-Музыка

 -Подписка по e-mail

 
Получать сообщения дневника на почту.

 -Поиск по дневнику

люди, музыка, видео, фото
Поиск сообщений в -Sumire-

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 25.06.2006
Записей: 414
Комментариев: 1446
Написано: 4319

Намного легче похоронить действительность, чем избавиться от грез.

Кем были эти мертвецы и кто они теперь? И кто я сама? Что такое «я»? Этот локон, эта кожа на руках, этот ноготь, который я подстригаю, глухие и слепые внутренности, занимающиеся моим пищеварением, лабиринт моих вен? Или всего лишь серая масса, похожая на ту, что я видела в ведре с формалином? Насколько моя личность помещается в мозговом веществе, в этой загадочной, азотсодержащей материи? Где мое «я»? Где – я? И, когда все кончится, чем станет эта бесчувственная на вид вещь, эта оболочка, брошенная одежда? Совет: главное – не задавайте вопросов, и получите ответ. (Габриэль Витткоп – Прогулка в морг)


Без заголовка

Четверг, 16 Августа 2012 г. 05:07 + в цитатник
HFvv4hXQLoA (500x500, 19Kb)
Пройшло багато часу і в мене знову з'явилась потреба періодично пописувати сюди.
Що ж змінилось? По великому рахунку нічого.
Неприродньо швидкий процес дорослішання. Кілька втрат, кілька знахідок.
Наближення осені, наближення часу справді великих і важливих змін.
А про те, що важливе, мені останнім часом говорити важко.
То який тоді зміст знову братись за старе?
Можливо хоч тут я спроможусь на ту надривну відвертість, якої мені часом не вистачає в житті?

the last day of summer

Среда, 31 Августа 2011 г. 22:18 + в цитатник
В колонках играет - Envy - life caught in the rain
Настроение сейчас - і

В останній день літа я сиділа в діда на льосі і лущила молоді горіхи. Поки пальці безнадійно не просякли їх соком.
В останній день літа я гладила коників, від яких приємно пахло сіном і сонцем. У них була тепла і трохи вогка від поту шерсть.
В останній день літа я, здається, встигла померти і народитись заново.
Такий собі re-birth з духовним ощищенням.
Рубрики:  Навшпиньки крізь прочинене вікно

летить чайка

Четверг, 25 Августа 2011 г. 15:36 + в цитатник
В колонках играет - Claro de Luna - Quedarse
100_9771я (640x427, 127Kb)
Хотілось би розповідати, але не так, не тим і не тому

Останні дні літа принесли стільки світла в мою душу
На дещицю подорослішала.
І тепер я ще довго сидітиму на високій горі, в атмосфері м'якого прибою, солоного вітру, неймовірних запахів і ззвуків...
Знатиму, що це не потребуватиме слів чи саундтреків.
Аби нам лише зустрітись поглядами в цей момент!

Залишу собі цей персональний дзен.
Бо ж летить чайка і все кльово.
Навіки віків.
Амінь.
Рубрики:  ///Devoted to... stuff///

Без заголовка

Воскресенье, 26 Июня 2011 г. 23:01 + в цитатник
Я помираю всередині, щодня щось в мені вмирає, безповоротно втрачається.
Як від цього вилікуватись?!
Чи я справді приречена отак скніти?!!

хочеться

Четверг, 16 Июня 2011 г. 15:27 + в цитатник
В колонках играет - Бабкин - не больно
comedy (699x338, 218Kb)
"Какая перемена! Тогда, в счастливом неведении, я рвался в незнакомый мне мир, где чаял найти столько пищи для сердца, столько радостей, насытить и умиротворить мою алчущую, мятущуюся душу. Теперь, мой друг, я возвратился из дальнего мира с тяжким бременем несбывшихся надежд и разрушенных намерений!"

А мені просто хотілося би лежати в траві, під деревом, відчувати легкі коливання повітря і слухати як мені читають уголос книгу. Тихим таким голосом, справжнім, живим, з емоціями.
Я б із захопленням, з невимовним задоволенням вслухалась би до кожного звуку.
І більше нічого не матиме для мене на сьогодні такого значення.
Рубрики:  ...пошепки до тіні...

Несвідоме

Среда, 15 Июня 2011 г. 15:42 + в цитатник
Розсипаюсь спогадами - порохом часу, мереживом свідомості.
Вони стають схожими на павутину, пошкоджену чиєюсь долонею.
Іноді мені здається, що в голові моїй зберігаються кадри з інших життів, реальностей, вимірів.
Вони приходять притупленими інтуїтивними відчуттями або з'являються мені у снах, які я до кінця ще не в силах осмислити.
Це щось більше за мене.
Те, що мало б бути ефемерним, стає чіткішим за мою "реальність" і мені якось трохи лячно від того.
Таке відчуття, ніби я на краю чорної бездни, от-от провалюсь у неї.


568393 (700x463, 186Kb)
Рубрики:  ...пошепки до тіні...

там

Пятница, 03 Июня 2011 г. 14:10 + в цитатник
Снимок (638x454, 64Kb)
Здається... все от, досягла цього стану, коли збираєшся докупи, в єдине ціле, осмислене і повноцінне.
Для того, щоб пізніше вкотре розбитись на друзочки.
Тепер щовечора я млію від тої кількості звуків, запахів, образів, тонів, які просто-таки звалюються на мене, переповнюючи.
Від цього і місто сприймається по-іншому, свіжо, не буденно.
Так, ніби воно стало трішечки ближчим, ріднішим, затишнішим.

Сьогодні я задавалась питанням - чому я не народилась в якомусь маленькому європейському (північноєвропейському) містечку, оточеному безкінечно мальовничим горами?
В містечку, де будинки і вулиці - з каменю, вікна - зі ставнями і фіраночками, підвіконня - з рослинами і котами.
Де посеред міста тече невелика річка і є багато місточків.
Де є багато затишних місцин для усамітнення і прогулянок.
О, я гуляла б там постійно! Часто носила б із собою в сумці книгу. І фотоапарат. А ще багато плівок.
Щоб потім проявляти їх у темній кімнаті з усіма цими ванночками, розчинами, чутливим до світла фотопапером. Про це у мене досі тримаються спогади вже 8-річної давності, дуже ностальгічні.
Здається, в таких містечках інтернет чи телефон - вияв несмаку.
Я б з превеликою радістю розміняла їх на хорошу кімнату-бібліотеку та старий патефон аби слухати Моцарта і джаз 60-х років.
Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline
Навшпиньки крізь прочинене вікно

з назвою

Вторник, 03 Мая 2011 г. 16:36 + в цитатник
Відпускаю нарешті їх у небо.
Доламуючи власні ребра-сірники, помічаю, що там, всередині, не порожньо.
Там все поросло ще торішньою травою...
І небо...його уламки повсюди.
Безпричинно-безнаслідкова весна снів, слів, днів, зведених брів, чужих голосів.
Хвилеподібне звучання, що з кожною нотою розрізає по сантиметру мого тіла, залишаючи врешті-решт невизначену за формою, змістом і призначенням масу.
"Будь ласка, будь ласка, будь ласка. будь...." зусилля, мУка застигає на губах і, здавалося би, тут і зараз я навіки онімію.
Щоденний одинадцятигодинний марафон безумства - падіння крізь себе, кулею навиліт.

тут

Вторник, 26 Апреля 2011 г. 02:01 + в цитатник
В місцях, де я провела все дитинство, починає пришвидшено битись серце, хоча саме тут я пізнаю спокій. Саме тут я найчастіше слухаю Музику Космосу. Саме тут ніздрі лоскоче безліч гарних запахів, а босим ногам так приємно торкатись свіжої зеленої-зеленої трави. Я могла б тут сидіти цілісінький день, не відводити погляду від плину води, тонути в думках, у собі.
Тут на деякий час зникають усі надумані проблеми, комплекси, мороки.
...А потім мене виривають назад, у реальність, що кожного разу стає своєрідною психологічною травмою.
Лячно мені...у думках я постійно далеко, все далі і далі і далі.

сни нереальні

Пятница, 22 Апреля 2011 г. 00:48 + в цитатник
В колонках играет - Ef - Final touch/Hidden agenda
Настроение сейчас - headache

Пригадався сон півторарічної давності...
Як ми з цим хлопчиком стояли на якомусь автовокзалі і мокнули під дощем.
Стояли і не говорили нічого.
Він тільки прибирав мокрі пасма волосся з мого обличчя.
Здається, мені хочеться щоб він робив так і в реальному житті...
Рубрики:  ///Devoted to... stuff///

Сьогодні

Понедельник, 18 Апреля 2011 г. 22:11 + в цитатник
В колонках играет - Dishwalla - Until I Wake Up
weltknuddeltag (502x401, 38Kb)
Сьогодні лінія горизонту тонула в диму.
Я тонула у музиці, у в'язкості моментів, у сонячному світлі, у собі.
Хапалась руками за нерівномірну поверхню кори дерев.
Сьогодні пахнуло болотом і мохом, весною і вітром.
А мої пальці скучили за дотиками

Сьогодні мені хочеться тонути в обіймах.
Мовчати.
Мліти.
Відчувати кожною клітиною свого єства затишок.
Закриваючи очі, падати у прірву цих відчуттів.

Зрештою, все залишається на своїх місцях.
Тут я не можу бути відвертою настільки, наскільки мені того хотілось би.
Та це й природньо, мабуть.
Рубрики:  ///Devoted to... stuff///

побутові дрібниці

Воскресенье, 17 Апреля 2011 г. 23:29 + в цитатник
В колонках играет - Daft Punk - Something about us
z_19b62b34 (444x600, 93Kb)
Настроение сейчас - просто добре

Пальці ковзають холодним мокрим металом - тримаюсь міцно за перила мосту, перехиляюсь і дивлюсь униз, на воду. На те, як вона повільно кудись тече, підточуючи берег, несучи на своїх хвилях поодинокі гілки. Здається, за нею відпливає кудись далеко і моя тривога. Не даю ради волоссю, яке розвівається вітром у різні боки, падає на очі, закриваючи собою краєвид.
Здається, наскрізь пронизує холодом. У вухах грають Радіохеди...
Віддалялась дівчинка від реальності, віддалялась від людей.
Тут і зараз на цьому мості.
Я стояла там більше години аби просто забутись, аби трохи відпустило.
Зараз найбільше мене надихає і тримає в руках перебування на самоті.
Саме тут, у цьому місці, у цьому місті... де я почуваюсь захищеною і, як ніколи, гармонійною.

Зараз же у мене є темна кімната з яскравим світлом від монітору, одна пісня на повторі і ще півтори години повноправного усамітнення. Що можна ще бажати наразі?
Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline


Понравилось: 1 пользователю

зовсім не звіт, але про концерт

Пятница, 15 Апреля 2011 г. 15:04 + в цитатник
В колонках играет - God is an astronaut - echoes
42562 (500x333, 17Kb)
Настроение сейчас - tired as hell

Вкотре переконуюсь, що музика - надпотужна штука.
От стоїш і трусишся від холоду, втомлена і схвильована...а тут приходить музика і тебе трусить вже від емоцій, що вона викликає. Всередині все завмирає, перевертається... Забуваєш про все на світі, віддаєшся цим потокам звуків. Дивишся, як віддаються їм музиканти, що в кількох метрах від тебе.
А коли все закінчується, залишається наповненість і ти ти щиро смієшся, бо знаєш, що ніщо вже не в стані заглушити того, що вселилось у тобі.

Що б там не казали, а хлопці з God Is An Astronaut й справді молодці. Дуже гарно виступили. Повністю поглинулась їх музикою.
Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline

про дощ

Суббота, 02 Апреля 2011 г. 00:05 + в цитатник
В колонках играет - Hammock - Blankets of the night
 (500x500, 110Kb)
Настроение сейчас - inspired

От тільки що так загриміло гарно, що машини під будинком засигналили-запищали.
І пішов дощ, густий і сильний, певна, що й холодний ще поки.
І так захотілось, аж защеміло, потрапити під зливу. Теплу літню зливу.
Коли я завше знімаю взуття і бігаю босоніж розпеченим асфальтом чи бруківкою або, навпаки, прохолодною зеленою травою.
Коли одяг і волосся просочуються водою, коли ловлю ротом окремі краплини, коли дуже легко на душі.
Так не вистачає...
Рубрики:  Навшпиньки крізь прочинене вікно

__

Среда, 30 Марта 2011 г. 13:34 + в цитатник
В колонках играет - Olafur Arnalds - Fok

Це справді дуже боляче

 (500x366, 148Kb)

Рубрики:  ...пошепки до тіні...

про настрої

Вторник, 29 Марта 2011 г. 01:15 + в цитатник
В колонках играет - дельфін
Настроение сейчас - стомлена

А мені це подобається - стояти на місточку біля замку у тьмяному світлі ліхтаря, вдихати повітря з домішками диму цигаркового і диму багать, дивитись на тіні, що на стіні, передавати по колу пляшку з вином, слухати гру гітари, часом підспівувати, повертатись додому спорожнілим містом, гріти руки в своїх-чужих кишенях... а в думках бути далеко-далеко. Здається, на цю планету вони повертають все рідше.


Рубрики:  ///Devoted to... stuff///

сни, дубль 2

Воскресенье, 27 Марта 2011 г. 01:53 + в цитатник

Вчора вночі я відкрила очі і побачила змію. Вона кинулась на мене, заплуталась у волоссі і довго намагалась виповзти. Я відчувала її кожної клітиною свого тіла, мене судомило і трясло від страху. Я кричала і рвала на собі волосся.

а поруч сиділа Віка і заспокоювала.

...то був лише сон, або короткий момент між сном і реальністю, коли ти не до кінця розумієш, що з тобою насправді відбувається.

нестерпно.

приватний пнд.


...

Пятница, 25 Марта 2011 г. 01:52 + в цитатник
В колонках играет - Samuel Barber - Adagio for strings

Настроение сейчас - meaningless

Описати те, що робиться в душі ніби простіше простого, але разом з тим так складно, нестерпно важко.

Стільки цих настроє-станів є і для кожного можна підібрати купу слів, але щоразу їх буде замало, ніколи вони не зможуть повноцінно охарактеризувати твоїх відчуттів. Слова не мають значення, втрачають зміст, розчаровують своєю банальністю і недолугістю.

Є лише оголені, ніби високовольтні дроти, почуття. Куди вже далі? Як сильніше ще може боліти?

Так порожньо, дисгармонійно... незрозуміло. Здавлює у горлі усвідомлення безнадійності.

Все в один момент перестає мати значення.

Ці надривні стани... стани, сповнені відчаю і болю ледь не фізичного... які ж вони жахаючі і які прекрасні водночас. Найбільше - щирі.

У цьому всьому слабкість? Чи, навпаки, сила?

Інколи я уявляю собі теплі літні ночі, поле і зоряне небо. Вічність і безкінечність, перед якою охоплює трепет. Мені хочеться лежати там, розкнувши руки, відчуваючи себе маленькою, беззахисною і швидкоплинною.

Як цього не вистачає саме зараз!

Рубрики:  ...пошепки до тіні...

весняне

Вторник, 22 Марта 2011 г. 02:10 + в цитатник
В колонках играет - Crippled black phoenix- we forgotten who we are
Настроение сейчас - frightened

Перше багаття цьогорічне, яке ніби справжній початок весни.

Перше багаття в полі за інститутом мистецтв.

Три літри чаю в термосі, вино, художники.

Гарно.

Палаючі головешки в темряві.

Палаючі контрольні роботи студентів.

Недовге забуття, втеча від реальності, від міста, від переживать, від думок.

Та все не покидає відчуття, що я щось/когось втрачаю... Дуже суттєве і потрібне.

Ніби воно просочується крізь долоні, розчиняється в повітрі, стає ефемерним і далеким, нереальним.

Мені страшно.

Страшно це втратити.

Деякі хвилини мені хочеться розтягувати до вічності.

Але страшно собі зізнатись які саме...

 

 


Рубрики:  ///Devoted to... stuff///

сни, блін

Суббота, 19 Марта 2011 г. 22:35 + в цитатник

Останнім часом сни мої стали нестерпними. Так багато деталізованих мертвих тіл - погнилих, надутих, посинілих від води. Вони торкаються мого тіла...випадково до ноги чи руки, і я божеволію.

А ще багато річок з чорною водою і темних підвальних приміщень, багато кладовищ, розвалених склепів...

Я, здається, навіть можу відчувати весь цей сморід.

Щось найнеприємніше і найстрашніше з усіх тих снів пробирається зі мною в мою реальність і давить мене, подавляє.

Ну що зі мною не так?!


тут і зараз

Пятница, 18 Марта 2011 г. 00:16 + в цитатник
В колонках играет - Villeneuve - The Sun (feat. Nili)
Настроение сейчас - tender

Мені так не вистачає слів, так перехоплює подих, так сильно давить у грудях дивне відчуття, що принесла з собою весна.

Мені хочеться мовчати і водночас захлинатись від спілкування... обміну думками-ідеями-словами-дотиками до душі-посмішками-ніяковіннями.

Хочеться чимпошвидше скинути взуття і бігати босоніж зеленою-зеленою травою, падати в неї, вдихаючи на всі легені приємний запах, мружачись від сонця, гучно сміючись.

Хоча зараз падає мокрий сніг і холодний вітер пробирає, здавалося б, наскрізь, мене продовжує зігрівати сонечко.

Здається, ніби я повільно-повільно осуваюсь у теплу воду. Не тону у ній, тільки зависаю в цій приємній невагомості.

Звуки та зображення доходять наче з іншої реальності, такі розмиті і деформовані, в'язкі і спокійні.

Тут, здається, ніколи нічого не змінюється і це так добре. Приємно знати, що можеш повертатись до цього стану, у це місце.

 

 

 

 


 (604x453, 43Kb)
Рубрики:  Навшпиньки крізь прочинене вікно

...

Четверг, 17 Марта 2011 г. 00:54 + в цитатник
В колонках играет - Villeneuve - The Sun (feat. Nili)

Запотіле вікно маршрутівки ніби портал до іншого виміру. Крізь нього відкривається стільки різноманітних горизонтів, сцен, пейзажів, життів, реальностей, настроїв...

...вечірнє сонце.

Я стояла на зупинці в незнайомому місті більше години, пританцьовувала, намагаючись зігрітись, ніжилась в цих особливих тонах і відтінках.

І щоразу щем проймав, коли теплі, мідні, м'які і невагомі нотки відступали, звільняючи  місце сіруватій та сируватій ще прохолоді.

Мені мало треба для щастя... трохи гарної музики, що ллється до вух-свідомості-думок і природа.

 (699x490, 127Kb)
Рубрики:  Навшпиньки крізь прочинене вікно

там, куди я йду, весна

Вторник, 15 Марта 2011 г. 02:16 + в цитатник
 (550x550, 102Kb)

Весна... вона ніби ранок після безсонної ночі.

Раптова...

Різка...

Із різноманіттям запахів, які лоскочуть ніздрі...

Із світлом сонця, що змушує очі сльозитись...

Із хаотичною неадекватністю у поведінці власній і у поведнці оточуючих.

І, здається, що ти просто ще не готовий її сприймати.

Тобі треба час, щоб перевести подих.

Треба перенастроїти свої легені на чистіше і свіжіше повітря.

Психіку підготувати до прощання з теплими речами і холодами.

Весна, як і несподівані ранки, приносить тобі відчуття моральної і фізичної оголеності.

Від того й незахищеності.

Словом, незатишності.

А ще вона колупається в твоїй душі без дозволу і нагадує "в тобі стільки ніжності назбиралось! дівчинко, ти скоро просто вибухнеш".

і ти думаєш "fuuuck"!

 

Рубрики:  ...пошепки до тіні...

океани

Среда, 09 Марта 2011 г. 02:13 + в цитатник
В колонках играет - Helios - bless this morning year

Настроение сейчас - empty

В мені живе занадто багато холодних океанів.

І жодні компанії, треші, люди, розмови, посмішки не в стані їх витіснити. Кудись. На задній план.

Рано чи пізно вони затоплюють мене зсередини, підступають до горла і деруть своєю солоністю.

Може так і треба, може так і має бути? Інколи я перестаю розуміти все, що відбувається наколо мене. В мені.

Хочеться більше логічного, а не інтуїтивного. Раціонального, а не відчуттєвого.

Взимку тонути в цих моїх океанах так природньо, гармонійно, спокійно.

Зараз же, з приходом весни, мене чиїсь руки намагаються висмикнути звідти. І мені стає лячно.

Навіть порожньо місцями.

Я повернсь туди, де була позавчора. Повернусь і буду сидіти там увесь день, поки не стемніє. Поки мені не стане легше і спокійніше.


 (500x332, 78Kb)

Рубрики:  ...пошепки до тіні...

а набалєвшем

Среда, 23 Февраля 2011 г. 00:56 + в цитатник
В колонках играет - dikta - my favourite friend
Настроение сейчас - lonely

Ну що ж...

Все закінчилось. Погано. Для мене. Да.

Про рівні спілкування взагалі мовчу.

...

Два вечори підряд медитативне малювання. 

Заспокоює.

Все дуже дивно останнім часом. 

Хаотична Іра.



актуальНЕ

Пятница, 11 Февраля 2011 г. 00:32 + в цитатник
В колонках играет - keane

Настроение сейчас - втф

Чим далі, тим більше походжу собі на Колфілда Холдена. 

Здається або я або світ з'їхали з глузду. Усюди куди не глянь за формальностями, умовностями і притриманням соціальних норм ховається гниль і цвіль. 

Прикро, що поробиш.

У собі ж виношую щодень то, здається, все більше цинізму.

 

 

Рубрики:  ///Devoted to... stuff///

про вечори

Среда, 09 Февраля 2011 г. 20:22 + в цитатник
В колонках играет - the american dollar - somnambulance

Настроение сейчас - єєєє)

Знаєш, найкращий спосіб розслабитись - це не піти в бар побухати або провести вечір перед теликом.

Це піти погуляти в найближчий ліс, нарвати там гілочок сосни і, прийшовши додому, кинути їх у гарячу ванну.

Взяти з собою якогось класика-любасика і зачитуватись ним там, поки шкіра на пальцях не поморщиться.

А потім сидіти в халаті, пити гарячий чай з м'яти і слухати the American Dollar

^___^

Вечір вдався, можна сказати. 

 

Рубрики:  ///Devoted to... stuff///

____

Среда, 09 Февраля 2011 г. 14:01 + в цитатник

Давай поїдемо далеко звідси. Туди, де в людей музика тече замість крові. Туди, де ми зможемо стати ближчими до вічності і будемо щоночі помирати.


i need you so much closer. no, i don't.

Понедельник, 07 Февраля 2011 г. 23:31 + в цитатник
В колонках играет - Death cab for cutie - Transatlanticism
 (300x401, 49Kb) Настроение сейчас - shit *__*

Тривога-тривога-тривога...

намагаюсь пробратись у всю цю тишу, яка опускається на мене звідусіль, звикнути до неї. А це справді важко.

я просто втрачаю над собою контроль, роблю дивні вчинки, сама себе не розумію.

запускаю пальці у волосся собі, стискаючи сильніше їх у ці тихі вечори, у ці беззмістовні вечори, у ці байдужі вечори.

це якось нечесно врешті-решт. Нечесно. Нечесно!!!

віддайте мені мене назад.

свідому, здатну аналізувати і робити висновки.

залишаються обрубані провідки-оголені емоції.

доторкнись...

вони проникнуть тобі під ребра


Рубрики:  ...пошепки до тіні...

без

Среда, 02 Февраля 2011 г. 21:09 + в цитатник
В колонках играет - william fitzsimmons - heartless
Настроение сейчас - hungry *__*

Ну от, тепер Іра в окулярах. Звикає до себе у них.

Іра купила собі пастелі і взялась калякати-малякати собі на радість.

Іра на вихдних їде до Львова. Тричі "ура"!

Іра вирішила в одну з найближчих ночей прочитати "Потребителя" Майкла Джири. Під The Swans або Neurosis.

В Іри геть з'їхав дах.

Більше в неї нічого не відбувається.



...

Среда, 02 Февраля 2011 г. 01:14 + в цитатник
В колонках играет - william fitzsimmons - if you would come back home

 

Мляя, як мені хочеться бути хлопчиком! Щоб з вами ж, хлопчиками спілкуватись нормально. Без усяких там рамантічєскіх ноток, поділів на статі і подібного непотребу. На рівних. В мені немає цього лайна. Я ж люблю з вами спілкуватись дуже-дуже. А дівчаток я і так цілую частіше ніж вас, тому все було б кльово.

 


джазове

Понедельник, 31 Января 2011 г. 22:46 + в цитатник
В колонках играет - Esbjörn Svensson Trio - Why she couldn't come
 (350x450, 38Kb) Настроение сейчас - gettin'high

От подумалось мені, що дуже хочу зараз сидіти у тьмяному прокуреному підвальному приміщенні і слухати живе виконання джазу. Саме для нього такі приміщення ідеальні. А він - для них. Коли крізь цигарковий дим мерехтливо з'являються-зникають химерні силуети, а гра світла-тіні і звуків робить з тобою щось нереальне. Варто лише закрити очі, як цей червоногарячий з вкрапленнями помаранчевого потік відносить тебе за межі цього світу.

Хочу до Львова, в якусь із кав'ярень, мабуть "Під синьою пляшкою". Там хоч і не живий, але дуже класний джаз можна послухати. Чекатиму вихідних.

Ще от думаю про інше, чомусь увесь час актуальне...а теза наступна "Дарма чіплятись з останніх сил за те, що не хоче мати на собі твоїх слідів."

Ще трохи і я відпущу.


Рубрики:  ///Devoted to... stuff///

післясмак і передчуття

Воскресенье, 30 Января 2011 г. 20:56 + в цитатник
В колонках играет - Jimmy Gnecco (with Brian May) - Someone to die for
 (375x500, 20Kb) Настроение сейчас - таке

Приблизно 4 роки тому мала нагоду прочитати кілька книжечок норвежського письменника Юстейна Гордера. Свого часу, вони мене до глибини душі пройняли своїм теплом і світлом. Щось таке в них було, що досі мені пригадується і викликає посмішку.

Серед них була і "Помаранчева дівчинка", екранізацію на яку я от подивилась сьогодні. Мало слів, багато емоцій. Багато паралелей і з настроєм після прочитаної книги. І сумно-сумно водночас.

Знаєш... ось ці персонажі-типажі, концентровані емоції в часовому періоді до двох годин, їх трагедії і успіхи, сльози і посмішки... Іноді вони нагадують про щось у твоєму власному житті, накривають тебе хвилею і стає дивно-ново-трохи не по собі.

"Але у житті ж усе не так" кажеш сама собі. "Воно мене стільки разів у цьому переконувало"...та все одно наївно продовжуєш сподіваютись, вірити... Сама ж неодноразово ставала свідком того, як воно є. Тут і зараз, навколо і всередині себе...А ще провалювалась, розчаровувалась і розчаровувала, робила невірні вчинки або не могла вчинити так, як треба було...І знала, що знаєш собі добре.

Але якось в одну хвилину все змінювалось, бо ти починала відчувати по-іншому.

Ставала слабкою і вразливою. Свідомо. І видавалось тобі, що немає нічого кращого за оту слабкість і вразливість.

Мені досі здається, що так і має бути. А страх того, що ти знову помилишся, що знову впадеш, що може бути погано і боляче в кінці не повинен стримувати від рішень, які зроблять тебе щиро щасливою, навіть це щастя буде швидкоплинним.

Сьогодні мені захотілось відчути себе саме такою - слабкою і вразливою.

 


Рубрики:  Навшпиньки крізь прочинене вікно

нічого цікавого

Суббота, 29 Января 2011 г. 00:22 + в цитатник
В колонках играет - Snow Patrol - Chasing cars

 (400x400, 21Kb)

We don't need
Anything
Or anyone
If I lay here
If I just lay here
Would you lie with me and just forget the world?

 

Пісня-настрій, пісня-стан на сьогодні. Хочеться спати, бо останні кілька днів були якимись гіперактивними. Обійняти подушку, скрутитись калачиком, залізти з головою під одіяло і спати-спати-спати. А ще... щоб хтось почитав мені вголос якусь книжку. Але то потім буде, а наразі...

Відчуття морального задоволення. Це коли я нарешті беру і за один день вирішую кілька справ, взятись за які не могла себе змусити більше місяця. Науковий керівник похвалив статтю і не став нічого там виправляти - приємно від того.

Відчуття домашнього затишку. Знайшла якогось старого, але класного в'язаного светра і нарешті починаю відігріватись.

Відчуття дитячої радості, бо маю мандаринку, яка мене дуже тішить своїм виглядом. Лежить переді мною на столі і я от вагаюсь - їсти чи ні.

Завтра-післязатра батьки продають цей комп, а ноут мій в Луцьку. Буду без нету. Це мене не турбує, в принципі. Тут є де повештатись. А вештатись в мене є натхнення, особливо після нашої одноденної самоімпровізованої екскурсії. Тут є що читати. Гірше з музикою. От це щось, що мені потрібно завше.

Такий вже балакучий зараз настрій. Але, слава богам, до ранку він помре в мені.

Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline

все...

Среда, 26 Января 2011 г. 00:37 + в цитатник
 (491x418, 50Kb)

Ниточки.... вони обриваються... так різко, так багато...

Цікаво, до чого це нас, мене приведе врешті-решт?

Чи справді все "all right?"

Рішення, прийняті... Кроки, зроблені... Результати, отримані...

Якось трохи не по собі.

 

 


don't worry life is easy

Воскресенье, 23 Января 2011 г. 01:30 + в цитатник
В колонках играет - Aaron - Little love
 (385x473, 64Kb) Настроение сейчас - блябляблябля

Задихаюсь, спотикаюсь, врізаюсь у стіни, залишаючи по всьому тілу синці... прострація тотальна.

А вранці сильно сльозяться очі, коли виходжу на вулицю.

До речі, про очі. Буду носити окуляри. For a change. Так насправді ж, зір у мене вже - гірше нікуди вже, думаю.

Бла бла бла.

Забиваю голосу собі...відволікаюсь від того, що зводить мене з розуму...

Фігово виходить. Втрачаєтсья земля під ногами. Факін фак.

Завтра буде новий день і мені все це просто снилось. Цього не було. І все знову буде добре.

Мусить бути тільки так.

І всі будуть щасливі.

І житимуть довго.

І помруть в один день

Або не помруть взагалі.

Не в Парижі.

Ніде.

Як у казці.


Рубрики:  ...пошепки до тіні...

не так

Пятница, 21 Января 2011 г. 18:48 + в цитатник

Бувають дні, коли прокидаєшся і розумієш "Все не так".

Не на тому місці, не правильно, догори дригом, шкереберть...

Сьогодні один з цих днів. Дуже страшний мені, дуже...

Скажу одне...є певні об'єктивно існуючі явища, які не лякають мене до тих пір, поки вони якось не задівають дорогих мені людей.

Пів дня тримаю її за руку і плачу, щоб вона не бачила... Я боюсь... я дуже боюсь... я ж можу втратити...

Я хочу щось зробити... хоч щось, але ж від мене нічого не залежить.

Все ж буде добре, правда?!!!!


nothin'new of special

Среда, 19 Января 2011 г. 23:36 + в цитатник
В колонках играет - Leonard Cohen - Hallelujah
 (374x500, 19Kb) Настроение сейчас - ok

Сьогодні так хочеться малювати. І навіть закінчити той малюночок, що почала в Луцьку, навіть якщо він не надто айс.

Хочеться, щоб ця погода затрималась на довше. Хочеться багато гуляти в компанії музики. Ходити тими ж вулицями, заходити в ті ж дворики-під'їзди, вибиратись на ті ж самі поля, але щоразу по-іншому. І вдихати на всі легені по-весняному легке повітря. 

Робити багато фотографій - відбитків минулого, актуального... для майбутнього.

А ще я хочу отримати листа. Справжнього, паперового, поштою. Щоб довго крутити в руках конверта перед тим, як відкрити його. Щоб жадібно і уважно вчитуватись в кожне слово, щоб відчувати шорсткість і запах паперу. Але в поштовій скриньці в мене є шанси знайти тільки рекламки. Трохи сумно від того чи як.

Цікаво... при цілковитому усвідомленні тлінності усього, що мене оточує, мене інколи доводять до екстатичного щастя якісь дрібниці. Може, так і має бути? 

Але от чого я стала такою сентиментальною дурепою, мм?!

 

 



нове-старе-не-забуте

Четверг, 13 Января 2011 г. 04:08 + в цитатник
В колонках играет - Земфира - Бессонница

 (458x604, 84Kb)Настроение сейчас - поза ме(ре)жею

Коли пішов 13ий день "нового" року, можна згадати і старий. Дивним він був у знайомствах-прощаннях-забуваннях, в поїздах-дизелях-тамбурах, в полях, в нічних багаттях-спальниках-наметах, в горах-озерах-душних містах, у посмішках і сльозах, у щирості і сарказмі, у німому відчаї і шумних-п'яних-димних-порожніх компаніях, в замерзлих руках, інфантильних хлопчиках і милих дівчатках, в відповідальності-байдикуванні-роботою над.

Щодо копаній... цього року відсіялось-зникло із життя так багато людей. Ніскілечки не болить-не бентежить. Природній відбір. Мої рішення-висновки-мовчання + їх рішення-слова-вчинки = спільний результат.

Було багато, справді багато себе у собі. Спочатку трохи збентеженого, моментами надривного. Зараз - легкого і природнього. Википів увесь біль разом із самотностями. Обсипались старою штукатуркою суррогати, непотрібності, псевдо цінності. Коли тижнями не виходиш із квартири, забуваєш про дні і години, маєш у своєму розпорядженні себе, музику, фільми і книги - вчишся цінувати і любити цей стан. Швидко до нього звикаєш. 

Моменти спілкування з кількома людьми, які залишились, набули особливої цінності. Їм готова дарувати себе з усіма своїми думками-мріями-ідеями, якщо їм це, в свою чергу, потрібно. 

Вперше за багато років зима не несе за собою металічного присмаку у роті, не гірчить кавою і цигарками, не морить своїми настроями. 

Те, що залишилось від зими пройде в цьому ж стані, знаю. Буде ще багато змін. Буде багато... але все це буде потім. 

А зараз, в 3 ночі, так просто і спокійно сидиться на кухні. Чекаю, коли небо почне сіріти.

Чекаю... я, здається, дуже давно чекаю.

 

 

Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline
...пошепки до тіні...

про подорожі

Воскресенье, 09 Января 2011 г. 23:04 + в цитатник
В колонках играет - 10 years - seasons to cycles

 (479x479, 65Kb)Настроение сейчас - все ж, мене не покидає відчуття того, що я скучаю...

 Не перестаю думати про те, чому люди народжуюсь саме там, де народжуються. Цікаво, як виглядав би розподіл населення на нашій планеті, якби людям надавався вибір місця народження?

Але ми подорожуємо. Хтось більше, хтось менше, хтось взагалі ні. А подорожі це набагато більше, ніж просто дорога, ніж відвідування іншого місця, міста, країни. Набагато глибше.

Я от помітила дещо по собі і своїх поїздках. В кожному місці залишається часточка тебе. Ніби твоє альтер его, яке, здається, живе там після твого від'їзду абсолютно незалежним життям. Але ці втрати не відносяться до ряду болючих. Це приємні і легкі втрати. Та й зрештою, ти отримуєш набагато більше натомість. 

Подорожі збагачують. Враженнями, знаннями, емоціями, спогадами... 

Подорожі лікують. Назад ти повертаєшся оновленою, очищеною, енергічнішою... Зачасту усі внутрішні хаоси просто розчиняються - так тихо і спокійно... 

Подорожі вчать. І, здається, з кожним разом в тобі народжується все більше і більше чогось доброго, свтілого і потрібного. 

В мені живе і не вмирає бажання подорожувати, отримувати все це і віддавати цьому себе, усю без залишку. Окунатись щоразу з головою в атмосферу, ритм, настрій... і берегти, берегти це в собі, бо це щось надто цінне, щире і вічне.

Цього літа я поїду до Ісландії. Для цього я прикладаю і прикладатиму чимало зусиль. 

 

 

Рубрики:  Навшпиньки крізь прочинене вікно

nightmares'n'stuff

Четверг, 06 Января 2011 г. 00:45 + в цитатник
В колонках играет - Bang Gang - Inside
 (403x604, 82Kb) Настроение сейчас - apathetic

От же дідько, другу ніч підряд сняться жахливі, страшнющі сни. Знову прокидаюсь в сльозах і судорожно шукаю когось поряд, щоб торкнутись-притулитись-відчути присутність...але нема. Не хочеться навіть сьогодні засинати.

Сидіти отут біля підвіконня могла б хоч до ранку - у цій тихій істериці. Спокійні істерики - найстрашніше, що буває. Відутність в погляді, в думках, у відчуттях. Наче довбаний манекен.

Сьогодні ніщо не рятує від цього беземоційного болота, яке так пооооовільнооооо засмоктує. Настільки, що відчуваєш як секунди розсипаються, пересипаються одна в одну. Вони надокучливо шурхотять, навіть гучніше за музику з навушників. Час сьогодні взагалі завис десь під стелею і знущається з мене. Не хоче відпускати цей жалюгідний день з мого життя. А мені якнайшвидше б... 

Ех, переживу, де дінусь, не вперше. Все ж, мені хотілось би бути сильнішою, ніж я є насправді. 

 


Рубрики:  ...пошепки до тіні...

(с) або наштовхнулась...

Вторник, 04 Января 2011 г. 23:03 + в цитатник
В колонках играет - Árstíðir - Kill us

 (604x391, 43Kb)

Настроение сейчас - ммм

 Что может быть интимнее секса? 

Один плеер на двоих. Одна музыка. 

Твой взгляд на неё, когда она спит..так безаружно, ненакрашено, неконтролируемо. 

Сплетение пальцев. А еще неповторимое: "Эту книгу ты читаешь? 

На какой сейчас странице?" и твоя книга в её ладонях. 

Вопрос "Что тебе снилось вчера?" и ответы на подобные вопросы. 

"А откуда у тебя этот шрам?" - это интимнее чем взгляд на грудь. 

Когда ты допиваешь её остывший чай. 

Когда она сидит за твоим компьютером. 

Когда вы рассказываете друг другу истории из детства. 

На свете есть столько вещей, интимнее секса...

 

Рубрики:  ///Devoted to... stuff///


Понравилось: 1 пользователю

в собі

Вторник, 04 Января 2011 г. 19:06 + в цитатник
В колонках играет - Árstíðir - Síðasta kveðjan

Настроение сейчас - присутній

 Новий рік, по суті, нічого не змінює. Але приємна стабільність - по-своєму добре.

Занурюю голову в ісландську музику, душу загортаю у тепло. Ноги, як і раніше, мерзнуть.

Тихіше, тихіше... затримай подих - помри від щастя.

Знаю, кожному своє божевілля. У мене воно стало таким.

Просто я сумувала стільки, що суму цього вже не вистачило на більше. Вивітрився із сльозами...

Знаю, мені ніколи не змінити того, що закладено іншими програмами, висічено іншими руками-словами-думками. Та й не варто.

Мені можна лише бути тут і зараз.

Самій.

Собою.

І продовжувати вірити... бо вірити хочеться дуже. 

x_ec1a3e31 (604x403, 65 Kb)

Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline

бла бла бла і всьо такоє...

Среда, 29 Декабря 2010 г. 00:08 + в цитатник
В колонках играет - Kate Walsh - Your song
 (480x480, 39Kb) Настроение сейчас - так!

  Haven't you heard?
I'm stuck on a verse
I'm stuck on a boy 
who fills me with joy
I knew I was wrong 
to jump straight on into 
this picture so pretty
But he is so pretty to me

And he doesn't know 
just how far I would go
Just to kiss him
He doesn't know how I pine

Cлухаю цю пісню-настрій весь вечір. Як частина домашнього затишку, шматочок дурного цього стану. Не хочеться думати про те, що буде завтра, післязавтра. Не хочеться думати про те, що зараз за вікном. Тільки знаходитись в цьому настрої... А яким має бути "святковий" настрій?... Для мене це сум, але світлий такий, приємний і трохи ностальгії  за минулим-майбутнім. Мені подобається, що навколо знову купа снігу, особливо гарно він падає в світлі ліхтарів. Вечірнє місто... ні, міста... вони завше такі особливі, такі затишні і чарівні. А коли ще будинки розцяцьковані сотнями гірлянд, припорошені снігом... все здається на крихту більш казковим. Мені і цього достатньо.


Рубрики:  Навшпиньки крізь прочинене вікно

0_о

Вторник, 28 Декабря 2010 г. 00:26 + в цитатник
В колонках играет - Gregor Samsa - Du meine leise
 (482x480, 47Kb) Настроение сейчас - дурєнь

 Паскудно, що мій настрій в залежності обставин. Його синусоїда має надто різкі підйоми та спади, а це втомлює насправді.

Сьогодні можу тільки згортатись кициком, щоб було тепліше.

Хочеться, дуже хочеться тулитись, відчувати тепло людини поряд, казати щось несуттєве або краще просто мовчати, слухати подихи, сонно дивитись в очі, запускати пальці у пасма волосся, мружити очі, вдихати запах на повні легені, торкатись кінчиками пальців... і трохи боятись... боятись що все це може будь якої секунди кудись зникнути. 

За-ба-га-то ніжності. Надто важко втримувати її у собі. Сьогодні кожна хвилина вагою в вічність і сильно туманиться в голові. 

Сьогодні мене тягне на такий сентиментальний брєд, що аж хочеться дати самій собі ляпаса. Але скоро мені (сподіваюсь) вдасться заснути і до завтра цей настрій пройде. 


Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline

сни

Воскресенье, 26 Декабря 2010 г. 23:07 + в цитатник
В колонках играет - Moving Mountains - Perihelion

Настроение сейчас - suxz

Сни. Їх так багато останнім часом. Надто дивних і гнітючих. Особливо таких, від яких прокидаєшся в сльозах. Я ж не звикла бачити їх так часто. А вони продовжують снитись, вибиваючи мене на весь наступний день. Сподіваюсь, це скоро припиниться знову. Та принаймні зараз не ходжу ночами квартирою і не кидаюсь з вікон...

Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline

...

Четверг, 23 Декабря 2010 г. 18:39 + в цитатник
В колонках играет - IAMX - I'm Terrified
 (500x497, 38Kb) Настроение сейчас - "i'm terrified, i think too much..."

 Сьогодні на вулицях мого міста справжнісінька весна - світить сонце, під ногами цілі ріки з натопленого снігу. В мене якась недозастуда, яка все не дає спокою. Рівно так же, як і студенти, що без перестанку телефонують, щоб щось доздати, донести, перездати. Купа макулатури на моєму столі поступово збільшується, а ентузіазм з приводу подальшої викладацької діяльності якось навпаки...

Та все ж... я от слухаю плеєр, багато гарної музики. І, коли в громадському транспорті чи на вулиці вона пройме мене до мурашок по тілу, я тихенько, про себе, усміхнусь. Усміхнусь, коли виходитиму з книгарні з щойно купленою книгою (шматочком великого щастя). Усміхнусь, піднявши голову угору, до неба, коло воно таке не по-зимовому легке. Усміхнусь випадковому перехожому, зустрівшись з ним поглядом. Усміхнусь собі, десь там, всередині себе. 

І ніби легко утримувати себе в цьому стані, здається, в будь-яку хвилину все розвалиться, розсиплеться, розлетиться до дідька. Чи то може все і всі вчать мене - не може все бути просто так, не може все бути ПРОСТО? Мусить бути якесь але... А чи справді мусить?!!!


Рубрики:  Fragments, torn out of the lifeline

ЗаТиШок

Среда, 22 Декабря 2010 г. 00:49 + в цитатник
В колонках играет - Emilie Simon - Desert
 (639x424, 21Kb) Настроение сейчас - ммм

 Один за одним проходять наші зимові вечори. Вечори жовтуватого світла від ламп, іноді від свічок. Вечори чаю з імбирем чи корицею, вечори з розмовами, фільмами, книгами, музикою, затишком. Чимось по-справжньому домашнім. Чимось, що хочеться цінувати і берегти в своїй пам'яті. Знаю, що 2011 зустріну так же - спокійно і затишно. Вдома і сама. Подалі від тусівок, їх шуму і п'янок. Так це тішить, що з'являється давнооо забуте і по-дитячому наївне відчуття казки. Зависло воно навколо мене у повітрі і не відпускає. Здається, в один момент закрутить і підкине високо-високо, далеко-далеко звідси. А може мені просто хочеться... дуже і щиро хочеться відчувати себе щасливою? Нагадувати собі іноді про це.

Читаю Ружевича "Смерть у старих декораціях" і віє звідти тим самим, таким рідним. Слухаю багато французької музики, бо від неї якось по-особливому шкребе всередині. Нічого холодного, нічого гострого, нічого цинічного. Наразі буде так.


Рубрики:  Навшпиньки крізь прочинене вікно

стоп'ятсотий шмат дурниць

Понедельник, 20 Декабря 2010 г. 22:40 + в цитатник
В колонках играет - Damien SAEZ - jeune et con (acoustique)

Настроение сейчас - так дивно все

 ...бо коли у тебе все добре, ти просто не пишеш. ти просто живеш і насолоджуєшся отим "добре".

...бо я от перестала порівнювати свою душу із сміттєзвалищем. переглянула щось з того, що було цінним-важливим. виявилось, що то якесь суцільне непотрібство. а непотріб викидають. от і я прибралась трохи.

...бо ця зима на диво тепла. не від сонця, не від холодних долонь, не від гарячого вина... тепла зсередини. і така сумна водночас.

...бо ти втрачаєш, губиш, терпиш і чекаєш, чекаєш, чекаєш... здається, колись це чекання доведе до божевілля.

...

вчора слухала казки від Лірника, сьогодні - сумні французькі пісні. вчора сміялась душею, сьогодні так фізично відчувається порожнеча по всьому тілу.

я стала дівчинкою, яка щодня зазирає в поштову скриньку без надії там знайти щось. яка перечитує старе, але нікому не пише нового. 

і є стільки всього, що хотілось би сказати, викричати, вишептати, виплакати, вирвати з себе з м'ясом, з кров'ю, з усім болем, з усім отим щастям, що іноді не вміщається в погляді! але навіщо, зрештою?


 (500x501, 28Kb)

Рубрики:  ...пошепки до тіні...

про неї

Понедельник, 22 Ноября 2010 г. 20:23 + в цитатник
В колонках играет - Archive - Lights
 (500x500, 31Kb) Настроение сейчас - пігулки, пігулки, пігулки...верне від них

Тисячі її пальців проламують мені ребра, проникають між них і стискають нутрощі. А я сиджу отака вся німа (бо ж сама колись собі зашивала рота старою іржавою циганською голкою), флегматично спостерігаючи за цією дивною істотою.

Вона перестала мене лякати. Вона виє на повню і носить мене, сплячу, на своїх руках. Іноді я можу чути її думки крізь музику улюблених пісень.

А іноді вона заповзає в мою голову огидними слизькими хробаками і безсонними ночами я відчуваю як вони ворушаться всередині черепної коробки.

Вона має запах землі, трави і прогнилої деревини. Якби існували парфуми з таким запахом, я б їх обов’язково купила.

В мої долоні вкладає старі, погнуті цвяхи та уламки скла. «Ховай, ховай, дівчинко то в свої пуделка, скриньки, торбинки, в свої сни та під подушку! Ти одягнеш на себе мішковиння, ноги замотаєш в листя подорожника і йтимеш тисячі кілометрів спорожнілою планетою щоб спокутувати навіть не свої і навіть не гріхи. А не захочеш – пригвіздкую тебе твоїми ж цвяхами, зроблю розтин твоїми ж скельцями. Без анестезії.»

Вона ніби ідеальна героїня моїх пост апокаліптичних марень – сіра, лиса та погорблена, з кістлявими руками та перекошеним обличчям. Прекрасна в своїй потворності. І тільки моя. Вона харчується моїми пережованими, виблюваними мріями і здається, не відпустить мене вже ніколи.


Рубрики:  ...пошепки до тіні...


Поиск сообщений в -Sumire-
Страницы: [14] 13 12 ..
.. 1 Календарь