Ось так зводиш довкола себе стіни.

І серце ховаєш за найпотаємнішими дверима.

День за днем викурюєш, видихаєш його разом з ментоловим димом.

Лікуєшся, п'єш пігулки і начебто все о'кей.

А потім.

Потім вистачає всього одного погляду,

Щоб стерти дні,

місяці забуття і одним помахом вій зруйнувати всі стіни,

які ховали твій маленький світ від нього.

Ось так буває, знаєш.