, вплітати у волосся, розбавляти сльозами, видихати з димом цигарки, затримувати на кутиках губ – для теплої посмішки. Коли все таке невагомо-крихке. Кожного разу відчуваєш відповідальність за свої жести і слова, бо ж боїшся розбити в друзочки саме ось цю секунду.

Місто, поржавіле у своїх осінніх снах, потроху вицвітає. Здається, неминуче вже так близько, що стає важче дихати і здавлює у грудях.

Цієї осені мені трапляється багато мертвих птахів. За кожним з них цикають стрілки годинника. І може навіть правлять у церквах. А мені вже навіть не сумно. Тільки боляче.


Рубрики:  ...пошепки до тіні...

Про інше...

Воскресенье, 10 Октября 2010 г. 23:21 + в цитатник
В колонках играет - Immanu El - Archers

Настроение сейчас - ну що тут додаси... десь далеко...
 



 (604x453, 92Kb)

Охопила страшна ностальгія за тим, чого ще скоро мені не відчути – європейськими містами і їх атмосферою.

З усіма тими вуличними джазами, літніми кафешками, цокотом кінських копит, запахами кави та голубами. З різними людьми, які поспішають кудись-відпочивають на лавчинах-спілкуються-палять-замріяно дивляться у небо-читають газети-плачуть…

Десь там, далеко звідси, якось вселилась немала частинка мене. Я знаю, мені її не повернути, але я того і не прагну. Вона живе собі там і ніколи мені не надсилає листівок, не пише листів. Але я знаю, що вона щаслива і щодня посміхається.

У неї там маленька квартирка на останньому поверсі з невеличким балкончиком, що виглядає на одну з міських площ. Щоночі вона туди виходить з цигарками і довго закохано розглядає своє місто.

Вона носить високі підбори і різнокольорові шалики. Щоранку вона пє каву в кавярні, що знаходиться на першому поверсі її будинку. Вона завше носить з собою в сумці якусь книгу і коли тепло любить читати їх в одному з парків свого міста.

Вона гуляє містом і подумки фотографує кожен жест перехожих, кожну тінь від будівель.

Вона засинає тільки після какао з молоком і щоночі бачить сни.

Мабуть варто було б до неї якось навідатись…


холодне ранкове світло

Среда, 06 Октября 2010 г. 13:03 + в цитатник
В колонках играет - Placebo - Fuck u
 (432x604, 67Kb) Настроение сейчас - аррррр

О 5 ранку повільно розсмоктується космос ночі з пригвіздкованим до неба зірками і розхитаним місяцем. Так, розсмоктується, повільно розтікається вздовж лінії горизонту великою гематомою щоб потім, врешті-решт, потонути у теплі ранкової сепії.

А мені холодно. Не вдається зігріти долонь, та й душею протяги гуляють.

Я їду. Туди-сюди, яка вже різниця?! Брехати собі, що це щось змінить, просто смішно.

Дуже короткі ночі, ще коротші дні, і все це – суцільний монохром.

Порепаний екран моєї реальності давно не показує нічого нового, а я дивлюсь на нього, у нього, приклеюючись поглядом, віями, душею…

Сьогодні один з тих днів, які хочеться чимпошвидше прожити, вписавши його до списку втрат і бездарностей.


Рубрики:  ...пошепки до тіні...

Пора...

Вторник, 14 Сентября 2010 г. 19:24 + в цитатник
В колонках играет - Helios - Bless this morning year
 (594x396, 91Kb) Настроение сейчас - awwww

Пора ефемерності реального.

Мабуть через те, що дивлюсь на світ через дим багать та мяке, ніжне сонце.

Запах паленого листя, що стоїть навколо, відкидає флеш беком у ще таке недавнє літо.

Знову і знову вривається вона в моє життя – пора «золота на блакитному», пора хронічно мокрих ніг та замерзлих пальців, які відчайдушно хочеться зігрівати подихом, пора порожніх двориків і самотніх прогулянок під мокрими електричними дротами…

Пора геть не притупленого болю і сумної музики…

Але все ж… так добре.

І я тішусь кожному настроєстану. Ціную.

Поки я оце так собі тішусь, в мене під ребрами знову починає боліти.


Рубрики:  ...пошепки до тіні...

ДякуYou

Среда, 11 Августа 2010 г. 21:15 + в цитатник
В колонках играет - Nickelback - Photograph
 (466x699, 226Kb) Настроение сейчас - ...

Останній вечір в Луцьку і якось так тоскно і добре водночас. Спокійно.

Вчора поїхала Христя, яка жила у нас останні кілька днів. На пам’ять залишились подаровані бабка і книжечка про Муммі Тролів, яку так давно вже хотіла мати.

Годину тому пішла Ася, яка втішила мене віршами і компанією.

А тільки що – Вікуся, втомлена ще з роботи, але незмінно хороша-хороша.

Кухня, яку я останнім часом особливо гостро полюбила, сповнена запахом ароматичних паличок.

І на столі лежить ракушка, подарована Фантоміком.

А ще Іскра, закинутий будиночок у старому, чарівний захід сонця на полі, посиденьки під ясеном біля замку, і те, як ми пили сьогодні сік з Нелькою і її мамою в якійсь кафешці і наскільки ж було добре десь там, всередині.

Якісь такі емоційні друзочки, від яких дуже тепло і затишно.

Приємно від того, що я можу отримувати подібні емоції від людей і віддавати їм, в свою чергу, теж частинку себе.

Забагато сентиментів і те де?... Сьогодні це так… і просто дякую)


Рубрики:  Навшпиньки крізь прочинене вікно

...відпустила...

Среда, 04 Августа 2010 г. 17:03 + в цитатник
В колонках играет - De la mancha - Release all light
 (480x480, 37Kb) Настроение сейчас - наснилось мені дещо гарне

Я готова тонути в цих звуках довіку.
Закохана в музику.
Закохана у відчуття, що можу переживати, прослуховуючи її.
Що ще дозволяє настільки гостро відчувати себе живою?!
Природа та музика. А поєднання їх забирає мене. Відносить.
Вперше за багато-багато років мені не хочеться, щоб приходила осінь.
Не хочеться втрачати тоненької ниточки ілюзорної свободи.
Втрачати можливості спакувати речі до наплічника і податись кудись подалі з міста.
Приємно лоскоче думка про гру на гітарі, олійні фарби і все те, що хочеться намалювати.
...про басейн і відсутність алкоголю.
...про те, що я знаю для чого мені це літо ескапізму.
...
Я безкінечно наразі хочу конкретно-ніжного погляду-дотику-слова...
 


Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline
Навшпиньки крізь прочинене вікно

Важко...

Вторник, 03 Августа 2010 г. 00:04 + в цитатник
В колонках играет - Immanu El - Panda
 (411x479, 24Kb) Настроение сейчас - ...

Важко повертатись з гір додому. Важко прокидатись з недовгої, але казки.
Відпустити всі ті вершини-тумани-небесності... Зігріти ноги від холоду роси та води у гірській річці,
вимити волосся, втративши легкий аромат багаття і трав... Втратити шматочок себе... безповоротно.
Дуже хотілось кричати, плакати, божеволіти.
Пішла до річки, геть не стримуючи сліз. І дивилась на захід. І було ДУЖЕ погано.
А ще було безумно гарне небо. Воно завше таке різне-різне, просто в окремі дні - неповторне.
Через годину (о, офіційність, бля!) мені виповниться 23....а мені просто ж хочеться подітись. Щоб нікого не бачити.
Я воліла б сидіти там...на вершині гори, підкидаючи дрова у багаття, і пити смачнюче домашнє вино, геть не п'яніючи.
Я, здається, помру, чекаючи... справді болить це все так. Навіть не здогадувалась, що спроможна на таку кількість сліз...
 


Рубрики:  ...пошепки до тіні...

Про минуле

Вторник, 27 Июля 2010 г. 16:50 + в цитатник
В колонках играет - Morphine - Cure for pain
x_936518f7 (480x480, 34 Kb) Настроение сейчас - my personal blues

Кожна поїздка має свій особливий післясмак.

Зараз разом із присмаком гіркого шоколаду у роті розчинається відчуття маленької втечі. Втечі в хорошому розумінні цього слова.

Не від себе, а заради себе.

Пірнання у воду, чи може більше навіть у себе, коли ти наодинці сама із собою, оці окремі секунди на рівні вдих-видих. Думки, що приречені померти в твоїй голові назавжди. Саме в ці секунди просто відпускати, розуміти, сміливішати.

Усе це обережно складається, пакується в валізи до наступного літа. Попереду ще один місяць, але немає змісту гадати яким він буде. Краще пізніше описати і його післясмак. Певна, то буде щось нове і свіже.

Сьогодні ж просто дуже багато дощу, приємної музики і віршів Пастернака. Домашній короткочасний затишок. Такі дні нагадують мені про безмежну кількість ніжності, що тоне десь всередині мене. Хочеться ділитись нею...


Рубрики:  ...silent these wors are...

Про коробки і болюче

Вторник, 27 Июля 2010 г. 00:24 + в цитатник
В колонках играет - Julian Thomas - Suicide

Настроение сейчас - messed up

 

У мене є коробка. Проста така собі картонна коробка з-під взуття. Але водночас геть не проста. Там купа речей-спогадів. Дрібниць, здавалося б, нікому не потрібних. Мабуть то прерогатива дівчат – мати подібні коробки. І я в цьому далеко не оригінальна.

Але як же приємно час від часу перебирати всі ті частинки власного життя, що існує тепер тільки у спогадах, які ніхто не в праві забрати у мене.

Отака собі ностальгія і давить у горлі. З колонок звучить голос Джуліана Томаса і до дідька хочеться плакати. Інколи події, після того, як їх переживаєш, стають ефемерними, іноді навіть здається, що все це відбувалось з кимось іншим, не з тобою.

Згортаю в жмені всі ці друзочки себе – я така вся розбита. Скільки часу намагаюсь навести лад у своїй голові, а це набагато важче, ніж прибрати у квартирі, на полицях, в коробочці… Але тільки це мені залишається. Допоки не зрозумію в чому полягає моя проблема, не зможу бути щасливою, як би то драматично не звучало.

Наразі ж залишаюсь для себе чудовиськом…

 (500x340, 34Kb)

Рубрики:  ...пошепки до тіні...

Замітки на... полях

Четверг, 15 Июля 2010 г. 18:25 + в цитатник
В колонках играет - The American Dollar - Age of wonder
 (466x699, 138Kb) Настроение сейчас - просто добре якось....

На рівні дороговказу, що перекреслює назву твого населеного пункту червоним, починається справжнє життя. Солодкуватий запах розпеченого асфальту відступає, звільняючи місце ароматам польових трав. Високовольтні дроти виглядають геть вульгарно та недоречно. Шум міста розчиняється у щебеті птахів та сюрчанні цикади. Ти звільняєш себе, віддаєшся сонцю, землі та вітру.

Видихаєш з полегшенням, знімаєш взуття, повільно ступаєш уперед. Пальці лоскоче пшеничне колосся, у волоссі заплутується невагоме проміння. Ти просто живеш, дихаєш, відчуваєш…тут і зараз.

А потім сонце піддасться хмарам, вони швидко і впевнено заполонять простір неба, а ти… ти відчуєш на своїй шкірі тисячі холодних крапель дощу. Мурашки по тілу і гостре відчуття реальності. Впадеш у траву, висушену сонцем, майже сіно, і будеш смакувати ці дивні ритми, що краплини витанцьовують на твоїх долонях, щоках, плечах…

І це, по суті так мало, але і так багато…

І це все, що потрібно, аби бути глибоко щасливим.


Рубрики:  Навшпиньки крізь прочинене вікно

*жал(і?)ю себе*

Пятница, 28 Мая 2010 г. 18:52 + в цитатник
В колонках играет - Dikta - Goodbye
Настроение сейчас - уг

Ля_каюсь… так страшно спостерігати розпад своєї свідомості – ловити її крихти і друзки.

Лише для того, аби принести весь цей оберемок на багаття нового дня.

Я бачу сон наяву. Він давить, повільно замотує очі колючою проволокою, а я…я видавлюю з себе слова-думки-подихи…аби лиш не впасти назад – в ту кому.

І фіолетовий холодний день буде єдиним, хто бачитиме мою цю слабкість.

Відламуй собі від мене спогади, забирай назад всі свої частинки, які десь ранили тіло, а десь прижились в душі. Видирай в мене з-під ребер згусток тепла і світла, щоб я більше не сміла дивитись комусь прямо у вічі.

Я знаю, твої кігті ідеально для цього створені – шматувати мене.

А може перегризи мені горлянку, аби я більше не билась в конвульсіях?

Для чого це? Все це? Мені?

Іноді я себе просто ненавиджу.


 (604x397, 82Kb)
Рубрики:  ...пошепки до тіні...



Процитировано 2 раз

у скронях

Вторник, 25 Мая 2010 г. 22:20 + в цитатник
В колонках играет - IAMX - I am terrified
 (319x480, 24Kb) Настроение сейчас - болить

Кутаюсь в долонях у неба… залишається так мало – тільки це вікно з жалюзями і чекати.

Є відчуття своєї банальності, повторюваності, потворності – душевної, фізичної…

Хочеться більшого… натомість здається, що десь всередині щось вмирає.

Так болісно і безкомпромісно.

Хтось впивається струнами мені у ребра – намагається витягнути з мене душу. І я намагаюсь думати про більше, ніж…

А ніж наразі впивається-розрізає мою посмішку.

 


Рубрики:  ...пошепки до тіні...

nude but cosy

Среда, 12 Мая 2010 г. 22:55 + в цитатник
В колонках играет - Olafur Arnalds - Faun

 (512x318, 28Kb)Настроение сейчас - омммм....

 

Це вже практично аксіома – чим більше людина позиціонує себе естетом, духовно розвиненою особистістю з глибоким внутрішнім світом і нестандартними думками – тим більше в ній лайна і непотребу. В той час, як від того ж безпритульного чи "розумово відсталого" можна багато чому повчитись.

Слід врахувати, що на енергетичному рівні люди «прощупуються» дуже чітко. І як би вони не припудрювали свою вбогість – все це буде марними та безперспективними зусиллями. Та й загалом, окремі, іноді штучно змодельовані, ситуації здатні чітко показати істинну суть людини.

Це так, між іншим…

Наразі ж буду нанизувати на тонку прозору нитку свою душу, по маленьких бісеринках. Нехай це забере у мене багато часу, бо зараз я ще так багато не розумію і не можу усвідомити. Але все у мене вийде.

І не варто затримуватись на банальних речах, непотрібних людях і внутрішніх заморочках.

Це лише забирає час, емоції і зусилля.

Хочеться дуже навчитись правильно розставляти пріоритети.

Ось.

 

 

Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline

Без заголовка

Среда, 31 Марта 2010 г. 16:03 + в цитатник
В колонках играет - Origa - Don't call

Настроение сейчас - ...вар'ят в хаті...

Не хочу нічого нікому... ВЗАГАЛІ!... тільки мовчати.... 

Мабуть, було б кльово, якби люди розучитись говорити... не можна було б прикриватись отим поносом із слів і брехні, із непотрібних, умовних, фальшивих звуків.

Тільки очі... погляди.... міміка... дотики душами...

Ми розучились вірити одне одному... Ми навчились переливати гівно з одної голову в іншу, ми розучились бути собою, зате в нас так кльово виходить обгаджувати інших... розчаровують мене люди...

  (604x455, 56Kb)

Рубрики:  ...silent these wors are...

Оkеаn

Пятница, 15 Января 2010 г. 17:07 + в цитатник
В колонках играет - Helios - Bless the morning year

 (302x415, 18Kb)Настроение сейчас - холодні мандаринові шкурки на підвіконні

Коли ти лежиш в обіймах так дивно, кому ти в той момент належиш…
Про що ти думаєш і чи думаєш взагалі.
… Про кораблі, що десь далеко за лінією горизонту відчалюють з портів.
З кінцями переселилась у пост рок. Там так багато мене… Мене справжньої і живої.
Житиму там, де вчорашні сонця забруднились нашим попелом…
Витрушую його з голови, як мертвих метеликів витрушують з попільнички.
Там сонця не ховаються за лінію горизонту…
Там немає ночі.
Там немає людей.
Лише безкінечні простори океану.
Не якогось конкретно-реального.
Просто дуже холодного, солоного і древнього.
Він обійматиме мене до тих пір, поки я з головою не поглинусь його хвилями.
Поки не залишиться потреби робити ще один подих…
 

 

Рубрики:  ...пошепки до тіні...

про собак та гладіолуси

Воскресенье, 27 Декабря 2009 г. 00:01 + в цитатник
В колонках играет - Vivienne Mort - Лети
 (360x414, 39Kb) Настроение сейчас - і де то грьобане відчуття свята?!!!

Богині таки носять на головах поліетиленові пакети замість тонких вуалей та шовкових шаликів! І крапка.

Я закриваю очі, захищаю обличчя долонями.

У темряві виникає відчуття відсутності. Себеусобітебевменіменевкомусьвзагалінерозуміювженічого.

Я ніколи не фарбувала губи, і ось вона – помада кольору крові.

«любов…це не м’ясо, але щось таке криваве».

Відображення у дзеркалі з кожним днем стає все більш незнайомим, чужим, відштовхуючим.

Я лиш хочу, щоб пальці мали здатність проникати вглиб скронь і рвати думки на нікому не потрібні клаптики.

То було б дуже хаотично… можливо, навіть надто драматично…

До дідька драматизм, я стану на цю зиму гладіолусом.

Чи, може, собакою?!

Г-а-у-у-у-у-у!!


Рубрики:  ...пошепки до тіні...

y sni.g.AH...

Суббота, 19 Декабря 2009 г. 23:26 + в цитатник
В колонках играет - Helios - the obeisant vine
 (361x402, 22Kb) Настроение сейчас - nekoсний

Мені так подобається чути хрускіт снігу під черевиками і мерзнути в руки.... чи коли на віях утворюється іній.

Мені не подобається, що так швидко розряджається батарея в плеєрі. Але кльово слухати окремі пісні на повторі.

Мені подобається сидіти на гойдалці в дитячому містечку і поволі розкачуватись ногами під ритми улюблених пісень.

А потім сидіти вдома і поволі опускати мандариноваі дольки у гарячий зелений чай з суницею...

Проводити вечори вдома, в якомусь сонному затишку.

zuма... збираюсь її пережити... наперекір усьому...

Мене оточує стільки дрібниць, на які я часто, нажаль, не звертаю уваги. А варто було б.

Адже для мене це дуже багато значить.

І як би не було важко дихати... І як би десь там, під рербами не виривався на волю хижий звір...

... я залишаюсь я...

...і десь там всередині все ніяк не помре віра у щось добре і світле...

.

 

 


Рубрики:  Навшпиньки крізь прочинене вікно

...холод no....

Вторник, 08 Декабря 2009 г. 20:01 + в цитатник
В колонках играет - Люмен - Сколько

Настроение сейчас - ноги мерзнут, душа стонет

 

Я выхожу на улицу – нужно поуютнее укутаться в любимый шарф, поглубже спрятать глаза под тенью шляпы, подальше унести свои мысли под ритмы музыки.

Я складываю ладошки, дышу на них, пытаясь согреть. Не люблю перчаток. Они мешают пальцам осязать этот мир.

Как-то так незаметно и быстро прошла календарная осень. Во мне она всегда.

Но трудно мириться с холодом.

На улице… и где-то там, внутри себя…

Сжимаюсь от этих ощущений, дрожу губами, пытаюсь шептать слова песни…

Какие-то шумы IDM'овские.. Какие-то радиопомехи… Где-то даже царапины на фотографиях… диск воспоминаний затертый до дыр, больше не хочет играть…

Моим приютом на эту зиму станут поля… Я уже это знаю…


 (498x336, 41Kb)

Рубрики:  ...пошепки до тіні...

зав'язуй очі моїм снам

Вторник, 08 Декабря 2009 г. 00:09 + в цитатник
В колонках играет - Seether - Tied my hands

Настроение сейчас - дрижитьсвідомістьперевертаютьсядумки

 

навіть сирени нахабного міста не спроможні заглушити твого серцебиття...

пальцями крізь стіни відчуватиму думки, по той бік реальності і дощу без упину шукатиму їх

ти ріжеш свідомість своїми невчасностями, заклеюєш очі соком черешні, а вуста – мозаїкою реальності

я хотіла бути кимось хоча би для одного тебе, тремтіла від випадкових доторків душ

місто, тісне у кватирках життів, надто добре сховало твою душу

ти... ти теж відрощуєш байдужість та відстань...

а я поступово перетворююсь у манекен - пластикове тіло та відсутній погляд... і завше холодні долоні.


 (499x342, 22Kb)

Рубрики:  ...пошепки до тіні...

Без заголовка

Среда, 25 Ноября 2009 г. 00:23 + в цитатник
В колонках играет - Theodor Bastard - Лилии

Настроение сейчас - умс

сегодня я буду мечтать маленькими вдохами...

трепетно дрожать последними солнечными лучиками на ресницах, вот еще 24 бесполезности в моей жизни, вот они позади.

мое небо изо всех сил сдерживает слезы... оно не хочет плакать мне на ладошки и щеки... оно научилось улыбаться мне так искренне...

в венках-нервах чувствуется электричество, такой металический привкус жизни. Нежмножко поржавевшей.

когда-то я возьмусь за нее, вычищу, вымою... доведу до хорошего состояния... И подарю кому-то. Перевяжу даже бантиком.

а пока... пока я держусь за сны, за отдельные свои мечты, за сюр...

мне так уютно - сидеть где-то не дома, на подоконнике маленькой кухоньки, пить горячий шоколад, болтать всю ночь напролет, убегать от этих мыслей...

может быть, как-то я научусь ложится не в 5 утра...

может быть, мои руки будет согревать твое дыхание...

может быть, я перестану лгать себе, что у меня есть всë для счастья.

 (499x331, 16Kb)

Рубрики:  ...silent these wors are...
...пошепки до тіні...

Без заголовка

Суббота, 07 Ноября 2009 г. 14:13 + в цитатник
В колонках играет - Торба-на-круче - Псих

Настроение сейчас - ..дышу...

 

"И острым длинным гвоздём проткну наушники-шишки,
Чтобы вместо мусора слышать твой смех"

(с) Торба-на-круче


 (224x297, 13Kb)

Рубрики:  ///Devoted to... stuff///

Маленька мрія

Вторник, 03 Ноября 2009 г. 17:19 + в цитатник
В колонках играет - Сны моего неба - Last spring/Final sounds

...

Хочу до моря... На покинутий пляж.

Ходити босоніж по лінії прибою, щоб аж судомило від холоду.

Щоб мокрий пісок прилипав до рук, губ, волосся.

Щоб солонуватий вітер рвучко пробирався між пальців.

Хочу, щоб там був ти...

І цілувати тебе так відчайдушно, наче це мій останній подих.

hjhtjr (498x332, 19Kb)

Рубрики:  Навшпиньки крізь прочинене вікно

Без заголовка

Воскресенье, 01 Ноября 2009 г. 14:37 + в цитатник
В колонках играет - Yann Tiersen - Comptine D'un Autre Ete-L'Apre

Настроение сейчас - empty

Ян Тірсен... такі гарні ліки...

Я б хотіла чоловічка - сумного та з ліхтариком у руці, як на моєму старому малюнку.

Хотіла б дивитись в його сумні очі цілісіньку вічність 

 

Думки зав'язались у вузлики.

Не так далеко до зими, а настрій вже відповідний.

Не встигла захопити з собою пригоршню осені. Не встигла закрити очі... як на душі ще більше спустошення.

Читаю frieze, дивлюсь фото талановитих людей, програмую себе на краще.

Посміхатись.... більше посміхатись.

Просто так... собі... у дзеркало.

 (493x453, 27Kb)

 

Рубрики:  ...пошепки до тіні...

Сум та Ірка

Воскресенье, 25 Октября 2009 г. 18:23 + в цитатник
В колонках играет - King Krimson - Moonchild

 (294x478, 12Kb)

 

Він накриває мене лінивими хвилями, так легко у ньому тонути. Так спокійно віддаєшся йому, без зайвих запитань.

Скорочувати осінні вечори в компанії кави та музики. У темряві і самотності. Мабуть, це мені найбільше личить.

Поряд з людьми впадаю в неадекват. І так мало залишається тих, рідних.

Голова заповнена мильними бульбашками, жовтим листям, дощовими краплями. Вії злипаються від сліз.

"Відчуваyuo"... Тебе. В собі.

Такий абстрактний, ефемерний, абсолютно невідомий. Але необхідний.

.Холод.Смуток.Біль.

Це частина мене. Така я є - разом з ним у собі.

І так, мені потрібно тепло.

Погляду, слова, долоні, душі - аби не замерзнути, не зламатись.

 

 

 

 

 

 

Рубрики:  ...пошепки до тіні...

Bulletproof

Суббота, 24 Октября 2009 г. 22:22 + в цитатник

В колонках весь день грає одна пісенька Радіохед...
I wish I was bulletproof
Іноді хочеться наростити на своїх емоціях та нервах броню.
Оболонку, яку ніхто і ніщо не зможе зламати.

 

Рубрики:  ...пошепки до тіні...

Затишок

Суббота, 17 Октября 2009 г. 20:03 + в цитатник
В колонках играет - Cat Power - The Greatest
 (297x471, 18Kb)
Настроение сейчас - ромашковий чай і трохи нежиті

Якщо вже перетендуєш на звання сильної - будь нею.
Так я думаю.
Не піддаватись слабкостям.
Не дозволити обставинам, погоді, людям (а особливо собі) заламувати руки.
В мене є все для того, аби бути щасливою
То чому б мені такою не бути?!
Хто/що стоїть на заваді?!

Я полюбила це місто - в ньому я знайшла шматочки себе.
Шматочки, яких не вистачало в моєму пазлі.
Цікавий період у житті - осінь.
Восени дорослішаєш... якось помітно особисто для себе.
Стаєш сильнішою... і слабкою водночас.
Це якось так ... добре.
Мені, принаймні, так добре.

Я тепер багато посміхаюсь.
Я тепер не підпускаю хижих думок.
Всередині я залишаю місце для джазу та емоційної гармонії.
Рубрики:  Навшпиньки крізь прочинене вікно


Поиск сообщений в -Sumire-
Страницы: 8 [7] 6 5 4 3 2 1 Календарь