Случайны выбор дневника Раскрыть/свернуть полный список возможностей


Найдено 12993 сообщений
Cообщения с меткой

готика - Самое интересное в блогах

Следующие 30  »
Мои_Сундучки (Автор -Амариллис)

.

Четверг, 28 Июля 2016 г. 09:09 (ссылка)


4Ud4ppTvFsA (461x600, 52Kb)

Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Всё_для_блога (Автор -Sauly)

Готические аватарки

Пятница, 22 Июля 2016 г. 15:26 (ссылка)


Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Sauly

Готические аватарки

Пятница, 22 Июля 2016 г. 15:25 (ссылка)


Метки:   Комментарии (1)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Черный_лебедь80

готика

Четверг, 21 Июля 2016 г. 21:54 (ссылка)

Это цитата сообщения repman Оригинальное сообщение

Готический стиль в архитектуре




Из Интернета


После падения Западной Римской империи в Европе начались, так называемые, темные века, в течение которых многочисленные варварские племена вершили свою вакханалию на остатках римского культурного наследия. На фоне бесконечных войн произошло частичное возрождение римской архитектурной традиции, вылившееся в романский архитектурный стиль, сформировавшийся примерно в X веке и преобразившийся через три сотни лет в готику.Подробнее





Буржский собор


 


Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Мои_Сундучки (Автор -Амариллис)

.

Вторник, 12 Июля 2016 г. 09:45 (ссылка)


2tLZh6strTk (500x333, 51Kb)

Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
lj_andy_babubudu

Городок Ягеллонський

Воскресенье, 03 Июля 2016 г. 17:15 (ссылка)

Городок на Львівщині (історичні назви - Городок Соляний, Городок Галицький, Городок під Львовом, Городок Ягеллонський) - одне з найстаріших міст на території сучасної України, який виник і сформувався в княжу добу. Вперше про Городок згадує Нестор Літописець ще у 1213 році як поселення Галицько-Волинського князівства. В Городку наприкінці XIV - початку XV століття любив проводити час польський король Владислав II Ягайло, тут же він і помер у 1434 році. На його честь у 1906 році місто отримало назву "Городок Ягеллонський", яку поляки використовують і досі.

Добиратися в Городок дуже просто: маршрутки з приміського вокзалу у Львові відправляються з інтервалом в декілька хвилин (час поїздки - близько півгодини). Можна добиратися і електричною з приміського вокзалу. Як і будь-яке галицьке місто, Городок зберіг цілу купу пам'яток минулого: готичний костел в багатовіковою історією, монастир францисканців, старовинні церкви, ратуша, забудова площі Ринок. Пам'ятки більш-менш компактно розташовані в центрі міста. На огляд всіх цікавинок Городка вистачить трьох годин.




Почнемо огляд міста з історичної площі Ринок, яка зараз носить назву Майдан Гайдамаків. Раніше площа являла собою величезний прямокутник, забудований історичними будівлями, в південно-західному кутку якого стояла ратуша. Ратуша і більшість будинків збереглися, але в радянські часи майже по діагоналі площі пройшла досить жвава траса, яка розділила площу Ринок і змінила її конфігурацію.


Ратуша в Городку (будинок магістрату) була збудована у 1832 році у стилі класицизму. Ратуша має 2 поверхи, у плані нагадує літеру "П".


Вежа ратуші височіє над головним входом. На третьому ярусі вежі розміщується герб Городка, четвертий ярус прикрашають балкончики. Ще вище - годинник-куранти з чотирма циферблатами. Колись вежу прикрашав гостроверхий дах конічної форми, який завершувався флюгером.


В будівлі ратуші розташована Городоцька міська рада, а на першому поверсі - міститься Городоцький історико-краєзнавчий музей.






Східну частину площі Ринок займає найстаріша збережена будівля Городка - фарний костел Воздвиження Чесного Хреста. Відомо, що у 1372 році Польський намісник Владислав Опольчик дав чималі кошти на розвиток костелу. За іншою версією Опольчик лише збудував невеликий костельчик, а розбудовано храм було у 1419 році вже за короля Владислава ІІ Ягайла. Саме тоді костел набув готичних рис.


За даними чотирьохтомника "Пам'ятки містобудування і архітектури Української РСР" будівництво храму здійснене в три етапи. До початку XV ст. відноситься лише хор. Східна частина головної нави і каплиці добудовані в XVIII ст.


В ході останньої реконструкції, проведеної в 1930-х рр. архітектором Б. Віктором, була добудована західна, найвеличніша частина костьолу. Древній білокам'яний портал головного входу вмонтували в північну стіну нової прибудови.




Костел являє собою цегляну ринавну базиліка з витягнутим хором з п'ятистінною гранованою апсидою і прямокутними в плані каплицями, що примикають до головної навиз півночі і півдня. Західний фасад прикрашений напівкруглими вежами, завершений стилізованим ступінчастим фронтоном, прикрашений скульптурами в нішах. Фасад костелу Воздвиження Чесного Хреста прикрашають три скульптури невідомих авторів: це апостоли Петро і Павло, скульптура Божої Матері.


Плебанія костелу:


Історичні будинки на площі Ринок:
















Будинок суду:


Бібліотека в особняку поч. ХІХ століття:




Колишня гімназія, сьогодні - школа:




В центрі площі - величезна писанка:


На північний захід від площі Ринок по дорозі до парку знаходиться ще один давній храмовий комплекс Городка - колишній монастир францисканців. Монастир був заснований у XV ст. за польського короля Владислава Ягайла над озером поруч з королівським замком. Монастир був сполучений із замком підземним ходом. За легендою, в стінах обителі було поховано серце короля Ягайла.


Монастирський костел невеликий, однонавовий, з напівкруглою апсидою. Від нього збереглися лише зовнішні стіни з віконними отворами, що їх прорізали.




До храму був прибудований одноповерховий будинок келій, прямокутної форми з внутрішнім закритим двориком. Будівля келій цегляна, одноповерхова, коридорної системи, з прямокутним внутрішнім двориком. Фасади не мають архітектурного декору.


Внаслідок першого поділу Польщі у 1772 році і перехід Галичини під австрійську корону, монастир францисканців в Городку був ліквідований. Костел перетворили на гарнізонну тюрму, а в монастирських келіях розквартирували австрійське військо. Після першої світової війни, за поляків монастир також використовувався для військових потреб, а костел використовувався як каплиця. За німців монастир використовували для утримання французьких полонених, а після війни тут розміщувалися радянські війська. У 80-х роках ХХ ст. монастирські келії використовувалися під складські приміщення Львівського заводу "Кінескоп".


У серпні 1994 року колишній францисканський монастир було передано греко-католицьким ченцям Студійського статуту, які відродили обітель, і наразі він функціонує під титулом Святопреображенського Студитського монастир УГКЦ.


На францисканським монастирем на півострові на місці, де стояв давньоруський замок знаходиться парк.


З парку відкривається чудовий вид на Городоцький став і передмістя Городка:






В історичному центрі міста поруч з площею Ринок розташований ще один давній храм - Благовіщенська церква. Храм зведено у 1633 році на місці старої дерев'яної церкви з дозволу городоцького старости Фердинанда Мишковського. У 1869 році стіни церкви укріпили кам'яним цоколем та могутніми контрфорсами. У 1880-і роки дерев'яні куполи замінили на кам'яні, а пізніше до північної стіни апсиди прибудували купольну каплицю і бічне приміщення. Церква використовується греко-католицькою громадою.






На захід від історичного центру в Черлянському передмісті є ще один цікавий храм - дерев'яна церква Івана Хрестителя. Вона була побудована у 1755 році на місці старої, яка існувала ще у 1403 році. Її попередниця згоріла у 1752 році. Настінний розпис храму виконав маляр Федір Щербокоський у 1861 році за служіння отця Лева Терещаківського.


Церква складається з трьох квадратних в плані зрубів - великого центрального і менших бічних. Основні зруби однієї висоти, перекриті шоломоподібними главами на восьмериках, однієї ширини із зрубами, завершені главками. Зруби оточені широким піддашшям на випусках вінців, обшиті гонтом. У інтер'єрі усі зруби висотно розкриті до основи барабанів главок. Простір центрального зрубу відокремлений двох'ярусною аркою-вирізом від низького бабинца, над яким влаштовані хори.


Реставрація пам'ятника проведена в 1980 р. архітектором Б.Я.Киндзельским, коли храму повернули первісний вигляд. У радянські часи в храмі перебував музей етнографії і народної вишивки. Сьогодні належить Українській автокефальній православній церкві.


Багато історичної забудови збереглося на вул. Львівській, що веде від площі Ринок (майдану Гайдамаків) у бік Львова.












Приклад провінційного модерну:


Будинок пошти, на якій у 30 листопада 1932 здійснила напад боївка ОУН:


Історична забудова збереглася і в Черлянському передмісті на південь від площі Ринок на містком через річку Верещиця:


http://andy-travelua.livejournal.com/512658.html

Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
lj_andy_babubudu

Городок Ягеллонський

Воскресенье, 03 Июля 2016 г. 17:15 (ссылка)

Городок на Львівщині (історичні назви - Городок Соляний, Городок Галицький, Городок під Львовом, Городок Ягеллонський) - одне з найстаріших міст на території сучасної України, який виник і сформувався в княжу добу. Вперше про Городок згадує Нестор Літописець ще у 1213 році як поселення Галицько-Волинського князівства. В Городку наприкінці XIV - початку XV століття любив проводити час польський король Владислав II Ягайло, тут же він і помер у 1434 році. На його честь у 1906 році місто отримало назву "Городок Ягеллонський", яку поляки використовують і досі.

Добиратися в Городок дуже просто: маршрутки з приміського вокзалу у Львові відправляються з інтервалом в декілька хвилин (час поїздки - близько півгодини). Можна добиратися і електричною з приміського вокзалу. Як і будь-яке галицьке місто, Городок зберіг цілу купу пам'яток минулого: готичний костел в багатовіковою історією, монастир францисканців, старовинні церкви, ратуша, забудова площі Ринок. Пам'ятки більш-менш компактно розташовані в центрі міста. На огляд всіх цікавинок Городка вистачить трьох годин.




Почнемо огляд міста з історичної площі Ринок, яка зараз носить назву Майдан Гайдамаків. Раніше площа являла собою величезний прямокутник, забудований історичними будівлями, в південно-західному кутку якого стояла ратуша. Ратуша і більшість будинків збереглися, але в радянські часи майже по діагоналі площі пройшла досить жвава траса, яка розділила площу Ринок і змінила її конфігурацію.


Ратуша в Городку (будинок магістрату) була збудована у 1832 році у стилі класицизму. Ратуша має 2 поверхи, у плані нагадує літеру "П".


Вежа ратуші височіє над головним входом. На третьому ярусі вежі розміщується герб Городка, четвертий ярус прикрашають балкончики. Ще вище - годинник-куранти з чотирма циферблатами. Колись вежу прикрашав гостроверхий дах конічної форми, який завершувався флюгером.


В будівлі ратуші розташована Городоцька міська рада, а на першому поверсі - міститься Городоцький історико-краєзнавчий музей.






Східну частину площі Ринок займає найстаріша збережена будівля Городка - фарний костел Воздвиження Чесного Хреста. Відомо, що у 1372 році Польський намісник Владислав Опольчик дав чималі кошти на розвиток костелу. За іншою версією Опольчик лише збудував невеликий костельчик, а розбудовано храм було у 1419 році вже за короля Владислава ІІ Ягайла. Саме тоді костел набув готичних рис.


За даними чотирьохтомника "Пам'ятки містобудування і архітектури Української РСР" будівництво храму здійснене в три етапи. До початку XV ст. відноситься лише хор. Східна частина головної нави і каплиці добудовані в XVIII ст.


В ході останньої реконструкції, проведеної в 1930-х рр. архітектором Б. Віктором, була добудована західна, найвеличніша частина костьолу. Древній білокам'яний портал головного входу вмонтували в північну стіну нової прибудови.




Костел являє собою цегляну ринавну базиліка з витягнутим хором з п'ятистінною гранованою апсидою і прямокутними в плані каплицями, що примикають до головної навиз півночі і півдня. Західний фасад прикрашений напівкруглими вежами, завершений стилізованим ступінчастим фронтоном, прикрашений скульптурами в нішах. Фасад костелу Воздвиження Чесного Хреста прикрашають три скульптури невідомих авторів: це апостоли Петро і Павло, скульптура Божої Матері.


Плебанія костелу:


Історичні будинки на площі Ринок:
















Будинок суду:


Бібліотека в особняку поч. ХІХ століття:




Колишня гімназія, сьогодні - школа:




В центрі площі - величезна писанка:


На північний захід від площі Ринок по дорозі до парку знаходиться ще один давній храмовий комплекс Городка - колишній монастир францисканців. Монастир був заснований у XV ст. за польського короля Владислава Ягайла над озером поруч з королівським замком. Монастир був сполучений із замком підземним ходом. За легендою, в стінах обителі було поховано серце короля Ягайла.


Монастирський костел невеликий, однонавовий, з напівкруглою апсидою. Від нього збереглися лише зовнішні стіни з віконними отворами, що їх прорізали.




До храму був прибудований одноповерховий будинок келій, прямокутної форми з внутрішнім закритим двориком. Будівля келій цегляна, одноповерхова, коридорної системи, з прямокутним внутрішнім двориком. Фасади не мають архітектурного декору.


Внаслідок першого поділу Польщі у 1772 році і перехід Галичини під австрійську корону, монастир францисканців в Городку був ліквідований. Костел перетворили на гарнізонну тюрму, а в монастирських келіях розквартирували австрійське військо. Після першої світової війни, за поляків монастир також використовувався для військових потреб, а костел використовувався як каплиця. За німців монастир використовували для утримання французьких полонених, а після війни тут розміщувалися радянські війська. У 80-х роках ХХ ст. монастирські келії використовувалися під складські приміщення Львівського заводу "Кінескоп".


У серпні 1994 року колишній францисканський монастир було передано греко-католицьким ченцям Студійського статуту, які відродили обітель, і наразі він функціонує під титулом Святопреображенського Студитського монастир УГКЦ.


На францисканським монастирем на півострові на місці, де стояв давньоруський замок знаходиться парк.


З парку відкривається чудовий вид на Городоцький став і передмістя Городка:






В історичному центрі міста поруч з площею Ринок розташований ще один давній храм - Благовіщенська церква. Храм зведено у 1633 році на місці старої дерев'яної церкви з дозволу городоцького старости Фердинанда Мишковського. У 1869 році стіни церкви укріпили кам'яним цоколем та могутніми контрфорсами. У 1880-і роки дерев'яні куполи замінили на кам'яні, а пізніше до північної стіни апсиди прибудували купольну каплицю і бічне приміщення. Церква використовується греко-католицькою громадою.






На захід від історичного центру в Черлянському передмісті є ще один цікавий храм - дерев'яна церква Івана Хрестителя. Вона була побудована у 1755 році на місці старої, яка існувала ще у 1403 році. Її попередниця згоріла у 1752 році. Настінний розпис храму виконав маляр Федір Щербокоський у 1861 році за служіння отця Лева Терещаківського.


Церква складається з трьох квадратних в плані зрубів - великого центрального і менших бічних. Основні зруби однієї висоти, перекриті шоломоподібними главами на восьмериках, однієї ширини із зрубами, завершені главками. Зруби оточені широким піддашшям на випусках вінців, обшиті гонтом. У інтер'єрі усі зруби висотно розкриті до основи барабанів главок. Простір центрального зрубу відокремлений двох'ярусною аркою-вирізом від низького бабинца, над яким влаштовані хори.


Реставрація пам'ятника проведена в 1980 р. архітектором Б.Я.Киндзельским, коли храму повернули первісний вигляд. У радянські часи в храмі перебував музей етнографії і народної вишивки. Сьогодні належить Українській автокефальній православній церкві.


Багато історичної забудови збереглося на вул. Львівській, що веде від площі Ринок (майдану Гайдамаків) у бік Львова.












Приклад провінційного модерну:


Будинок пошти, на якій у 30 листопада 1932 здійснила напад боївка ОУН:


Історична забудова збереглася і в Черлянському передмісті на південь від площі Ринок на містком через річку Верещиця:


http://andy-travelua.livejournal.com/512658.html

Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
lj_andy_babubudu

Городок Ягеллонський

Воскресенье, 03 Июля 2016 г. 17:15 (ссылка)

Городок на Львівщині (історичні назви - Городок Соляний, Городок Галицький, Городок під Львовом, Городок Ягеллонський) - одне з найстаріших міст на території сучасної України, який виник і сформувався в княжу добу. Вперше про Городок згадує Нестор Літописець ще у 1213 році як поселення Галицько-Волинського князівства. В Городку наприкінці XIV - початку XV століття любив проводити час польський король Владислав II Ягайло, тут же він і помер у 1434 році. На його честь у 1906 році місто отримало назву "Городок Ягеллонський", яку поляки використовують і досі.

Добиратися в Городок дуже просто: маршрутки з приміського вокзалу у Львові відправляються з інтервалом в декілька хвилин (час поїздки - близько півгодини). Можна добиратися і електричною з приміського вокзалу. Як і будь-яке галицьке місто, Городок зберіг цілу купу пам'яток минулого: готичний костел в багатовіковою історією, монастир францисканців, старовинні церкви, ратуша, забудова площі Ринок. Пам'ятки більш-менш компактно розташовані в центрі міста. На огляд всіх цікавинок Городка вистачить трьох годин.




Почнемо огляд міста з історичної площі Ринок, яка зараз носить назву Майдан Гайдамаків. Раніше площа являла собою величезний прямокутник, забудований історичними будівлями, в південно-західному кутку якого стояла ратуша. Ратуша і більшість будинків збереглися, але в радянські часи майже по діагоналі площі пройшла досить жвава траса, яка розділила площу Ринок і змінила її конфігурацію.


Ратуша в Городку (будинок магістрату) була збудована у 1832 році у стилі класицизму. Ратуша має 2 поверхи, у плані нагадує літеру "П".


Вежа ратуші височіє над головним входом. На третьому ярусі вежі розміщується герб Городка, четвертий ярус прикрашають балкончики. Ще вище - годинник-куранти з чотирма циферблатами. Колись вежу прикрашав гостроверхий дах конічної форми, який завершувався флюгером.


В будівлі ратуші розташована Городоцька міська рада, а на першому поверсі - міститься Городоцький історико-краєзнавчий музей.






Східну частину площі Ринок займає найстаріша збережена будівля Городка - фарний костел Воздвиження Чесного Хреста. Відомо, що у 1372 році Польський намісник Владислав Опольчик дав чималі кошти на розвиток костелу. За іншою версією Опольчик лише збудував невеликий костельчик, а розбудовано храм було у 1419 році вже за короля Владислава ІІ Ягайла. Саме тоді костел набув готичних рис.


За даними чотирьохтомника "Пам'ятки містобудування і архітектури Української РСР" будівництво храму здійснене в три етапи. До початку XV ст. відноситься лише хор. Східна частина головної нави і каплиці добудовані в XVIII ст.


В ході останньої реконструкції, проведеної в 1930-х рр. архітектором Б. Віктором, була добудована західна, найвеличніша частина костьолу. Древній білокам'яний портал головного входу вмонтували в північну стіну нової прибудови.




Костел являє собою цегляну ринавну базиліка з витягнутим хором з п'ятистінною гранованою апсидою і прямокутними в плані каплицями, що примикають до головної навиз півночі і півдня. Західний фасад прикрашений напівкруглими вежами, завершений стилізованим ступінчастим фронтоном, прикрашений скульптурами в нішах. Фасад костелу Воздвиження Чесного Хреста прикрашають три скульптури невідомих авторів: це апостоли Петро і Павло, скульптура Божої Матері.


Плебанія костелу:


Історичні будинки на площі Ринок:
















Будинок суду:


Бібліотека в особняку поч. ХІХ століття:




Колишня гімназія, сьогодні - школа:




В центрі площі - величезна писанка:


На північний захід від площі Ринок по дорозі до парку знаходиться ще один давній храмовий комплекс Городка - колишній монастир францисканців. Монастир був заснований у XV ст. за польського короля Владислава Ягайла над озером поруч з королівським замком. Монастир був сполучений із замком підземним ходом. За легендою, в стінах обителі було поховано серце короля Ягайла.


Монастирський костел невеликий, однонавовий, з напівкруглою апсидою. Від нього збереглися лише зовнішні стіни з віконними отворами, що їх прорізали.




До храму був прибудований одноповерховий будинок келій, прямокутної форми з внутрішнім закритим двориком. Будівля келій цегляна, одноповерхова, коридорної системи, з прямокутним внутрішнім двориком. Фасади не мають архітектурного декору.


Внаслідок першого поділу Польщі у 1772 році і перехід Галичини під австрійську корону, монастир францисканців в Городку був ліквідований. Костел перетворили на гарнізонну тюрму, а в монастирських келіях розквартирували австрійське військо. Після першої світової війни, за поляків монастир також використовувався для військових потреб, а костел використовувався як каплиця. За німців монастир використовували для утримання французьких полонених, а після війни тут розміщувалися радянські війська. У 80-х роках ХХ ст. монастирські келії використовувалися під складські приміщення Львівського заводу "Кінескоп".


У серпні 1994 року колишній францисканський монастир було передано греко-католицьким ченцям Студійського статуту, які відродили обітель, і наразі він функціонує під титулом Святопреображенського Студитського монастир УГКЦ.


На францисканським монастирем на півострові на місці, де стояв давньоруський замок знаходиться парк.


З парку відкривається чудовий вид на Городоцький став і передмістя Городка:






В історичному центрі міста поруч з площею Ринок розташований ще один давній храм - Благовіщенська церква. Храм зведено у 1633 році на місці старої дерев'яної церкви з дозволу городоцького старости Фердинанда Мишковського. У 1869 році стіни церкви укріпили кам'яним цоколем та могутніми контрфорсами. У 1880-і роки дерев'яні куполи замінили на кам'яні, а пізніше до північної стіни апсиди прибудували купольну каплицю і бічне приміщення. Церква використовується греко-католицькою громадою.






На захід від історичного центру в Черлянському передмісті є ще один цікавий храм - дерев'яна церква Івана Хрестителя. Вона була побудована у 1755 році на місці старої, яка існувала ще у 1403 році. Її попередниця згоріла у 1752 році. Настінний розпис храму виконав маляр Федір Щербокоський у 1861 році за служіння отця Лева Терещаківського.


Церква складається з трьох квадратних в плані зрубів - великого центрального і менших бічних. Основні зруби однієї висоти, перекриті шоломоподібними главами на восьмериках, однієї ширини із зрубами, завершені главками. Зруби оточені широким піддашшям на випусках вінців, обшиті гонтом. У інтер'єрі усі зруби висотно розкриті до основи барабанів главок. Простір центрального зрубу відокремлений двох'ярусною аркою-вирізом від низького бабинца, над яким влаштовані хори.


Реставрація пам'ятника проведена в 1980 р. архітектором Б.Я.Киндзельским, коли храму повернули первісний вигляд. У радянські часи в храмі перебував музей етнографії і народної вишивки. Сьогодні належить Українській автокефальній православній церкві.


Багато історичної забудови збереглося на вул. Львівській, що веде від площі Ринок (майдану Гайдамаків) у бік Львова.












Приклад провінційного модерну:


Будинок пошти, на якій у 30 листопада 1932 здійснила напад боївка ОУН:


Історична забудова збереглася і в Черлянському передмісті на південь від площі Ринок на містком через річку Верещиця:


http://andy-travelua.livejournal.com/512658.html

Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
lj_andy_babubudu

Городок Ягеллонський

Воскресенье, 03 Июля 2016 г. 17:15 (ссылка)

Городок на Львівщині (історичні назви - Городок Соляний, Городок Галицький, Городок під Львовом, Городок Ягеллонський) - одне з найстаріших міст на території сучасної України, який виник і сформувався в княжу добу. Вперше про Городок згадує Нестор Літописець ще у 1213 році як поселення Галицько-Волинського князівства. В Городку наприкінці XIV - початку XV століття любив проводити час польський король Владислав II Ягайло, тут же він і помер у 1434 році. На його честь у 1906 році місто отримало назву "Городок Ягеллонський", яку поляки використовують і досі.

Добиратися в Городок дуже просто: маршрутки з приміського вокзалу у Львові відправляються з інтервалом в декілька хвилин (час поїздки - близько півгодини). Можна добиратися і електричною з приміського вокзалу. Як і будь-яке галицьке місто, Городок зберіг цілу купу пам'яток минулого: готичний костел в багатовіковою історією, монастир францисканців, старовинні церкви, ратуша, забудова площі Ринок. Пам'ятки більш-менш компактно розташовані в центрі міста. На огляд всіх цікавинок Городка вистачить трьох годин.




Почнемо огляд міста з історичної площі Ринок, яка зараз носить назву Майдан Гайдамаків. Раніше площа являла собою величезний прямокутник, забудований історичними будівлями, в південно-західному кутку якого стояла ратуша. Ратуша і більшість будинків збереглися, але в радянські часи майже по діагоналі площі пройшла досить жвава траса, яка розділила площу Ринок і змінила її конфігурацію.


Ратуша в Городку (будинок магістрату) була збудована у 1832 році у стилі класицизму. Ратуша має 2 поверхи, у плані нагадує літеру "П".


Вежа ратуші височіє над головним входом. На третьому ярусі вежі розміщується герб Городка, четвертий ярус прикрашають балкончики. Ще вище - годинник-куранти з чотирма циферблатами. Колись вежу прикрашав гостроверхий дах конічної форми, який завершувався флюгером.


В будівлі ратуші розташована Городоцька міська рада, а на першому поверсі - міститься Городоцький історико-краєзнавчий музей.






Східну частину площі Ринок займає найстаріша збережена будівля Городка - фарний костел Воздвиження Чесного Хреста. Відомо, що у 1372 році Польський намісник Владислав Опольчик дав чималі кошти на розвиток костелу. За іншою версією Опольчик лише збудував невеликий костельчик, а розбудовано храм було у 1419 році вже за короля Владислава ІІ Ягайла. Саме тоді костел набув готичних рис.


За даними чотирьохтомника "Пам'ятки містобудування і архітектури Української РСР" будівництво храму здійснене в три етапи. До початку XV ст. відноситься лише хор. Східна частина головної нави і каплиці добудовані в XVIII ст.


В ході останньої реконструкції, проведеної в 1930-х рр. архітектором Б. Віктором, була добудована західна, найвеличніша частина костьолу. Древній білокам'яний портал головного входу вмонтували в північну стіну нової прибудови.




Костел являє собою цегляну ринавну базиліка з витягнутим хором з п'ятистінною гранованою апсидою і прямокутними в плані каплицями, що примикають до головної навиз півночі і півдня. Західний фасад прикрашений напівкруглими вежами, завершений стилізованим ступінчастим фронтоном, прикрашений скульптурами в нішах. Фасад костелу Воздвиження Чесного Хреста прикрашають три скульптури невідомих авторів: це апостоли Петро і Павло, скульптура Божої Матері.


Плебанія костелу:


Історичні будинки на площі Ринок:
















Будинок суду:


Бібліотека в особняку поч. ХІХ століття:




Колишня гімназія, сьогодні - школа:




В центрі площі - величезна писанка:


На північний захід від площі Ринок по дорозі до парку знаходиться ще один давній храмовий комплекс Городка - колишній монастир францисканців. Монастир був заснований у XV ст. за польського короля Владислава Ягайла над озером поруч з королівським замком. Монастир був сполучений із замком підземним ходом. За легендою, в стінах обителі було поховано серце короля Ягайла.


Монастирський костел невеликий, однонавовий, з напівкруглою апсидою. Від нього збереглися лише зовнішні стіни з віконними отворами, що їх прорізали.




До храму був прибудований одноповерховий будинок келій, прямокутної форми з внутрішнім закритим двориком. Будівля келій цегляна, одноповерхова, коридорної системи, з прямокутним внутрішнім двориком. Фасади не мають архітектурного декору.


Внаслідок першого поділу Польщі у 1772 році і перехід Галичини під австрійську корону, монастир францисканців в Городку був ліквідований. Костел перетворили на гарнізонну тюрму, а в монастирських келіях розквартирували австрійське військо. Після першої світової війни, за поляків монастир також використовувався для військових потреб, а костел використовувався як каплиця. За німців монастир використовували для утримання французьких полонених, а після війни тут розміщувалися радянські війська. У 80-х роках ХХ ст. монастирські келії використовувалися під складські приміщення Львівського заводу "Кінескоп".


У серпні 1994 року колишній францисканський монастир було передано греко-католицьким ченцям Студійського статуту, які відродили обітель, і наразі він функціонує під титулом Святопреображенського Студитського монастир УГКЦ.


На францисканським монастирем на півострові на місці, де стояв давньоруський замок знаходиться парк.


З парку відкривається чудовий вид на Городоцький став і передмістя Городка:






В історичному центрі міста поруч з площею Ринок розташований ще один давній храм - Благовіщенська церква. Храм зведено у 1633 році на місці старої дерев'яної церкви з дозволу городоцького старости Фердинанда Мишковського. У 1869 році стіни церкви укріпили кам'яним цоколем та могутніми контрфорсами. У 1880-і роки дерев'яні куполи замінили на кам'яні, а пізніше до північної стіни апсиди прибудували купольну каплицю і бічне приміщення. Церква використовується греко-католицькою громадою.






На захід від історичного центру в Черлянському передмісті є ще один цікавий храм - дерев'яна церква Івана Хрестителя. Вона була побудована у 1755 році на місці старої, яка існувала ще у 1403 році. Її попередниця згоріла у 1752 році. Настінний розпис храму виконав маляр Федір Щербокоський у 1861 році за служіння отця Лева Терещаківського.


Церква складається з трьох квадратних в плані зрубів - великого центрального і менших бічних. Основні зруби однієї висоти, перекриті шоломоподібними главами на восьмериках, однієї ширини із зрубами, завершені главками. Зруби оточені широким піддашшям на випусках вінців, обшиті гонтом. У інтер'єрі усі зруби висотно розкриті до основи барабанів главок. Простір центрального зрубу відокремлений двох'ярусною аркою-вирізом від низького бабинца, над яким влаштовані хори.


Реставрація пам'ятника проведена в 1980 р. архітектором Б.Я.Киндзельским, коли храму повернули первісний вигляд. У радянські часи в храмі перебував музей етнографії і народної вишивки. Сьогодні належить Українській автокефальній православній церкві.


Багато історичної забудови збереглося на вул. Львівській, що веде від площі Ринок (майдану Гайдамаків) у бік Львова.












Приклад провінційного модерну:


Будинок пошти, на якій у 30 листопада 1932 здійснила напад боївка ОУН:


Історична забудова збереглася і в Черлянському передмісті на південь від площі Ринок на містком через річку Верещиця:


http://andy-travelua.livejournal.com/512658.html

Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
lj_andy_babubudu

Городок Ягеллонський

Воскресенье, 03 Июля 2016 г. 17:15 (ссылка)

Городок на Львівщині (історичні назви - Городок Соляний, Городок Галицький, Городок під Львовом, Городок Ягеллонський) - одне з найстаріших міст на території сучасної України, який виник і сформувався в княжу добу. Вперше про Городок згадує Нестор Літописець ще у 1213 році як поселення Галицько-Волинського князівства. В Городку наприкінці XIV - початку XV століття любив проводити час польський король Владислав II Ягайло, тут же він і помер у 1434 році. На його честь у 1906 році місто отримало назву "Городок Ягеллонський", яку поляки використовують і досі.

Добиратися в Городок дуже просто: маршрутки з приміського вокзалу у Львові відправляються з інтервалом в декілька хвилин (час поїздки - близько півгодини). Можна добиратися і електричною з приміського вокзалу. Як і будь-яке галицьке місто, Городок зберіг цілу купу пам'яток минулого: готичний костел в багатовіковою історією, монастир францисканців, старовинні церкви, ратуша, забудова площі Ринок. Пам'ятки більш-менш компактно розташовані в центрі міста. На огляд всіх цікавинок Городка вистачить трьох годин.




Почнемо огляд міста з історичної площі Ринок, яка зараз носить назву Майдан Гайдамаків. Раніше площа являла собою величезний прямокутник, забудований історичними будівлями, в південно-західному кутку якого стояла ратуша. Ратуша і більшість будинків збереглися, але в радянські часи майже по діагоналі площі пройшла досить жвава траса, яка розділила площу Ринок і змінила її конфігурацію.


Ратуша в Городку (будинок магістрату) була збудована у 1832 році у стилі класицизму. Ратуша має 2 поверхи, у плані нагадує літеру "П".


Вежа ратуші височіє над головним входом. На третьому ярусі вежі розміщується герб Городка, четвертий ярус прикрашають балкончики. Ще вище - годинник-куранти з чотирма циферблатами. Колись вежу прикрашав гостроверхий дах конічної форми, який завершувався флюгером.


В будівлі ратуші розташована Городоцька міська рада, а на першому поверсі - міститься Городоцький історико-краєзнавчий музей.






Східну частину площі Ринок займає найстаріша збережена будівля Городка - фарний костел Воздвиження Чесного Хреста. Відомо, що у 1372 році Польський намісник Владислав Опольчик дав чималі кошти на розвиток костелу. За іншою версією Опольчик лише збудував невеликий костельчик, а розбудовано храм було у 1419 році вже за короля Владислава ІІ Ягайла. Саме тоді костел набув готичних рис.


За даними чотирьохтомника "Пам'ятки містобудування і архітектури Української РСР" будівництво храму здійснене в три етапи. До початку XV ст. відноситься лише хор. Східна частина головної нави і каплиці добудовані в XVIII ст.


В ході останньої реконструкції, проведеної в 1930-х рр. архітектором Б. Віктором, була добудована західна, найвеличніша частина костьолу. Древній білокам'яний портал головного входу вмонтували в північну стіну нової прибудови.




Костел являє собою цегляну ринавну базиліка з витягнутим хором з п'ятистінною гранованою апсидою і прямокутними в плані каплицями, що примикають до головної навиз півночі і півдня. Західний фасад прикрашений напівкруглими вежами, завершений стилізованим ступінчастим фронтоном, прикрашений скульптурами в нішах. Фасад костелу Воздвиження Чесного Хреста прикрашають три скульптури невідомих авторів: це апостоли Петро і Павло, скульптура Божої Матері.


Плебанія костелу:


Історичні будинки на площі Ринок:
















Будинок суду:


Бібліотека в особняку поч. ХІХ століття:




Колишня гімназія, сьогодні - школа:




В центрі площі - величезна писанка:


На північний захід від площі Ринок по дорозі до парку знаходиться ще один давній храмовий комплекс Городка - колишній монастир францисканців. Монастир був заснований у XV ст. за польського короля Владислава Ягайла над озером поруч з королівським замком. Монастир був сполучений із замком підземним ходом. За легендою, в стінах обителі було поховано серце короля Ягайла.


Монастирський костел невеликий, однонавовий, з напівкруглою апсидою. Від нього збереглися лише зовнішні стіни з віконними отворами, що їх прорізали.




До храму був прибудований одноповерховий будинок келій, прямокутної форми з внутрішнім закритим двориком. Будівля келій цегляна, одноповерхова, коридорної системи, з прямокутним внутрішнім двориком. Фасади не мають архітектурного декору.


Внаслідок першого поділу Польщі у 1772 році і перехід Галичини під австрійську корону, монастир францисканців в Городку був ліквідований. Костел перетворили на гарнізонну тюрму, а в монастирських келіях розквартирували австрійське військо. Після першої світової війни, за поляків монастир також використовувався для військових потреб, а костел використовувався як каплиця. За німців монастир використовували для утримання французьких полонених, а після війни тут розміщувалися радянські війська. У 80-х роках ХХ ст. монастирські келії використовувалися під складські приміщення Львівського заводу "Кінескоп".


У серпні 1994 року колишній францисканський монастир було передано греко-католицьким ченцям Студійського статуту, які відродили обітель, і наразі він функціонує під титулом Святопреображенського Студитського монастир УГКЦ.


На францисканським монастирем на півострові на місці, де стояв давньоруський замок знаходиться парк.


З парку відкривається чудовий вид на Городоцький став і передмістя Городка:






В історичному центрі міста поруч з площею Ринок розташований ще один давній храм - Благовіщенська церква. Храм зведено у 1633 році на місці старої дерев'яної церкви з дозволу городоцького старости Фердинанда Мишковського. У 1869 році стіни церкви укріпили кам'яним цоколем та могутніми контрфорсами. У 1880-і роки дерев'яні куполи замінили на кам'яні, а пізніше до північної стіни апсиди прибудували купольну каплицю і бічне приміщення. Церква використовується греко-католицькою громадою.






На захід від історичного центру в Черлянському передмісті є ще один цікавий храм - дерев'яна церква Івана Хрестителя. Вона була побудована у 1755 році на місці старої, яка існувала ще у 1403 році. Її попередниця згоріла у 1752 році. Настінний розпис храму виконав маляр Федір Щербокоський у 1861 році за служіння отця Лева Терещаківського.


Церква складається з трьох квадратних в плані зрубів - великого центрального і менших бічних. Основні зруби однієї висоти, перекриті шоломоподібними главами на восьмериках, однієї ширини із зрубами, завершені главками. Зруби оточені широким піддашшям на випусках вінців, обшиті гонтом. У інтер'єрі усі зруби висотно розкриті до основи барабанів главок. Простір центрального зрубу відокремлений двох'ярусною аркою-вирізом від низького бабинца, над яким влаштовані хори.


Реставрація пам'ятника проведена в 1980 р. архітектором Б.Я.Киндзельским, коли храму повернули первісний вигляд. У радянські часи в храмі перебував музей етнографії і народної вишивки. Сьогодні належить Українській автокефальній православній церкві.


Багато історичної забудови збереглося на вул. Львівській, що веде від площі Ринок (майдану Гайдамаків) у бік Львова.












Приклад провінційного модерну:


Будинок пошти, на якій у 30 листопада 1932 здійснила напад боївка ОУН:


Історична забудова збереглася і в Черлянському передмісті на південь від площі Ринок на містком через річку Верещиця:


http://andy-travelua.livejournal.com/512658.html

Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
art-in-focus

Российский художник-Игорь Сид

Суббота, 02 Июля 2016 г. 07:31 (ссылка)
art-in-focus.ru/74200-rossi...?_utl_t=li



Новая готика молодого российского художника Игоря Сида (Sidwill) – это погружение во тьму. Его крутые рисунки сначала заставят затаить дыхание и окунуться в новый таинственный мир, а потом застыть от внутреннего напряжения. И все это - за один взгляд на цифровые иллюстрации Sidwill.


58 | 850 X 1550 | 173 MB

Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Мои_Сундучки (Автор -Амариллис)

.

Среда, 29 Июня 2016 г. 08:28 (ссылка)


1jVRfQnDQVA (474x700, 66Kb)

Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
lj_andy_babubudu

Лентваріс. Палац Тишкевичів

Понедельник, 27 Июня 2016 г. 10:38 (ссылка)

У Вільнюсі я бував декілька разів, але чудовий неоготичний палац Тишкевичів у південно-західному передмісті литовської столиці вперше побачив лише в червні 2016 року. Містечко Лентваріс розташовано в 18 кілометрах від Вільнюса в Тракайському повіті. Вперше згадується наприкінці XVI століття. У ХІХ столітті був власністю роду Тишкевичів, якому Лентваріс і завдячує появі в ньому величного неординарного замку-палацу.




Перший палац в Лентварісі був зведений у 1850 році Юзефом Тишкевичем, який напередодні придбав поселення для свого сина Владислава. Теперішній шедевр у неоготичному стилі збудували у 1885 році за проектом Густава Шахта. Одночасно з палацом був розбудований парк із штучним озером, для якого використали воду з Трокайських озер, що знаходяться поруч. У 1899 році палац був перебудований за проектом архітектора Тадеуша Ростворовського.


Восени 1919 року в палаці на запрошення графа Тишкевича гостював папський нунцій Акілле Ратті, в майбутньому - Папа Римський Пий XI. Після приєднання району до Литви, а потім до СРСР, у будівлі розмістилася меблева фабрика AB kilimai, яка знаходилася в нім аж до купівлі резиденції директором компанії Ranga Group Лаймутісом Пінкевичусом в 2007 році. Після того, як підприємець оголосив себе банкрутом, палац був закладений і з 2012 року - заарештований. В теперішній час палац знаходиться в запустінні.








Головна прикраса палацу - неоготична башта:




Герби Тишкевичів над головним порталом:


Деталі палацу:




Парк і став:

http://andy-travelua.livejournal.com/511913.html

Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
lj_andy_babubudu

Лентваріс. Палац Тишкевичів

Понедельник, 27 Июня 2016 г. 10:38 (ссылка)

У Вільнюсі я бував декілька разів, але чудовий неоготичний палац Тишкевичів у південно-західному передмісті литовської столиці вперше побачив лише в червні 2016 року. Містечко Лентваріс розташовано в 18 кілометрах від Вільнюса в Тракайському повіті. Вперше згадується наприкінці XVI століття. У ХІХ столітті був власністю роду Тишкевичів, якому Лентваріс і завдячує появі в ньому величного неординарного замку-палацу.




Перший палац в Лентварісі був зведений у 1850 році Юзефом Тишкевичем, який напередодні придбав поселення для свого сина Владислава. Теперішній шедевр у неоготичному стилі збудували у 1885 році за проектом Густава Шахта. Одночасно з палацом був розбудований парк із штучним озером, для якого використали воду з Трокайських озер, що знаходяться поруч. У 1899 році палац був перебудований за проектом архітектора Тадеуша Ростворовського.


Восени 1919 року в палаці на запрошення графа Тишкевича гостював папський нунцій Акілле Ратті, в майбутньому - Папа Римський Пий XI. Після приєднання району до Литви, а потім до СРСР, у будівлі розмістилася меблева фабрика AB kilimai, яка знаходилася в нім аж до купівлі резиденції директором компанії Ranga Group Лаймутісом Пінкевичусом в 2007 році. Після того, як підприємець оголосив себе банкрутом, палац був закладений і з 2012 року - заарештований. В теперішній час палац знаходиться в запустінні.








Головна прикраса палацу - неоготична башта:




Герби Тишкевичів над головним порталом:


Деталі палацу:




Парк і став:

http://andy-travelua.livejournal.com/511913.html

Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
О_себе_-_Молчу

Опустошён. Разбитые мечты...

Пятница, 24 Июня 2016 г. 19:57 (ссылка)


Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
lj_chto_chitat

Все тайны Удольфского замка.

Пятница, 17 Июня 2016 г. 05:01 (ссылка)

Добрый день!


Придумывать введения с каждым разом становится всё сложнее, поэтому сразу перейду к делу. Помните роман Джейн Остин "Нортенгерское аббатство"? Это – тот, где героиня начиталась готических романов и всюду видит тайны прошлого, зловещие происшествия и прочее. Больше всего достаётся от Джейн Остин классике из классики готического романа – "Удольфским тайнам" Анны Радклиф. Вот и я прочитала "Удольфо".

И была приятно удивлена. Это оказался, действительно, увлекательный роман. Фантазия Радклиф не знает удержу и порождает всё новые и новые сюжетные повороты, каждый из которых – невероятнее предыдущего. Хотя, следует признать, что объём роман набирает не только за счёт запутанных сюжетных коллизий, но и прибегая к помощи пейзажных зарисовок.
Если вычленить из "Удольфских тайн" все описания природы, то они составят отдельную не тоненькую книжечку. Однако они добавляют произведению очарование старины и я научилась с ними справляться. Как и с поэтическим творчеством персонажей, которые периодически разрождаются сонетами и стансами. Особенно – Эмилия.
Вот я и приблизилась к главной героине этого небыстрого повествования. На мой взгляд, Радклиф создала крайне удачный образ. Эмилия вызывает уважение и интерес, за её судьбй следишь с неподдельным сопереживанием. Лично мне очень импонируют её взгляды. Воспитанная вдали от света, девушка не зависит от его мнения. Эмилия твёрдо уверена, что ответ нужно держать только перед собственной совестью. И этим принципом она не поступается. Кроме того, девушка не суеверна. Ну, почти. То есть, главная героиня готического романа не верит в привидений! И вот, мы дошли до "тайн".
Их в Удольфском замке и окрестностях – великое множество: таинственная музыка, зловещие голоса, неизвестные узники. Но, знаете, что меня восхитило? Все эти тайны находят абсолютно рациональное объяснение. Даже та жуткая тайна чёрного покрывала, над которой ломала голову Кэтрин – героиня "Нортенгерского аббатства".
Таким образом, эта книга оказалась совсем не тем, чего я от неё ожидала. Поэтому я немного недоумеваю: чем был вызван сарказм Джейн Остин? Ведь у Эмилии немало общего с героинями Остин. Уверена, что встреться девушка с Джейн Беннет – девушкам было бы о чём поговорить. Хотя, возможно, Лиззи нашла бы Эмилию чрезмерно наивной. А ведь, та под конец романа даже перестала ежеминутно падать в обморок и обливаться слезами.




http://chto-chitat.livejournal.com/12826552.html

Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество

Следующие 30  »

<готика - Самое интересное в блогах

Страницы: [1] 2 3 ..
.. 10

LiveInternet.Ru Ссылки: на главную|почта|знакомства|одноклассники|фото|открытки|тесты|чат
О проекте: помощь|контакты|разместить рекламу|версия для pda